Менеджмент (2002)

14.3. Вибір інвестиційного проекту

Необхідність вибору оптимального варіанта капіталовкладень виникає перед кожним підприємством, фірмою. Капіталовкладення реалізуються за допомогою розробки і здійснення конкретних інвестиційних проектів, які слід систематично аналізувати, щоб вище керівництво могло визначити їхню корисність, хоч для інвестиційних проектів деталі не настільки важливі. Є кілька найважливіших запитань щодо мети й ефективності інвестицій, зокрема: яку мету переслідує проект; який вплив справить проект на поточну і прогнозовану діяльність компанії; як зміниться організаційна структура; як швидко буде досягнуто повної ефективності; чи володіє компанія необхідним досвідом для реалізації можливостей, створюваних проектом; який досвід необхідний для реалізації проекту; які можливі ризики і можливість скорочення їх? Визначення раціонального варіанта використання інвестиційних засобів підприємства є окремим випадком проблеми вибору оптимального рішення. Ця проблема в кожному конкретному випадку являє собою послідовність виконання таких завдань: вибір критерію оптимальності (прибуток, прибутковість, частка ринку, розширення асортименту, благополуччя, якість продукції, послуги та ін.); математична інтерпретація цільової функції та несприятливих умов; вибір методу розрахунку при розробці алгоритму для встановлення екстремальних значень цільової функції; встановлення діапазону оптимальних значень (рішень) з урахуванням похибок як вихідних даних, так і розрахункових залежностей; вибір рішення, що рекомендується з оптимального діапазону. Успішний вибір об'єкта інвестування в умовах динамічно змінюваного ринкового середовища передбачає відповідні маркетингові дослідження, результати яких має бути покладено в основу як вироблення стратегії інвестиційної діяльності підприємства, так і вибору конкретного інвестиційного проекту.

Характерним для розробки кожного із завдань є їхня багатоваріантність. Наприклад, при виконанні першого завдання головним є запитання: який приймати критерій — відносний чи абсолютний? У більшості випадків перевага надається таким відносним показникам, як, наприклад, питомі зведені витрати; інтегральний показник якості; рівноцінний критерій; показник сумарних витрат на одиницю продукції; показник економічної ефективності капіталовкладень, ринкові критерії як норма прибутку, темпи приросту продукції і прибутку та ін. Абсолютним же показником критерію вибору оптимального рішення є економічний ефект. Слід зазначити, що оптимальні значення аналізованих параметрів з досягненням максимальних відносних (питомих) показників і абсолютного показника ефекту загалом не збігаються.

Як правило, процес ухвалення рішення про довгострокові інвестиції включає етапи: розробки проекту, аналізу витрат і прибутків проекту, оцінювання його відносних переваг і вибору проекту для реалізації.

Одним із перших питань, па яке дає відповідь менеджер, оцінюючи інвестиційний проект, є визначення точки беззбитковості. Менеджер має знати точно, який прибуток принесе запропонований проект, принаймні, він має бути впевнений, що реалізація проекту не завдасть збитку. Рівень продажів, при якому повні прибутки дорівнюють повній собівартості (а чистий прибуток дорівнює нулю), називається точкою беззбитковості. Для цього необхідно визначити кількість одиниць продукції, яку фірма має продати, щоб забезпечити беззбитковість.

Отже, в точці беззбитковості виторг від продажів (ВП) має дорівнювати повній собівартості продукції (ПС):

ВП = ПС.

При аналізі беззбитковості повна собівартість обчислюється як сума постійних і змінних витрат на виробництво, а також процентних і податкових платежів. При цьому процентні платежі трактуються як частина постійних витрат, оскільки величина їх не залежить від кількості проданих товарів. Податкові ж платежі розуміються як частина змінних витрат, тому що вони залежать від розміру прибутку, що, у свою чергу, залежить від кількості проданих товарів.

Виторг від продажів можна визначити множенням ціни продажу товару Р на кількість проданих одиниць товару X:

ВП = Р-Х.

Повна собівартість, як відомо, складається з постійних і змінних витрат. Змінні обчислюються шляхом множення змінних витрат на одиницю продукції і на кількість проданих одиниць товару в такий спосіб;

ПС = СС + YX,

де СС — постійні витрати; Y — змінні витрати на одиницю товару.

Підставляючи їхнє значення в перше рівняння, дістанемо

РХ = СС + YX,

звідси

Х(Р-У) = СС;

P-Y

Фірма нічого не втратить і не одержить прибутку, якщо продасть X одиниць товару.

