Політична економія (1999)

Позичковий капітал - це відособлена частина промислового капіталу. Це капітал який приносить проценти.

Позичковий капітал у формі лихварського капіталу існував ще задовго до капіталізму. Він виник ще в період розкладу первіснообщинного ладу і особливого розвитку набув у рабовласницькому і феодальному суспільстві.

Лихварський капітал виступав у формі грошової позики представникам панівних класів і грошової позики дрібним товаровиробникам.

Лихварський капітал характеризувався надзвичайно високим процентом. Інколи він досягав 1000. Будучи попередником промислового капіталу, лихварський капітал сприяв створенню передумов для капіталістичного виробництва, оскільки він розоряв дрібних товаровиробників, сприяв перетворенню їх в найманих робітників J нагромаджував величезні грошові багатства, які пізніше використовувалися для організації капіталістичних промислових підприємств.

Із зародженням і становленням капіталізму становите-лихварського капіталу підривається. Промисловим і торговим капіталістам невигідно було сплачувати високі проценти лихварям. Тому вони самі починають надавати один одному кредити під низький пропей1' організовуючи кредитні товариства.

З переходом до капіталізму позичковий капітал відособлюється від промислового, але перебуває заодно і під його впливом.

Можливість утворення вільного грошового капіталу вже міститься в самому кругообороті промислового капіталу.

Джерелами позичкового капіталу є:

тимчасово вільні грошові кошти у формі амортизаційних відрахувань;

тимчасово вільний оборотний капітал в зв'язку з неспівпадінням часу реалізації товарів з часом придбання нових партій сировини, палива, матеріалів;

нагромаджувана капіталістами, але ще не використана для розширення виробництва додаткова вартість;

тимчасово вільний грошовий капітал, призначений для виплати заробітної плати робітникам;

грошові доходи і заощадження населення;

вільні грошові кошти держави, страхових компаній тощо.

Таким чином, виникає враження начебто гроші самі по собі мають властивість приносити прибуток.

В дійсності процент на позичковий капітал стає можливим тому, що цей капітал в руках капіталісту-підприємця робить свій справжній кругообіг, тобто перетворюється з грошового в продуктивний, в результаті чого у виробництві створюється додаткова вартість.

В умовах розвинутого товарного виробництва гроші-капітал виступають як своєрідний товар.

Як товар гроші-капітал мають властивості товару: споживну вартість і вартість.

Споживна вартість товару-капіталу полягає в тому, що він приносить додаткову вартість (прибуток) тому, хто взяв гроші в позику.

Крім своєї дійсної вартості, гроші-капітал набувають ще й фіктивну вартість як товар-капітал. Цією вартістю є процент, як своєрідна ціна, яку одержує власник грошей-капіталу.

Якщо 1000 дол. даються в позику із сплатою 4% річних, то ціна капіталу становитиме 40 дол.

Звичайно, 40 дол. не виражають справжньої вартості грошей-1 капіталу.

Позичковий процент утворюється в результаті поділу середнього прибутку, одержаного на взятий в позику капітал, на підприємницький Доход і процент.

Той, хто взяв гроші в позику, перетворює їх в продуктивний капітал, вкладаючи їх у виробництво або торгівлю.

Він одержує прибуток на цей капітал.

Прибуток одержано на чужий капітал, тому його слід поділити між функціонуючим капіталістом і власником позичкового капіталу.

Отже, середній прибуток розпадається на дві частини: процентну тобто ту частину прибутку, яку функціонуючий капіталіст передає власникові позичкового капіталу, і підприємницький доход - тобто частину прибутку, яку привласнює функціонуючий капіталіст.

Джерелом проценту є додаткова вартість.

Процент - це частина, одна із форм додаткової вартості.

Норма проценту визначається відношенням річного доходу позичкового капіталу до величини позичкового капіталу.

Скажімо, якщо позичковий капітал становить 1000 гр. од, а річний доход на нього - 40 гр. од., то норма проценту становитиме 4%: 40/1000*100

Норма проценту має верхню і нижню межу. Верхня - наближення до середньої норми прибутку. Але при такому7 рівні проценту для промислового капіталісту немає сенсу вдаватися до позики. Йому нічого не залишається. Нижня - наближена до нуля. Але ж за "дякую" гроші в позику ніхто не дасть.

Тому в цих межах відбувається коливання рівня проценту.

Історично нормі проценту властива тенденція до зниження, оскільки середня норма прибутку має тенденцію до зниження та з розвитком капіталізму зростає пропозиція позичкового капіталу.

З розвитком капіталізму позичковий капіталіст виступає виключно як власник капіталу, а застосування, функціонування капіталу у виробництві відбувається в руках іншого капіталіста. Тобто відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції.