Теорія фінансів (2000)

Ефективність функціонування економіки завжди залежала від рівня її збалансованості. У часи докорінної перебудови старої і формування нової економічної системи зв'язок між чинним господарським механізмом і станом збалансованості народногосподарських пропорцій значно посилюється. Справді, на будь-якому напрямку реформування економіки роль збалансованості всіх видів ресурсів із потребою в них зростає.

Збалансованість економіки — це відповідність між різними її частинами й підрозділами та певні їх співвідношення (пропорції). Оскільки економіка постійно розвивається, то кажучи про її збалансованість, треба мати на увазі постійне підтримання відповідностей її частин і підрозділів та певні пропорції в рівнях і темпах їхнього розвитку.

Фінансова збалансованість економіки виступає у двох аспектах. Перший з них полягає в тому, що величина фінансових ресурсів повинна бути збалансованою щодо їх витрат за окремими напрямками. Інший аспект — збалансованість фінансових ресурсів і матеріальних благ. Ці види фінансової збалансованості пов'язані між собою. Дієве функціонування економіки можливе лише за досягнення обох аспектів фінансової збалансованості.

Фінансова збалансованість досягається завдяки складанню й виконанню системи фінансових балансів. Загалом баланс — це система показників, що характеризують яке-не-будь явище шляхом зіставлення чи протиставлення окремих його сторін.

Фінансовий баланс — це сукупність показників, що відображають створення й використання фінансових ресурсів у межах держави, на галузевому чи територіальному рівнях, на окремому підприємстві, в організації, установі.

Певна сукупність фінансових балансів становить їх систему. Система фінансових балансів — важливий інструмент впливу на формування показників прогнозу економічного й соціального розвитку держави, окремих територій, галузей господарства, а також підприємств, інструмент контролю економічної й соціальної ефективності передбачуваних витрат. У процесі складання фінансових балансів обґрунтовується доцільність застосування тих чи інших форм мобілізації ресурсів і напрямків їх використання. Здійснювана в процесі складання фінансових балансів координація фінансових ресурсів усіх балансів супроводжується визначенням їхніх основних показників і впливає на їхню структуру. Одночасно фінансові баланси сигналізують про виникнення диспропорцій як в економіці в цілому, так і на рівні окремих регіонів, галузей чи підприємств.

В економічній літературі є різні точки зору щодо складу системи фінансових балансів. На нашу думку, до системи фінансових балансів слід включити:

баланси доходів і витрат підприємств, організацій, установ усіх форм власності;

баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій, міністерств, відомств, державних комітетів;

баланси доходів і витрат бюджетних установ;

баланси фінансових ресурсів областей, районів, міст;

державний бюджет та місцеві бюджети;

баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

фінансові баланси окремих фінансових інститутів;

баланс грошових доходів і витрат населення;

платіжний баланс.

Кожний фінансовий баланс має на меті організацію фінансів у певній сфері фінансових відносин для розв'язання певних завдань. У кожному фінансовому балансі фіксується рух певної частки фінансових ресурсів у відповідному розрізі. Тому вся сукупність фінансових балансів може бути поділена на дві групи — індивідуальні й зведені.

До індивідуальних фінансових балансів належать:

баланси доходів і витрат підприємств, організацій, установ усіх форм власності;

баланси доходів і витрат бюджетних установ;

фінансові баланси окремих фінансових інститутів. Зведені фінансові баланси включають:

баланс фінансових ресурсів та витрат держави;

баланси фінансових ресурсів областей, районів, міст;

державний бюджет, бюджети областей, районів, міст;

баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій, міністерств, відомств, державних комітетів;

баланс грошових доходів і витрат населення;

платіжний баланс.

