Політична економія (1999)

Економічна система капіталізму вільного підприємництва (вільної конкуренції) характеризується приватною власністю на засоби виробництва, вільною конкуренцією, вільним вибором господарської діяльності і вільним ціноутворенням. В економічній системі капіталізму вільного підприємництва економічна роль держави зводиться до захисту приватної власності та встановлення відповідної правової структури. Усі рішення приймаються господарюючими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик.

Досліджуючи економічні відносини епохи капіталізму вільної конкуренції, А. Сміт писав про те, що в капіталістичній економіці діє принцип так званої "невидимої руки", яка нібито спрямовує зусилля усіх господарюючих суб'єктів в русло найбільшого задоволення потреб усього населення. І це в той час, коли кожний господарюючий суб'єкт у своїй поведінці керується особистими інтересами і намагається одержати максимальний прибуток на підставі своїх власних рішень. При цьому вони прагнуть економно витрачати матеріальні, трудові та фінансові Ресурси. Захисники капіталізму вільного підприємництва стверджують, Що дана економічна система забезпечує стабільність виробництва, повну зайнятість і швидке економічне зростання.

Для зародження економічної системи капіталізму вільного підприємництва необхідні були певні передумови, і передусім такі:

1) поява маси людей, вільних від особистої залежності і водночас позбавлених засобів виробництва, а тому змушених продавати свою робочу силу капіталістам; 2) нагромадження грошового багатства достатнього для організації капіталістичних підприємств.

Названі передумови склалися в ході розвитку продуктивних сил феодального суспільства, який ( розвиток ) обумовив активну заміну натурального господарства товарним виробництвом. З розвитком товарного виробництва, по-перше, усувалась феодальна замкнутість господарств, в ринковий оборот втягувалися господарства феодалів та селян; по-друге, формувалися та зміцнювалися місцеві, регіональні, а з часом і національний ринки; по-третє, відбувалося розорення дрібних товаровиробників і перетворення їх у пролетарів, які вимушені були продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва. Більше того, буржуазія, що народжувалася, в широких масштабах використовувала насильственні методи примусу пролетарів до роботи на капіталістичних підприємствах: державна влада приймала надзвичайні репресивні закони проти бродяг і бездомних, примушувала їх працювати на капіталістів.

Водночас в надрах феодального суспільства формувалася і друга передумова виникнення економічної системи капіталізму вільного підприємництва, тобто відбувалося нагромадження грошового багатства, достатнього для організації капіталістичних підприємств.

Формуванню цієї передумови сприяв процес первісного нагромадження капіталу, в результаті якого безпосередніх виробників насильницьким способом відокремлювали від засобів виробництва, а в руках небагатьох концентрувалися засоби виробництва і кошти, які ставали капіталом. Прологом перетворення одних соціальних груп феодального суспільства у капіталістів, інших - у найманих робітників послужила передусім насильницька експропріація сільськогосподарських виробників, яка здійснювалася такими шляхами:

шляхом узурпації великими феодалами общинної землі і зігнання селян з їхніх ділянок, на які селяни мали таке ж феодальне право, як і самі феодали;

шляхом розкрадання церковних маєтків, антизаконного дарування їх королівським фаворитам або ж продажу за безцінь спекулянтам, фермерам та городянам, які масами зганяли з них їх старих спадкових орендарів і позбавляли збіднілих землеробів права на певну частину церковної землі;

шляхом протизаконного дарування та продажу за безцінь державних земель або ж їх приєднання до приватних маєтків шляхом прямої узурпації.

Крім того, значну роль у первісному нагромадженні капіталу відіграла система колоніального грабунку, колоніальна торгівля, торгівля рабами, торгові війни, система державних позик і податків, митна політика держав.

Інакше кажучи, виникнення економічної системи капіталізму вільної конкуренції відбулося далеко не так, як пишуть ті автори, котрі намагаються цей процес прикрасити. За їх твердженням, в умовах товарного виробництва було дві категорії людей: працьовиті та ощадливі, з яких вийшли капіталісти, і ледачі та схильні до марнотратства, з яких виникли пролетарі.