Теорія фінансів (2000)

Важливою передумовою побудови демократичної держави є фінансова незалежність органів місцевого самоврядування, що означає можливість самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного й соціального розвитку даної території, яка входить до компетенції відповідного рівня місцевого управління.

Фінансова незалежність місцевого самоврядування має ґрунтуватися на оптимальному врахуванні інтересів держави, підприємницьких структур, населення й місцевої влади. З огляду на це важливим чинником є створення фінансового механізму, який дає змогу узгодити інтереси підприємств, територій і держави в ефективному використанні ресурсів. Такий фінансовий механізм не повинен зводитися до проблеми формування місцевих бюджетів, а включати всю сукупність відносин щодо розподілу й використання фінансових ресурсів, які створюються на даній території. Через це одним із важливих напрямків фінансової діяльності є складання балансу фінансових ресурсів і витрат відповідної території.

Баланс фінансових ресурсів і витрат території — це документ, який відображає створення й використання фінансових ресурсів у межах даного адміністративно-територіального утворення. Основне завдання балансу полягає в тому, щоб відобразити: весь обсяг фінансових ресурсів, які створюються й використовуються на відповідній території, у всіх секторах економіки незалежно від підпорядкування, відомчої приналежності господарських суб'єктів; обсяг фінансових ресурсів, що акумулюються й перерозподіляються бюджетом даного територіального утворення; взаємовідносини бюджету території з вищими бюджетами.

Важливим призначенням балансу фінансових ресурсів та витрат території є вплив на процес суспільного виробництва з метою підвищення його ефективності. Баланс є інформаційною базою, вихідним документом для аналізу виробничої та фінансової діяльності галузей економіки території, для розробки й впровадження раціональних методів мобілізації коштів та їхнього використання, здійснення заходів щодо підвищення ефективності роботи підприємств, організацій та установ.

Баланс фінансових ресурсів і витрат території дає можливість:

визначити* загальний обсяг фінансових ресурсів території, а також оптимальну величину фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на розв'язання завдань у майбутньому;

забезпечити відповідність між фінансовими ресурсами й планами соціально-економічного розвитку територій;

виявити збалансованість фінансових ресурсів, необхідних для повного забезпечення заходів щодо економічного й соціального розвитку території;

забезпечити взаємозв'язок із показниками валового внутрішнього продукту території, а також із показниками балансу грошових доходів і витрат населення, з показниками доходів і витрат бюджету даного територіального утворення;

визначити місце та участь території у формуванні фінансових ресурсів держави;

встановити фінансові взаємовідносини даної території із загальнодержавним централізованим фондом фінансових ресурсів.

Баланс складається з двох розділів: перший — доходи, другий — витрати. До розділу доходів балансу належать фінансові ресурси, створені на даній території й сконцентровані у відповідному бюджеті, в розпорядженні господарських структур, у централізованих і децентралізованих цільових фондах, кредитних установах, а також ресурси, що залучаються від міжнародних фінансових інститутів і зарубіжних інвесторів. Зокрема, до доходів балансу належать прибуток усіх господарських суб'єктів, розташованих на даній території, незалежно від форм власності й підпорядкованості, причому прибуток відображається у вигляді згорнутого сальдо. Прибуток є одним з основних джерел фінансових ресурсів території, в якому відображаються важливі якісні зрушення в економіці територіального утворення. Зрушення, що характеризують підвищення ефективності виробництва.

Податок на додану вартість, який є частиною чистого доходу, що створюється на території, входить до балансу фінансових ресурсів за місцем виробництва оподатковуваної продукції (робіт і послуг). За принципом місця створення визначаються також доходи балансу за іншими джерелами, які відповідно до чинного порядку віднесені повністю або частково до загальнодержавних доходів і податків.

Акцизний збір відображається в балансі так само, як податок на додану вартість, за місцем виробництва товарів (продукції), що підлягають оподаткуванню.

Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів здійснюються всіма суб'єктами господарської діяльності, розташованими на даній території, виходячи із середньорічної вартості основних фондів та чинних норм відрахувань. Вони є важливим джерелом розширеного відтворення основних фондів і, отже, створюють фонд коштів, що використовується суб'єктами підприємницької діяльності.

Збори на соціальне забезпечення та соціальне страхування є частиною додаткового продукту. Однак на відміну від фондів нагромадження і споживання, вони безпосередньо не споживаються, а резервуються для наступного спрямування на витрати цільового призначення. Ці збори здійснюються за рахунок первинних доходів господарських структур та населення і є формою створення централізованих фондів цільового призначення — Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування.

Збори на соціальне забезпечення й соціальне страхування відображаються у балансі в обсязі повної їх величини, обчисленої всіма суб'єктами підприємницької діяльності на даній території.

До зборів до інших централізованих фондів цільового призначення входять збори до Фонду сприяння зайнятості населення, Фонду охорони навколишнього природного середовища тощо. До централізованих фондів належать позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування, а також валютні фонди.

Позабюджетні фонди створюються за рішенням відповідних рад і використовуються на додаткові заходи щодо розвитку економіки території та на соціальні проблеми. Ці фонди формуються за рахунок додаткових доходів, одержаних за рахунок здійснення місцевими органами заходів щодо розв'язання економічних і соціальних проблем; доходів від місцевих позик, лотерей, аукціонів; штрафів, що встановлюються місцевими радами; плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, до складу позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування базового рівня включаються: орендна плата за землю; частина штрафів за порушення екологічного законодавства, за адміністративні порушення; доходи від реалізації безгосподарного майна тощо.