У свою чергу зведені баланси поділяються на загальнодержавні, територіальні й галузеві. До загальнодержавних належать: баланс фінансових ресурсів і витрат держави; державний бюджет; баланс грошових доходів і витрат населення; платіжний баланс. Ці фінансові баланси відображають фінансові відносини, що виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями та населенням, з другого. До складу територіальних фінансових балансів входять:

баланси фінансових ресурсів і витрат областей, районів, міст;

бюджети областей, районів, міст;

баланси грошових доходів і витрат відповідної території.

Зазначені фінансові баланси відображають фінансові відносини між державою, підприємствами, організаціями, установами й населенням на відповідній території.

Галузеві фінансові баланси включають баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій, міністерств, відомств, державних комітетів, фінансові плани громадських організацій і фінансових інститутів. Вони відображають фінансові відносини між державою й певними галузями, а також всередині галузей.

Крім того, фінансові баланси слід поділяти й за періодом їх функціонування — на поточні й перспективні.

Одним із важливих напрямів розв'язання завдання посилення фінансової збалансованості в економіці держави є розробка, крім вищевказаних, ще низки фінансових балансів. До їх числа належать фінансові баланси галузей народного господарства, а також баланси за групами однорідних галузей (наприклад, агропромислового та паливно-енергетичного комплексу). Складання таких балансів сприяло б раціональнішому й ефективнішому використанню галузевих ресурсів і однорідних груп галузей, встановленню оптимальних пропозицій їхнього розвитку.

Важливе значення мало б включення до системи фінансових балансів, балансів за групами заходів. До них належать баланси створення й використання прибутку, баланс амортизаційних відрахувань, а також баланси фінансування цільових комплексних програм. Ці баланси повинні передбачати, з одного боку, обсяг фінансування за рахунок усіх джерел, а з другого — цільове використання ресурсів за видами заходів і статтями витрат.

Усі фінансові баланси, що створюють їх систему, тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені. Провідне місце в системі фінансових балансів посідає баланс фінансових ресурсів та витрат держави. Баланс фінансових ресурсів та витрат держави — це система фінансових показників, що відображає створення й використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в найзагальнішій формі відображається фінансове обґрунтування прогнозу економічного й соціального розвитку держави. Він є фінансовою програмою прогнозу економічного й соціального розвитку. Баланс фінансових ресурсів держави, показуючи обсяг цих ресурсів, що мобілізуються на певному проміжку часу, та їх використання, відображає своїми результатами загальне збалансування фінансових ресурсів та їхніх витрат.

У дохідній частині балансу фінансові ресурси відображають ту частину вартості валового внутрішнього продукту, яка в процесі розподілу й перерозподілу доходів і нагромаджень може бути використана на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, потреби оборони, управління та на інші заходи.

Витратна частина балансу відображає потребу держави в фінансових ресурсах, що ґрунтується на прогнозних показниках економічного й соціального розвитку, а отже — в матеріальних ресурсах, оскільки фінансові ресурси — похідна від руху матеріальних ресурсів — не можуть бути визначені без урахування матеріальної складової суспільного виробництва. Таке визначення фінансових ресурсів без урахування матеріального виробництва означає, що вартісне вираження валового внутрішнього продукту буде поза вартістю. Розрив між потребою у фінансових ресурсах і мобілізацією засвідчує відсутність взаємозв'язків у матеріальних розрахунках прогнозу економічного й соціального розвитку держави, а також необхідність їхнього уточнення. Тому баланс фінансових ресурсів і витрат держави є інструментом перевірки пропорцій розвитку економіки, узгодженості взаємодії всіх ланок фінансової системи.

Аналіз балансу, виявлення й вивчення факторів, що викликають невідповідність між величиною фінансових ресурсів і потребою в них, вивчення причин цієї невідповідності дають змогу виробити рекомендації з вишуковування додаткових доходів, дотримання режиму економії. Виходячи з необхідності зростання доходів держави й скорочення витрат, можуть змінюватися прогнози темпів і пропозицій розвитку економіки держави в цілому й певних галузей народного господарства зокрема, спрямування витрат фінансових ресурсів й інші показники.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави є балансовим розрахунком і вихідним документом, на основі якого в подальшому визначаються узагальнені рамки, пропорції інших фінансових балансів, забезпечується узгодженість і взаємозв'язок усіх фінансових балансів.

