Теорія фінансів (2000)

Страхування — обов'язковий елемент кожної економічної системи. Без розвинутої системи всіх видів страхування економіка успішно функціонувати не може. Умови господарювання й людського життя загалом побудовані таким чином, що постійно виникають - непередбачувані обставини, викликані явищами природи або обставинами, що не залежать від волі й бажання людини. Ці несприятливі події, серед яких найпоширенішими є стихійні лиха та нещасні випадки, призводять до значних матеріальних збитків і втрати здоров'я або працездатності. Тому виникає потреба щодо пошуку шляхів локалізації зазначених втрат, що й зумовило виникнення та розвиток страхування.

Можна стверджувати, що суспільне виробництво в цілому, а також діяльність господарських структур та окремих громадян у своїй основі об'єктивно вміщують елементи ризику, що зумовлює необхідність їхнього попередження, подолання, зменшення руйнівних або збиткових наслідків. Для цього треба частину валового внутрішнього продукту в грошові або натуральній формі зосередити в страхових фондах.

Страхові фонди суспільства або фонди страхового захисту є централізованими й децентралізованими фінансовими резервами держави, які виступають гарантами її фінансової стабільності й сталого економічного розвитку. За своєю суттю страхові фонди — це форма перерозподілу валового внутрішнього продукту між окремими господарськими структурами та громадянами з метою підтримання стабільного стану їхньої фінансової діяльності та суспільного добробуту.

Частина страхових фондів використовується на відшкодування збитків та на інші потреби, поповнює фонд споживання і фонд вилучених з експлуатації, в результаті стихійного лиха, засобів виробництва. Невикористана частина страхових фондів по закінченні року включається до складу національного багатства держави. У процесі накопичення страхові фонди можуть використовуватися як кредитним ресурс.

Страхування — складова частина фінансової системи держави, воно опосередковує рух валового внутрішнього продукту в формі фондів фінансових ресурсів. Проте цей рух пов'язаний лише з перерозподілом при відшкодуванні збитків і втрат. Крім того, за допомогою страхування здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів між обмеженим колом учасників страхування, пов'язаних солідарною відповідальністю щодо відшкодування суми збитків. Тому чим більше коло учасників страхування, тим менші розміри перерозподілу фінансових ресурсів, оскільки меншими с розміри страхових внесків.

Можна стверджувати, що страхування передбачає повернення мобілізованих до страхового фонду страхових платежів. Це положення справедливе, якщо страхування розглядати як постійний процес. За умов ринкової моделі економіки страхування є одним із найефективніших методів відшкодування втрат у результаті непередбачуваних обставин.

Страхування — об'єктивна умова розвитку товарно-грошових відносин і одночасно результат їх найдосконалішого розвитку. Страхування забезпечує безперервність, збалансованість і стабільність суспільного розвитку. Водночас саме страхування повинно постійно удосконалюватися в напрямку оптимізації його застосування, в поліпшенні показників розвитку страхових операцій, у повному та своєчасному відшкодуванні витрат, у використанні тимчасово вільних коштів страхових фондів, у поповненні за рахунок частини прибутку доходів бюджетів.

У нинішній економіці набувають розвитку як майнове, так і особисте страхування. Держава зацікавлена й стимулює розвиток соціального страхування та пенсійного забезпечення для захисту працюючих на випадок хвороби, втрати працездатності, годувальника, настання смерті. При цьому страхові фонди виконують роль перерозподілу фінансових ресурсів між окремими верствами населення для підтримання певного рівня добробуту.

З огляду на це страхування має декілька важливих аспектів.

Із погляду природних інтересів суспільства та окремих його громадян страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя з настанням непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків.

Економічна необхідність страхового захисту, який ґрунтується на акумуляції фінансових ресурсів із метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій як фізичним, так і юридичним особам.

У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів господарюючих суб'єктів, з одного боку, та розробки таких юридичних норм, які б забезпечували страховикам наявність достатніх фінансових гарантій — із другого.

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.

За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які ймовірно виникнуть у майбутньому.

За своїм складом ризики бувають дуже різноманітними. Залежно від критеріїв, покладених в основу їхньої класифікації, вони поділяються на: природні; антропогенні; економічні; особисті; масові; невеликі тощо. У свою чергу економічні поділяються на майнові, фінансові, спекулятивні тощо.

Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

У страхуванні ризик характеризується декількома основними поняттями. Насамперед ризик — це конкретне явище чи сукупність явищ (подія чи декілька подій), при виникненні яких відбуваються виплати з раніше утвореного страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов'язаний із конкретним застрахованим об'єктом, щодо якого й вивчаються чинники ризику. Аналіз одержаної

інформації поряд з іншим заходами дає змогу суттєво зменшити негативні наслідки виникнення ризику. Очевидно, що чим менша ймовірність ризику, тим легше й дешевше можна організувати його страхування. Висока ймовірність ризику передбачає страховий захист з високою ціною, що перешкоджає його проведенню.

Страхування і розмір ризику взаємопов'язані. Вимірювання ризику, його розподіл становлять сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці організовується проведення страхування, вибір технічних прийомів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практичній діяльності страховиків, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить і можливості відшкодування збитків застрахованих.

Людство давно вживає багато заходів, спрямованих на зменшення ризикових ситуацій. Так, підвищуються вимоги до будівництва господарських споруд, застосовуються досконаліші матеріали й технології, споруджуються греблі, канали, дорожні розв'язки та інші протиаварійні споруди. Водночас сам розвиток виробництва все більш зумовлює складність технологій, енергетичних споруд, хімічних речовин і транспортних засобів, що приводить до зростання ризиків. Все це посилює значення страхування.

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.

Обов'язкове страхування зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою.

Обов'язкова форма страхування ґрунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.

Обов'язковим страхуванням охоплюються всі об'єкти без заяв страхувальників, оскільки сама реєстрація об'єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.

При обов'язковому страхуванні виплата страхового відшкодування не залежить від терміну оплати страховиком страхових платежів. В екстремальних випадках страхові внески можуть бути стягнені в судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого зі страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня на прострочений борг. Обов'язкове майнове страхування не обмежене часом. Страхове забезпечення з обов'язкового страхування строго нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки об'єкта.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Страхування — це дещо специфічна підсистема фінансів, яка має декілька визначень, що розкривають її суть і економічне призначення й дають змогу достеменно усвідомити сам процес страхування. До їх числа належать такі поняття:

страховики — це юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;

страхувальники — це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства;

об'єкт страхування — це конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи. Цей інтерес може складати майно, життя, здоров'я, відповідальність, яким може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією;

страховий ризик — це певна подія, у разі якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

страховий випадок — це подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі;

страхова сума — це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням;

страхове відшкодування — це грошова сума, яка виплачується страховиком за умов майнового страхування і страхування відповідальності з настанням страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник;

страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування;

страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.