Менеджмент (2002)

Процес нововведення є багатостадійним. На кожній стадії його робиться вибір найраціональнішого варіанта. У межах менеджменту інновацій аналізуються і розв'язуються такі проблеми та завдання.

1. Дослідження ринку нових продуктів: потреба, місткість ринку, еластичність очікуваного попиту за ціною продукту, переваги продукту за його якісними параметрами, умов його постачання й обслуговування з урахуванням мети та ін. Вибір цільових сегментів ринку для нового продукту і його модифікацій, а також стратегії просування продукту до споживачів: вироблення методів ознайомлення їх із продуктом; сертифікація продукту; реклама; робота з клієнтом; визначення пропорцій в орієнтації на первинні або вторинні купівлі продукту.

Прогнозування діяльності, характеру і стадій життєвого циклу нового продукту. На цій основі приймаються рішення про розмір і характер створюваних під продукт виробничих потужностей, оптимальний обсяг капітальних вкладень, методи амортизації спеціального технологічного устаткування, про вибір між купівлею й орендою устаткування, типи і терміни трудових контрактів для працівників, котрі будуть залучатися, про ступінь їхньої перекваліфікації та ін. Сьогодні як основа прогнозування все частіше використовується сценарій, який є описом майбутніх обставин.

Визначення способів продажу нового продукту. Вибір посередників того або іншого типу, організація фірмової торгівлі, продаж через оптово-торгові підприємства та інше.

Дослідження кон'юнктури ринків, необхідних ресурсів для виробництва й продажу нового продукту. Доступність цих ресурсів, прогнозування заходів стабільності виявленої кон'юнктури, можливого її погіршення, подорожчання ресурсів та ін.

Пошук субпідрядників на освоєння і постачання комплектуючих виробів, устаткування й оснащення, необхідних для нового продукту. За необхідності — пошук специфічних способів стимулювання таких субпідрядників: створення спільних підприємств, укладення договорів про партнерство тощо.

Аналіз патентної чистоти нового продукту, порівняння способів її забезпечення. Придбання ліцензій, повторна розробка й одержання рівнобіжних патентів, пряма імітація з ризиком судової відповідальності й відшкодування збитку, планування методів і надійного захисту нового продукту (отримання більшої або меншої кількості патентів у різних країнах, засекречування, вступ до інноваційних центрів, пул).

Опрацювання можливих варіантів кооперації з конкурентами щодо розробки й освоєння технічно складного і/або ризикового продукту.

Комплексний аналіз витрат, обсягів виробництва і продажів нового продукту з метою планування оптимальних (у короткостроковому і довгостроковому плані) обсягів випуску, цін продажу й контрольних цифр за цінами закупівлі ресурсів і операційних витрат.

Оцінка ефективності й планування інновацій як інвестиційного проекту з використанням критеріїв справжньої цінності інновації, норми віддачі и терміну окупності капітальних вкладень.

Аналіз технічних і комерційних інноваційних ризиків, визначення методів їхньої мінімізації та страхування.

Вибір організаційної форми створення, освоєння і розміщення на ринку нового продукту (планування, бюджетування й моніторинг інноваційного проекту, внутрішній або зовнішній венчур, придбання фірми-інноватора).

Аналіз доцільності й планування найбільш адекватних форм передачі технологій у процесі створення, освоєння, розміщення на ринку і підтримки необхідного обсягу продаж нового продукту (ліцензії, трансферти дочірнім фірмам, відрядження фахівців, видача або виконання замовлень на дослідження та розробки, науково-технічна співпраця тощо).

Стосовно процесних інновацій (нових технологічних процесів, форм організації праці) менеджмент інновацій розв'язує аналогічні проблеми і практичні завдання з тією лише різницею, що тут визначальним фактором є не створення нового продукту, нового ринку, а можливість за допомогою продуктивніших технологій більшою мірою наситити ринок наявним продуктом. Для цього менеджменту підприємства необхідно досконало знати й уміло використовувати або "нейтралізовувати" в своїй практичній діяльності систему факторів, котрі сприяють інноваційній діяльності та стримують її (табл. 25).

Суттєвим стримувальним фактором інноваційної діяльності є відсутність або нестача засобів фінансування інноваційних проектів. Інновації та інвестиції — це дві нерозривно пов'язані сфери економічної діяльності, котрі найбільшою мірою страждають від економічної кризи. Разом із тим вихід з економічної кризи неможливий без здійснення активної інноваційно-інвестиційної діяльності, спрямованої на радикальне оновлення виробництва на принципово новій науково-технічній, а отже, і конкурентоспроможній основі.

Головним у менеджменті інновацій є підхід до інновацій з позиції ринкової перспективності, тобто економічної ефективності.