Важливу роль відіграє розробка не тільки прогнозного балансу фінансових ресурсів, а й складання звітного. У звітному балансі відображаються кінцеві результати створення й використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки, розміри грошових доходів і нагромаджень, рівень перерозподілу й цільове використання коштів. Такий баланс містить достатній матеріал для аналізу тенденцій і закономірностей створення й використання фінансових ресурсів у державі. Він є інформаційною базою для прогнозних розрахунків як на короткий період, так і на віддаленіший час, використовується для економіко-математичного моделювання руху фінансових ресурсів в економіці в цілому, в певних її секторах у галузях господарства та поміж ними, а також для перевірки кількісної залежності й взаємозв'язку між обсягом фінансових ресурсів, валовим внутрішнім продуктом, грошовими доходами населення.

Баланс фінансових ресурсів створює підґрунтя для наступної роботи зі складання проекту державного бюджету, встановлює взаємозв'язок державного бюджету із загальною величиною фінансових ресурсів держави, валовим внутрішнім продуктом. Якщо говорити, що баланс фінансових ресурсів держави — це фінансова програма прогнозу економічного і соціального розвитку держави, то державний бюджет конкретизує цю програму в адресному, територіальному, галузевому розрізах. Збалансованість фінансового балансу держави означає, що продукт державного бюджету також буде збалансованим.

Водночас між балансом фінансових ресурсів і витрат держави та державним бюджетом є певні відмінності в їхньому призначенні, обсягові й складі доходів і витрат тощо.

Призначення балансу фінансових ресурсів і витрат держави, як зазначалося вище, полягає у виявленні узагальнених фінансових зв'язків в економіці, визначенні загального обсягу фінансових ресурсів держави та їх використання, встановленні можливостей фінансового забезпечення показників прогнозу економічного й соціального розвитку держави.

Баланс фінансових ресурсів, на відміну від бюджету, не має адресного характеру, а є підґрунтям для визначення адресних завдань при складанні державного бюджету.

Призначення ж державного бюджету полягає у формуванні й використанні централізованого фонду фінансових ресурсів держави на цілі розширеного відтворення і на соціальні потреби відповідно до наявної фінансової політики. Відображаючи об'єктивну необхідність розподільчих і пере-розподільчих процесів в економіці і концентрації в розпорядженні держави певної частки фінансових ресурсів, він тим самим є конкретно-адресним документом. За його допомогою досягається кінцева взаємоузгодженість усієї системи фінансових балансів.

За своїм змістом баланс фінансових ресурсів та витрат держави ширший, ніж державний бюджет, оскільки баланс охоплює як фінансові ресурси бюджету, так і власні ресурси підприємств, організацій, установ, приріст довгострокових вкладів населення, ресурси централізованих фондів цільового призначення (крім тих, які увійшли до складу бюджету).

Державний бюджет, внаслідок його завдань і механізму розробки, складається лише на рік із поквартальною розбивкою. Баланс фінансових ресурсів держави складається на рік (без розбивки за кварталами), а також на перспективу. Баланс фінансових ресурсів починає розроблятися заздалегідь, ще до складання державного бюджету. Для його розрахунку необхідні дані в галузевому й відомчому розрізах.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави тісно пов'язаний з балансом грошових доходів і витрат населення. Баланс грошових доходів і витрат населення — це система взаємопов'язаних показників, що відображають створення грошових доходів населення та їхнє використання. За його допомогою встановлюються як фінансові відносини населення з державою, підприємствами, організаціями, установами, так і рух коштів населення в готівковій і безготівковій формах. Основне призначення цього балансу — прогнозування грошових доходів населення за їхніми видами: заробітна плата робітників і службовців, грошові доходи від колективних сільськогосподарських підприємств, надходження з фінансової системи; обґрунтування прогнозів товарообігу в роздрібній торгівлі та сфері платних послуг, прогнозування обов'язкових платежів і добровільних внесків у формі податків і зборів, які надходять до бюджету, внесків за усіма видами страхування; залучення коштів населення у вклади та цінні папери; забезпечення збалансованості між доходами й витратами населення.