Валютні фонди органів місцевого самоврядування формуються за рахунок: відрахувань від валютної виручки суб'єктів господарювання, що розташовані на даній території; виручки від реалізації товарів і послуг іноземним юридичним і фізичним особам.

Податки й платежі населення враховують як обов'язкові, так і добровільні платежі та внески. До них належать прибутковий податок із громадян; плата за землю; податок із власників транспортних засобів; податок на промисел; державне мито; місцеві податки і збори, що справляються на даній території.

Приріст довгострокових вкладів населення є джерелом кредитних ресурсів, які можуть бути використані для розвитку економіки регіону. Сума цього приросту визначається за даними ощадних та комерційних банків. Слід зазначити, що вона також відображається в балансі грошових доходів та витрат населення території.

Доходи від приватизації надходять від реалізації об'єктів державної та комунальної власності, розташованих на відповідній території.

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності включають імпортне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності даного територіального утворення.

До інших доходів бюджету та господарських структур належать, зокрема, лісовий дохід; плата за воду; дивіденди, одержані від акцій і цінних паперів, що належать державі в акціонерних товариствах, створених за участю підприємств комунальної власності відповідного рівня; надходження від місцевих позик і грошово-речових лотерей; плата за землю суб'єктів підприємницької діяльності, що розташовані на даній території; збори та інші неподаткові доходи; збір на шляхове будівництво, ремонт та експлуатацію автомобільних доріг тощо.

У дохідній частині балансу передбачається надходження коштів із державного бюджету для надання дотацій і субвенцій відповідному місцевому бюджету.

У другому розділі балансу фінансових ресурсів і витрат території відображаються витрати, які здійснюються із відповідних місцевих бюджетів, суб'єктами підприємницької діяльності, що розташовані на території, за рахунок власних коштів, витрати із централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

До розділу витрат входять: витрати на розвиток економіки, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності на даній території, а також витрати відповідного місцевого бюджету на це. До їх складу належать витрати на капітальні вкладення за рахунок усіх джерел фінансування, інші витрати зі створення основних фондів; витрати на капітальний ремонт бюджетних організацій і установ, житлового фонду місцевих рад, автомобільних шляхів та об'єктів місцевого підпорядкування, а також поточні витрати на розвиток економіки території.

Витрати на дотації включають асигнування із місцевого бюджету на виплату різниці в цінах на газ та тверде паливо, що реалізуються населенню, дотації житлово-експлуатаційним організаціям та комунальному господарству, дотації міському електротранспорту, автомобільному транспорту, метрополітенам тощо.

До витрат на соціальні гарантії населенню входять: асигнування із місцевого бюджету на виплату допомоги на дітей; допомога громадянам із мінімальними доходами на прожиття; житлові субсидії для покриття витрат з оплати електроенергії, скрапленого газу, твердого палива та житлово-комунальних послуг; виплата допомоги одиноким матерям та матерям, які доглядають за дітьми; надання додаткових пільг ветеранам та інвалідам війни тощо.

До витрат на соціально-культурні заходи належать витрати за рахунок місцевого бюджету на утримання дошкільних дитячих закладів, загальноосвітніх шкіл усіх видів, фінансування інших заходів із загальної освіти, витрати на культуру, охорону здоров'я, фізичну культуру та молодіжні заходи.

Витрати на пенсії та надання допомоги включають витрати, що фінансуються із Пенсійного фонду відповідної території і Фонду соціального страхування, а також за рахунок місцевого бюджету на виплату пенсій і допомоги пенсіонерам усіх категорій, на допомогу під час тимчасової непрацездатності та інші види допомог.

До витрат на управління входять витрати на утримання органів законодавчої і виконавчої влади, місцевого й регіонального самоврядування.

До витрат на забезпечення зайнятості населення належать витрати, що фінансуються в межах кошторису Державного фонду сприяння зайнятості населення територіальним центрам зайнятості за відповідними програмами.

До витрат за рахунок децентралізованих фондів цільового призначення включають витрати із позабюджетних фондів та валютних фондів органів місцевого самоврядування. Кошториси витрат цих фондів затверджуються місцевими радами.

До витрат господарських структур на соціальні заходи належать витрати підприємств, організацій на матеріальне заохочення, поліпшення житлових умов працівників, організацій відпочинку й лікування та інші соціальні заходи за рахунок їхніх власних прибутків.

До інших витрат господарських суб'єктів належать витрати на створення резервних фондів, благодійні заходи та інші, що здійснюються за рахунок їхніх прибутків.

Інші витрати бюджету включають витрати на утримання штабів і військ цивільної оборони, що фінансуються з відповідного місцевого бюджету, витрати на створення резервних фондів, охорону навколишнього природного середовища, передачу коштів до нижчих місцевих бюджетів. У витратній частині балансу передбачається також передача коштів із місцевого бюджету нижчого рівня бюджету вищого рівня.

Для визначення збалансованості показників балансу фінансових ресурсів та витрат території до нього вводяться показники перевищення доходів над витратами або витрат над доходами.