Основи менеджменту (2014)
14.3. Складові авторитету керівника та шляхи його формування
Одна із сторін психологічної сутності авторитету керівника особливо яскраво проявляється в екстремальних умовах. Упевненість у правильності дій авторитетного керівника позбавляє людей в критичних ситуаціях від роздумів відносно правильності прийнятого рішення.
Авторитетний керівник володіє сугестивним (навіюючим) впливом. Ця сторона авторитету має велике значення у виховному процесі, коли необхідно вплинути на глибинні психічні утворення людини.
Формування авторитету починається з приходом керівника в колектив. Перші його зустрічі з людьми і розпорядження часто мають вирішальне значення для формування авторитету, адже колектив завжди має обмежену інформацію про керівника, якого призначають, і чекає зустрічі.
Буває так, що люди ше до зустрічі розчаровуються або, навпаки, радіють. Це залежить від авторитету попередника. Якшо його любили, то нового нерідко зустрічають холодно, і, навпаки, деякі люди задоволені, що позбулись попередника і з радістю чекають нового.
Оскільки зустріч залежить і від характеру інформації про нового керівника, то слід добре підготувати колектив до прийому та першого його сприйняття.
На жаль, ділова характеристика керівника рідко містить психологічні моменти. Було б добре, шоб до затвердження кандидата на пост керівника колективу розглянути питання про ступінь психологічної сумісності кандидата з працюючими в колективі замісниками та іншими людьми, на яких він постійно повинен опиратися.
Керівнику слід з самого початку продумати тактику входження в колектив. Чи потрібно критикувати свого попередника і колектив в цілому в першому своєму програмному виступі чи ні?
У більшості випадків така критика особливо впливає негативно на розвинутий колектив. Вона говорить про зарозумілість нового керівника і його нетактовність. Не вникнувши в справу, не вивчивши людей, на слух не можна критикувати організацію. Потрібно більше говорити про майбутнє, перспективи діяльності, говорити про реальні справи, а не займатися прожектами.
Колектив — це відмінний барометр. Він добре відчуває, якими мотивами керується керівник, — особиста слава, кар'єра чи інтереси колективу — і швидко відповідно реагує на його поведінку.
Є керівники, які думають, що авторитет може бути побудований на страхові, і через це постійно залякують покараннями. Але люди не можуть поважати, а тим більше любити тих, хто сповиває їхню свободу, обмежує можливість брати активну участь в житті колективу.
Є ще й авторитет відстані, коли керівник спеціально відгороджується від людей для того, щоб показати видимість важтивості і недоступності його персони.
Авторитет керівника формується ним самим у реальній поведінці й діяльності. Словами авторитет не створити, оскільки люди судять про керівника за його справами.
Дуже добре, якщо керівник володіє аутогенним тренуванням і вміє регулювати свій емоційний стан. У щоденній практиці можна використати пораду, взяту із пам'ятки керівникам однієї із зарубіжних фірм. В ній говориться що, прийшовши на роботу в поганому настрої, слід ходити з високо піднятою головою, сильно тиснути руку тому, хто здоровкається, і посміхатися. Насильно прийнята поза і посмішка через 10-20 хв. змінить ваш настрій. Під цією рекомендацією лежать об'єктивні психофізіологічні закономірності.
Дослідження психологів показують, що у людей, які працюють в умовах постійного нервового напруження, яке викликане страхом, продуктивність праці знижується на 40-60%, і в них розвиваються серцево-судинні та інші захворювання.
Слід окремо сказати про одяг і зовнішній вигляд управлінського працівника. Вміння скромно, красиво, стосовно до місця і часу, одягатися — одне із складових культури людини. Особливо це стосується управлінського працівника, який в силу специфіки своєї діяльності планує, організовує, координує і контролює діяльність людей, постійно спілкується з ними в процесі праці.
Скромність зовнішнього вигляду і добрий смак в одязі управлінського працівника можна вважати одним з найважливіших компонентів загальної і професійної його культури. Це цілком справедливо, оскільки бажання виділитися серед інших просто невластиве культурній людині.
Досліджуючи вплив одягу робітників і управлінських кадрів на результати виробничо-господарської діяльності, вчені світу дійшли висновку про необхідність підвищувати рівень культури одягу. Однак у нашій країні ще мало чітких висновків і рекомендацій відносно культури одягу і зовнішнього вигляду управлінських кадрів. Вони можуть знаходитися на роботі в будь-якому костюмі. Це розумне правило вимагає деякого коригування, оскільки багато управлінських працівників явно недооцінюють психологічний і організаційний вплив свого одягу і зовнішнього вигляду на підлеглих.