Обсяг продажів понад 400 тис. од. буде приносити чистий прибуток, тоді як продажі нижче цього рівня обернуться для фірми чистими збитками. Тепер відмітимо положення точки беззбитковості на графіку (рис. 50). 87.gif

Відкладемо на горизонтальній осі кількість проданих товарів, а на вертикальній — валовий виторг і собівартість.

Лінія постійних витрат пройде паралельно горизонтальній осі, тому що постійні витрати й кількість проданого товару ніяк між собою не пов'язані. Для будь-якої кількості виготовленого товару ці витрати залишаються незмінними.

Змінні витрати, навпаки, збільшуються на 15 грн. із кожної додатково проданої одиниці. Щоб обчислити повні витрати (собівартість), необхідно до постійних витрат (2 тис. грн.) додавати по 15 грн. за кожну продану одиницю. От чому лінія повних витрат починається на графіку з точки, що відповідає 2 тис. грн. на вертикальній осі. Це відповідає тому твердженню, що якщо у фірмі немає продажів, то немає і змінних витрат. А в міру зростання кількості продажів (рух вправо по горизонтальній осі) лінія собівартості рухається вправо нагору з приростом 15 грн. по вертикальній осі за кожну продану одиницю по горизонтальній осі.

Валовий виторг (обсяг продажів) також прямо пов'язаний із кількістю проданого товару. У нашому прикладі валовий виторг збільшується на 20 грн. із кожною проданою одиницею товару. Наносимо лінію валового виторгу, почавши відлік від 0 на обох осях (немає продажів, немає і прибутків) та відмічаючи збільшення з кожною проданою одиницею на 20 грн. по вертикальній осі.

Точка беззбитковості знаходиться там, де лінії собівартості й валового виторгу перетинаються, — вона відповідає 400 тис. од. Таку ж відповідь ми одержали при математичному розрахунку. Вліво вниз від точки беззбитковості цей проект буде приносити втрати, а вправо нагору — прибуток.

Менеджер може розрахувати точку беззбитковості для будь-якого проекту, визначивши прогнозовану ціну продажу виробу, постійні й змінні витрати проекту. Ця інформація може служити йому швидким і простим засобом перевірки доцільності запропонованого проекту. Якщо беззбитковий розмір продажів перевищує навіть найоптимістичніший розмір можливих продажів, що дає відділ маркетингу, то цей проект слід відхилити. Якщо в нашому прикладі маркетологи визначили, що може бути реалізовано 350 тис. одиниць товару, то розглянутий проект, при якому беззбитковий розмір продажів дорівнює 400 тис. одиниць, непридатний для фірми.

Другим (після аналізу беззбитковості) кроком менеджера є облік усіх витрат і прибутку розглянутого проекту. Мета інвестування виправдана в тому разі, якщо розмір очікуваного прибутку буде перевершувати розмір інвестицій.

Наприклад, менеджери акціонерної компанії "Укррічфлот" розглядають можливість заміни одного з дизельних пасажирських катерів судном на підводних крилах. При реалізації цього проекту фірма може одержати вигоду кількома шляхами. Перш за все нове судно швидкохідніше й має велику місткість. Це означає збільшення кількості пасажирів і щорічних прибутків. Крім цього, фірма може продати старий дизельний катер і одержати певну суму грошей. І нарешті, після закінчення експлуатації нового судна джерелом прибутків може стати залишкова вартість судна.

Завданням менеджера є також визначення всіх категорій витрат і часу здійснення їх (початкової вартості проекту, витрат на капітальний ремонт і модернізацію, витрат на експлуатацію). Коли знайдено розміри витрат і прибутку для кожного проекту, менеджер має визначити їхню відносну цінність.

Існують різні способи оцінки відносної привабливості проектів. Найпростіший спосіб порівняння різних проектів інвестицій — порівняти їхні коефіцієнти прибутку/витрат. Якщо прибуток від інвестицій (за час дії проекту) перевищує витрати, тобто якщо коефіцієнт прибутку/витрат більше 1, проект вважається прийнятним. Якщо менеджеру треба вибрати один із кількох проектів, то перевагу має проект з найвищим показником коефіцієнта прибутку/витрат.

Чи достатній термін окупності 2 або 3 роки, мають вирішувати менеджери компанії. Звичайно менеджери визначають допустиму межу терміну окупності й відхиляють усі проекти, в яких цей термін перевищує граничний розмір. При виборі одного з кількох проектів із прийнятним терміном окупності менеджери нададуть перевагу проекту, в якому цей термін найкоротший.

