Теорія фінансів (2000)

Ринок страхових послуг — це складова фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів із реалізації страхового продукту. Страховим продуктом або послугою є страховий захист. Об'єктом ринку страхових послуг є страховий продукт. Суб'єктами цього ринку виступають: страховик; страхувальник; посередник і держава.

Страховиками виступають різноманітні за формами власності та видами страхування організації — страховики та інформаційно-консультативні структури. Страховик — це організація, яка бере на себе за певну плату зобов'язання відшкодувати страхувальникові завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму. Головне завдання страховика надавати страхові послуги.

Страховиками можуть виступати також фізичні особи, які мають відповідну ліцензію й об'єднані у відповідні структури, що мають назву синдикатів. Характерним прикладом може бути лондонська організація Лойд, яка існує майже три століття і має репутацію надійного та кваліфікованого страховика. Проте організації такого типу значного поширення не набули.

У багатьох країнах світу страховиками виступають страхові компанії в формі акціонерних товариств. Акціонерне товариство створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість акцій. Власники акцій беруть участь в управлінні товариством і отримують дохід у формі дивідендів. Акціонерні товариства бувають закритого й відкритого типу. Найперспективнішими є відкриті акціонерні товариства.

За територіальною ознакою компанії страховиків можна поділити на місцеві, регіональні, національні й транснаціональні. Порядок створення і діяльності страховиків регулюється законодавством держави. Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії включають сплачену частину статутного фонду та систему страхових резервів. У більшості країн світу страховики створюють свої об'єднання, ліги, асоціації з метою координації дій на страховому ринку та захисту власних професійних інтересів.

Іншим учасником ринку страхових послуг с страхувальник. Це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства. Страхувальник зобов'язаний сплатити страхові внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої у страховому полісі.

Третім важливим учасником ринку страхових послуг є посередники. У страхуванні бувають різні типи посередників. Вони включають: страхових агентів; страхових брокерів; посередницькі функції можуть виконувати банки, туристичні компанії, відділення зв'язку, автосалони, а також безпосередньо персонал страхової компанії. Страхові агенти це, як правило, фізичні особи, які діють від імені страховика і за його дорученням, укладають договори страхування, проводять роботу з одержання страхових платежів, виплати страхових відшкодувань. Вони діють на основі договору зі страховиком, в його інтересах за комісійну винагороду.

Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичні особи. Це транспортні підприємства при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, нотаріальні контори, банки, які поряд із послугами з основної діяльності можуть укладати договори страхування. Взаємовідносини агентів юридичних осіб зі страховиками регулюються відповідними угодами.

Із розвитком страхової справи набуває поширення і така форма посередництва, як генеральні страхові агенти. Генеральні агенти — це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила.

Взаємовідносини між генеральним страховим агентом і страховою компанією здійснюється на основі договору. Генеральний страховий агент має свій рахунок у банку, на який страхова компанія перераховує кошти для організації справи. Вони мають право наймати на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування й види страхування, які він може здійснювати.

Страхові брокери — це, як правило, фізичні особи, які здійснюють свою підприємницьку діяльність на ринку страхових послуг у формі надання консультацій як страховикам, так і страхувальникам. Страховий брокер діє на основі доручення страховика або страхувальника. Він має певну кількість клієнтів, яких представляє на ринку, постійно вивчає ситуацію на ринку страхових послуг, про зміни в законодавстві, що можуть вплинути на бізнес клієнта, дає поради клієнтам про необхідність тих чи інших заходів із метою мінімізації ризику. За свою роботу страховий брокер отримує винагороду в формі комісійних виплат. Розмір винагороди регулюється ринком.

Діяльність страхових брокерів дуже складна й різноманітна. Тому в багатьох країнах світу до осіб, які мають намір здійснювати брокерську діяльність, ставляться жорсткі умови щодо рівня їхньої професійної підготовки, матеріального становища і моральних якостей. Діяльність брокерів регулюється також і на міждержавному рівні. Так, Європейська комісія у 1991 році прийняла рекомендації, якими передбачається реєстрація посередників у галузі страхування, їхнє навчання з обов'язковим складанням іспитів після закінчення курсу.

За визначенням Європейської комісії професійна компетентність страхових посередників становить важливу передумову захисту інтересів страховиків і страхувальників. Якщо посередники незадовільно виконують свої обов'язки і, відповідно, їхні клієнти зазнають фінансових втрат, то страхові компанії мають гарантувати компенсацію цих втрат юридичним і фізичним особам. Тому в більшості країн світу запроваджується обов'язкове страхування професійної відповідальності страхових брокерів. Водночас страховим брокерам гарантується повна незалежність діяльності від впливу на них страховиків і страхувальників.

Четвертим учасником ринку страхових послуг є держава, яка створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.

Система правового забезпечення страхової діяльності включає закони й нормативні акти, видані відповідно до чинного законодавства. У цих документах сформульовані насамперед вимоги до страховиків, порядок їх створення та реєстрації, вимоги до договорів і правила страхування, обов'язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації. Держава також встановлює фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, порядок формування страхових резервів, обліку та звітності.

Законодавче визначення має також порядок державного нагляду за страховою діяльністю, встановлюється орган, що здійснює контроль за страховою діяльністю, його права та функції, порядок ліцензування страхової діяльності. У більшості країн світу законодавством передбачаються права виконавчої влади в галузі страхової діяльності щодо регулювання системи перестрахування, роботи посередників, певних обмежень із здійснення окремих видів страхування.