Психологічно мобілізуючий вплив одягу керівника полягає в тому, що коли він уважний до одягу, то й відповідальніше відноситься до виконання своїх обов'язків. У підлеглого або відвідувача вже тільки за одягом і зовнішнім виглядом створюється позитивна або негативна думка про ділові якості і особистість працівника.
Вітчизняний і зарубіжний досвід вказує на необхідність розробки і впровадження спеціальних правил культури одягу управлінського працівника. Особливо в цьому мають потребу керівники виробничих підрозділів, а також відділів і служб апарату управління. Безумовно, директор повинен завжди бути одягнутий акуратно. Але в той же час зовсім недопустимо, щоб директор своїм одягом відрізнявся від найближчих підлеглих. Одяг керівника, який впадає у вічі, викликає у підлеглих негативну реакцію.
Необхідність стежити за одягом і зачіскою, в міру, звичайно, із зміною моди — одна із основних умов культури одягу управлінського працівника. Він повинен знати і певною мірою враховувати основні сучасні тенденції в одязі. Тут важливий висновок про те, що зі смаком одягнута навіть похилого віку людина, яких, до речі, багато серед керівників вищої ланки системи управління, виглядає молодше за свої роки.
Набір правил культури одягу і зовнішнього вигляду управлінського працівника зводиться до слідуючого:
завжди стежити за чистотою і порядком в одязі;
старатися, щоб одяг носив відбиток особистості і запам'ятовувався оточуючим;
ніколи на роботі не знімати піджак;
слід пам'ятати, що темний костюм дешо приховує повноту, вертикальні смуги костюма видовжують постать, сорочка навипуск не підходить людям маленького зросту і таке інше;
не слід носити на роботі нічого із яскравих кольорів, особливо червоного, зеленого і жовтого;
для невідомої ситуації необхідно одягатися консервативно;
носити краватки;
перед початком ділової зустрічі необхідно переодягнутися, привести в порядок одяг і зачіску.
Значно більш строгими є вимоги, які стосуються керівників. Тут і мови немає про яскраві костюми, куртки та інші спортивні речі. Костюми в дрібну смужку, як і взагалі все яскраве, клітчатий і смугастий одяг, галстуки з дрібним малюнком, несвіжі сорочки керівнику носити на роботі настійно не рекомендується. Перевага віддається однотонному одягу. Не випадково в індустріально-розвинутих капіталістичних країнах, де з початку XX століття швидко розвивалась управлінська наука, персонал умовно ділиться на "білі комірці" (керівники) і "сині комірці" (рядовий управлінський персонал).
Практика менеджменту розробила навіть свого роду "психологічні виверти" в одязі управлінських кадрів, які можуть помітно згладжувати негативні моменти у впливі на відвідувачів, співбесідників, підлеглих. Так, керівнику перед публічним виступом рекомендується для концентрації уваги аудиторії продумати свій одяг з тим, щоб не зіллятися з загальним фоном (навіть виділитися!). З цією метою спеціалісти-дизайнери рекомендують одягати темно-сірий або темно-синій костюм, бажано однотонний, з білою або дуже блідою сорочкою і галстуком під колір костюма.
Щоб згладити враження від високого, або, навпаки, від малого зросту, управлінському працівнику рекомендують не носити важке взуття і контрастний одяг (високому), носити окуляри у важкій оправі, дорогі годинники, носовички в нагрудній кишені (невисокому) тощо.
Акуратність і поміркованість не тільки в одязі, а й у всьому зовнішньому вигляді (зачіска, поза, хода) повинні бути розпізнавальною рисою управлінського працівника. Так, безспірним є твердження про те, що його зачіска повинна відповідати середовищу, а також приховувати по можливості недоліки обличчя і голови. Художники-модель'єри радять пам'ятати, що вибір тієї чи іншої зачіски завжди пов'язаний з формою обличчя, типом волосся і фігури, а також віком. Вони твердять, що якщо людина невисокого зросту, то їй не слід носити довге волосся, оскільки воно оптично зменшує зріст.
Носити бороду і вуса керівникам взагалі не рекомендується. Спеціалісти вважають, що вони не сприяють успіху і потрібні в діловому середовищі тільки тим людям, які наділені невиразною зовнішністю, або тим, які намагаються сховати відсутність підборіддя чи замаскувати інші фізичні недоліки.
Таким чином, нерозбірливість в одязі, намагання носити оригінальні речі, бажання виділитися зовнішнім виглядом і одягом не повинні бути притаманні керівникові. Культура одягу і зовнішнього вигляду його справедливо розцінюється науковими розробниками і практиками у всіх країнах світу як сильний мобілізуючий фактор у процесі праці. Він полягає в тому, що акуратний зовнішній вигляд керівника значною мірою дисциплінує як самого працівника, так і його підлеглих.