Завдяки тому, що кінцеві результати даного балансу показують відповідність між грошовими доходами й витратами населення, цей баланс, як і баланс фінансових ресурсів та витрат держави, дає змогу контролювати загальні пропозиції прогнозу економічного й соціального розвитку держави. Для збалансованого розвитку економіки рівновага грошових доходів і витрат населення є такою ж важливою, як і повне забезпечення фінансовими ресурсами всіх потреб держави. Тому показники балансу фінансових ресурсів і витрат держави та балансу грошових доходів і витрат населення доповнюють один одного. Зв'язки цих балансів ґрунтуються і на наявності в них однакових статей доходів і витрат.

У доходах балансу грошових доходів і витрат населення, зокрема, показується розмір виплачуваних пенсій, стипендій, різних видів грошової допомоги. Ці ж показники відображаються у витратах балансу фінансових ресурсів держави. Обсяг витрат на соціально-культурні заходи у витратній частині балансу фінансових ресурсів повинен бути узгоджений із показником доходів населення щодо заробітної плати працівників установ, що утримуються за рахунок бюджету. Величина заробітної плати (загальний фонд оплати праці), що відображається в грошових доходах населення, є базою для розрахунку таких статей балансу фінансових ресурсів, як податки та платежі населення, відрахування до пенсійного фонду, фонду зайнятості. Податки та платежі населення державі показуються у доходах балансу фінансових ресурсів держави та у витратах балансу населення. Показник приросту заощаджень у вкладах та цінних паперах у витратах балансу доходів і витрат населення відображається у доходах балансу фінансових ресурсів держави.

Менш тісний взаємозв'язок має баланс фінансових ресурсів та витрат держави з платіжним балансом. Платіжний баланс — це система показників, що характеризує співвідношення грошових надходжень країни з-за кордону й платежів за кордон за певний проміжок часу. Він є кількісним і якісним вираженням масштабів, структури й характеру участі країни в міжнародному поділі праці, системі світогосподарських зв'язків.

Платіжний баланс включає рахунок поточних операцій та рахунок рухів капіталів і фінансів. Рахунок поточних операцій відображає платежі й надходження за товари та послуги, доходи й платежі за інвестиціями й поточними трансфертами. Рахунок капіталів та фінансів включає рух іноземних інвестицій та кредитів. Співвідношення між платежами й надходженнями за цими рахунками і загалом за балансом визначається дебетовим чи кредитовим сальдо. Платіжний баланс є активним, якщо країна одержала з-за кордону платежів на більшу суму, ніж здійснила платежів.

Взаємозв'язок балансу фінансових ресурсів і витрат держави з платіжним балансом здійснюється загалом через показник обслуговування зовнішнього боргу у витратній частині балансу фінансових ресурсів при пасивному сальдо платіжного балансу.

Активне сальдо платіжного балансу означає приріст фінансових ресурсів держави і відображається в дохідній частині балансу фінансових ресурсів держави.

Головним напрямком удосконалення системи фінансових балансів при цьому є забезпечення методологічної єдності й кількісного взаємозв'язку показників балансу фінансових ресурсів і витрат держави як провідного балансу цієї системи, насамперед із державним бюджетом, балансом доходів і витрат населення, платіжним балансом та іншими фінансовими балансами. Необхідно вдосконалювати наявні балансові методи фінансового планування й прогнозування, розробляти та впроваджувати економіко-математичні моделі прогнозування показників фінансових балансів.