Політична економія (1999)

Важливою об'єктивною основою виникнення теорії змішаної економіки стали зміни у відносинах власності розвинутих капіталістичних країн. На відміну від капіталізму вільного підприємництва, в умовах сучасного капіталізму відносини власності зазнали деякої соціалізації. В країнах змішаної економіки поряд з приватним підприємництвом широкого розвитку набули корпоративна (акціонерна), кооперативна і державна форма власності.

Корпоративна власність за своїм характером є колективно-приватною. А тому й вона, з одного боку, зберігає підприємницький інтерес, а з другого - акумулює капітальні ресурси і кошти фізичних і юридичних осіб будь-якої належності і використовує їх з метою збагачення акціонерів.

Кооперативна власність в умовах змішаної економіки є більш ефективною, соціалізованою, ніж корпоративна. Вона виникає на основі добровільного усуспільнення членами кооперативу усіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків (паїв). Виникнення кооперативної власності розпочиналось із створення найбільш простих форм кооперативів. І лише з часом виникли виробничі кооперативні підприємств; нинішніх умовах в більшості країн виробничі кооперативи існують промислові, сільськогосподарські, житлові, кредитні, споживчі та інші. Причому їх кількість і питома вага у народному господарстві кожної країни постійно зростає. Скажімо, в країнах кооперативи реалізують на внутрішніх і зовнішніх ринках до 80%, а в Японії - понад 90% товарної продукції аграрного сектора економіки.

Державна власність в умовах змішаної економіки становить собою власність держави на засоби виробництва. Як відзначалося в попередніх темах, вона виникає шляхом створення підприємств за рахунок державного бюджету, шляхом націоналізації та одержавлення окремих підприємств. Державна власність в умовах змішаної економіки включає в себе не тільки виробничі підприємства та підприємства інфраструктури, а й рухоме і нерухоме майно, необхідне для функціонування апарату державного управління, армії та правоохоронних органів, засоби державної кредитної системи, фонди соціальної інфраструктури - освіти, охорони здоров'я соціального забезпечення тощо.

Зміни у відносинах власності у системі змішаної економіки свідчать про наявність тенденції до зростання рівня усуспільнення об'єктів власності. Причому воно має місце на рівні окремого підприємства (корпорації), на рівні державні на міжнаціональномурівні. Якщо цей процес розглядати з точки зору розвитку суспільно-економічних формацій, то є всі підстави твердити, що еволюція власності з боку об'єктів та суб'єктів привласнення здійснюється у напрямі її соціалізації. Інакше кажучи, сьогодні на домінуючу роль серед об'єктів власності висуваються ті, які повинні належати або окремим трудовим колективам, або державі.

Важливою рисою відносин власності у розвинутих країнах Заходу є зростання рівня двох протилежних процесів: деперсоніфікації та персоніфікації власності. Деперсоніфікація власності проявляється у переході власності капіталістів до юридичних осіб - банків, компаній та інших фінансових інститутів в результаті утвердження акціонерних товариств. Скажімо, в Японії в 90-х роках частка юридичних осіб у акціонерному капіталі сягала 80%.

Процес персоніфікації власності також відбувається завдяки механізму придбання акцій а також через пенсійні та страхові фонди. У США, наприклад, кількість пайовиків пенсійних фондів в середині 90-х років становила майже 70 мільйонів чоловік. Щоправда, управління цими фондами здійснює вузьке коло осіб у кілька сот чоловік. Що свідчить про високу концентрацію влади, тобто права приймати рішення про інвестиції.

Як зазначалося, однією з характерних рис змішаної економіки, на думку багатьох вчених, є використання двох механізмів макроекономічного регулювання: ринкового і планового. Система змішаної економіки прагне зберегти переваги ринкової економіки, водночас усунувши її недоліки. Справа в тому, що модель ринку зразка економіки вільної конкуренції відійшла в минуле. Внутрішня діалектика ринкового господарства за століття свого розвитку призвела до такого збільшення його суперечностей, що стало неможливим існування економічної системи, яка застосовує одні лише ринкові відносини. В механізмі цієї системи відсутні захист конкуренції як однієї з и основ, можливість відтворення та прискорення науково-технічного прогресу, умови для підвищення соціальної ефективності виробництва і задоволення потреб усіх верств населення.

Раніше зазначалось, що з точки зору ринкового господарства найкращим механізмом формування попиту і пропозиції, цін і справедливого розподілу прибутків між усіма суб'єктами господарювання є механізм вільної конкуренції. Проте на межі XIX-XX століть сама ринкова система почала руйнувати вільну конкуренцію, започаткувавши тим самим процеси самогальмування. Це сталось в результаті того, що вільна конкуренція неминуче призводить до високої концентрації та централізації виробництва і капіталу, а ці останні ведуть до виникнення монополій, які придушують вільну конкуренцію. Тому в умовах змішаної економіки держава, щоб не допустити повного знищення вільної конкуренції, здійснює заходи по збереженню конкурентного середовища.

Головними об'єктами державного регулювання є промисловий цикл, структура суспільного виробництва, зайнятість, грошовий обіг, ціни, соціальні відносини, платіжний баланс тощо. При здійсненні регулювання застосовується система як адміністративних, так і економічних засобів. Причому слід мати на увазі, що ця система засобів у значній мірі залежить від конкретної ситуації в суспільстві та цілей, які передбачає реалізувати державне регулювання.

Скажімо, заходи державного регулювання, обґрунтовані Дж. Кейнсом і застосовані президентом США Ф. Рузвельтом в 30-х роках, носили обмежений характер, оскільки були спрямовані головним чином на подолання затяжної економічної кризи. На відміну від Дж. Кейнса його послідовники 50-х- 60-х років (А. Хансен, Ст. Чейз, П. Самуельсон та інші) пропонували заходи, спрямовані на вирішення таких довгострокових цілей, як: прискорення НТП і структурної перебудови суспільного господарства, підвищення темпів економічного зростання, створення сприятливих умов для конкуренції, завоювання нових позиції1 на світових ринках, диференціація доходів, підтримання соціального миру в суспільстві і ін.

Проте, як буде показано нижче, взаємодія державного регулювання та ринкових механізмів ще не є достатньо ефективною.

Прихильники змішаної економіки вважають, що державне регулювання суттєво активізується у XXI столітті і воно буде більш ефективним щодо вирішення економічних та соціальних проблем суспільства.