Політична економія (1999)

Визначити історичні перспективи соціалізму означає, по-перше, визначити об'єктивні економічні закономірності його виникнення і, по-друге, визначити його майбутнє. Об'єктивні матеріальні передумови виникнення соціалізму, як вже зазначалося, створюються з розвитком державно-монополістичного капіталізму. І це підтверджено досвідом становлення економічної системи соціалізму в колишньому СРСР та інших країнах.

Стосовно того, що чекає економічну систему соціалізму у майбутньому, творці марксистського напряму в політичній економії вважають, що в усіх країнах рано чи пізно спочатку утверджується соціалізм як перша, нижча, фаза економічної системи комунізму, а пізніше відбудеться поступове переростання соціалізму у комунізм. Інакше кажучи, на думку основоположників марксизму, соціалізм і комунізм це не різні суспільно-економічні формації, а лише різні фази економічної та соціальної зрілості єдиної комуністичної формації. Комунізм, вважали вони, це безкласовий суспільний лад, який характеризується єдиною загальнонародною власністю на засоби виробництва, повною соціальною рівністю всіх членів суспільства, всебічним розвитком особи і високим рівнем розвитку продуктивних сил здатних забезпечити комуністичний принцип розподіл}': від кожного - за здібностями, кожному - за потребами.

Соціалізм і комунізм як фази однієї і тієї ж формації мають певні спільні риси. На обох фазах зрілості комуністичного суспільства панує суспільна власність на засоби виробництва, відсутня експлуатація людини людиною, метою виробництва є задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб усіх членів суспільства, діють закони розширеного відтворення, закон планомірного розвитку народного господарства, діє принцип всезагальності праці.

Оскільки соціалізм і комунізм становлять собою різні ступені зрілості єдиного способу виробництва, остільки їм властиві не тільки спільні риси а й деякі істотні відмінності, котрі характеризують соціалізм як першу, а комунізм як другу, вищу фазу розвитку комуністичної суспільно-економічної формації.

Ці відмінності такі:

комунізм характеризується якісно новою матеріально-технічною базою, більш високим рівнем розвитку продуктивних сил, здатних забезпечити достаток матеріальних і духовних благ;

на фазі комунізму існуватиме єдина загальнонародна власність на засоби виробництва замість двох основних форм власності, що існують при соціалізмі;

на фазі комунізму на основі єдиної загальнонародної власності на засоби виробництва утвердиться повна соціальна рівність усіх членів суспільства;

при комунізмі зникнуть істотні відмінності між містом і селом, між працівниками фізичної та розумової праці;

при комунізмі замість закону розподілу за працею почне діяти закон розподілу за потребами;

перемога комунізму у всесвітньому масштабі приведе до злиття народів у єдину братню трудову сім'ю, до ліквідації державних кордонів;

при комунізмі облік суспільної праці і її розподіл буде здійснюватися в робочому часі, що приведе до відмирання вартісної форми продукту праці і товарно-грошових відносин.

Все це, на думку основоположників марксизму, стане можливим тільки в результаті створення матеріально-технічної бази комунізму, формування комуністичних виробничих відносин і виховання нової людини, здатної жити і працювати в умовах високого рівня свободи і демократії.

Ряд західних вчених історичну перспективу соціалізму бачить в його конвергенції (злитті, зрощенні) з капіталізмом. Скажімо, відомі американські економісти Д. Белл, Дж. Гелбрейт, У. Ростоу П. Сорокін та деякі інші вважають, що в майбутньому соціалізм і капіталізм трансформуються в економічну систему, яка візьме все краще від соціалізму та капіталізму. Таким кращим у соціалізмі, на їх думку, є планомірний розвиток економіки і більш справедливий розподіл матеріальних благ. А в капіталізму ним є приватна власність і мотив прибутку. Економічну систему з кращими рисами капіталізм}' й соціалізму одні автори називають "новим індустріальним суспільством", інші - післяіндустріальним суспільством", "технотронним суспільтвом" і т. ін.

У зв'язку з кризою та розпадом економічної системи одержавленого соціалізму відновилися погляди на соціалізм як суб'єктивний експеримент, нав'язаний Росії та іншим державам комуністами, а тому у нього немає майбутнього. Подібні погляди активно поширюються в усіх постсоціалістичних країнах. Проте робиться це декларативно, без належної наукової аргументації.