Обидва наведені показники можуть бути корисні для швидкої відносної оцінки проектів, але обидва вони мають очевидні недоліки. Так, термін окупності не враховує прибутків, одержаних після цього терміну, й обидва показники не враховують розподілу припливу прибутку за часом, розглядаючи ті самі величини прибутку, одержані в будь-який момент часу як рівнозначні. Проте відомо, що інвестори з двох однакових наявних сум надають перевагу тій, яку одержують раніше. Отже, необхідний такий метод оцінювання вкладень, який урахував би різну вартість грошей сьогодні й у майбутньому. Якщо, наприклад, ви сьогодні поклали в банк 1000 грн. із щорічним 5-відсотковим приростом, то через 5 років у вас буде 1280 грн. Майбутня вартість розраховується в такий спосіб:

MB = ДВ (1 + N)" = 1000 (1 + 0,05)5 = 1280,

де MB — майбутня вартість грошей;

ДВ — дійсна вартість грошей;

N — річна норма прибутку позичкового відсотка;

н — кількість років.

Отже, якщо відома сума грошей, одержувана через кілька років, то неважко визначити, скільки вона буде коштувати сьогодні. Ця величина називається дійсною вартістю грошей. Для визначення дійсної вартості треба знати майбутню вартість. Якщо майбутня вартість на п'ятому році становитиме 1000 грн., то її дійсна вартість при річній ставці 5 % становитиме 780 грн.

Інвестиції повертаються щорічно у вигляді визначеної суми готівкового прибутку. Щоб обчислити термін окупності інвестицій, необхідно врахувати одержувані прибутки, беручи до уваги, якого саме року отримано ту чи іншу суму, тобто треба врахувати ці суми за теперішньою вартістю. Розглянемо наведений раніше приклад з "Укррічфлотом" з урахуванням зазначеного вище і подамо всі необхідні дані в табл. 26.



Для того, щоб визначити термін, протягом якого початкові витрати повертаються у формі прибутку (за дійсною вартістю), спочатку потрібно обчислити дійсну вартість отриманого прибутку за кожний рік. Дисконтовані річні суми прибутку складаються доти, доки їхня загальна сума не буде дорівнювати розміру інвестицій. У цьому разі термін окупності для судна на підводних крилах складе більше двох років. За другий рік буде отримано прибуток у розмірі 72 600 грн., а неокуплені інвестиції на початок третього року становитимуть 51 400 грн. Виходить, щоб відшкодувати цю суму, буде потрібно 0,743 року (51 400 : 72 600). Таким чином, інвестиції в перший проект окупляються за 2,7707 року.

Для дизельного катера термін окупності становитиме 3,48 року.

Описаний метод враховує вартість грошей у часі, але не враховує припливу прибутку за межами терміну окупності. Це досить-таки значний недолік, якщо маються на увазі проекти, що приносять прибуток через значну кількість часу. Тому тут використовується інший метод — визначається так звана чиста вартість. Вона являє собою дійсну вартість усіх майбутніх прибутків за вирахуванням дійсної вартості всіх поточних і майбутніх витрат.

Чиста дійсна вартість також визначається за допомогою норм дисконту, що дають змогу привести щорічний прибуток у відповідність до терміну, коли було вкладено інвестиції.

Сума 145 500 грн. — це дійсна вартість чистого прибутку, який одержить "Укррічфлот" за п'ять років, якщо вкладе інвестиції в судно на підводних крилах. Чиста дійсна вартість проекту з дизельним катером за цей час становитиме 39 400 грн.

Визначення ЧДВ є досить логічним методом оцінювання інвестицій, тому що при цьому береться до уваги час одержання прибутків. Вищу цінність мають прибутки, котрі надходять негайно, а нижчу — прибутки, котрі буде отримано в майбутньому. При цьому якщо термін дії проектів визначено, прийнятними вкладеннями будуть вважатися ті, де чиста дійсна вартість позитивна.

Деякі менеджери надають перевагу використанню не розміру чистої дійсної вартості, а індексу дійсної вартості, котрий фактично є відношенням прибутку до витрат.

Це означає, що кожна гривня, вкладена в проект судна на підводних крилах (за п'ять років), приносить 1,725 грн. прибутку. Для дизельного судна ця цифра становить 1,394 грн. При цьому розмір індексу буде залежати від розміру дисконтної ставки. Усі розраховані показники для двох проектів подано в табл. 27.



На підставі проведеного аналізу менеджери можуть зробити висновок про те, що кожний проект прийнятний для фірми. Проте проект із судном на підводних крилах більш привабливий. Він має менший термін окупності, у нього вищий показник прибуток/витрати й індекс чистої дійсної вартості. У цього проекту значно вища й сума чистої дійсної вартості за розрахунковий період. Однак проект із судном на підводних крилах вимагає вдвічі більше інвестицій, ніж проект із дизельним судном. Отже, остаточне рішення про вибір проекту буде залежати від фінансових можливостей компанії, розміру її власних і позичених засобів.