Теорія фінансів (2000)

Валютний ринок — це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту й пропозиції на ці валюти. Купівля іноземної валюти зумовлена необхідністю здійснювати платежі за куплені товари за кордоном, а також надані послуги й виконані роботи іноземними компаніями і фірмами.

Валюта — це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товару. Саме слово валюта (valuta) походить від італійського, що означає вартість. У практичному застосуванні слово "валюта" використовується для визначення національної грошової одиниці, грошових знаків іноземних країн при міжнародних розрахунках, а також для визначення регіональних грошових розрахункових одиниць типу екю.

Необхідність валютного ринку зумовлена розвитком міждержавних економічних зв'язків і закінченням у XX столітті формування національних валютних систем. Водночас світовий економічний простір об'єктивно рухався в бік поглиблення процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізації виробництва й, відповідно, руху капіталів. Виникла потреба у спільному міждержавному розв'язанні гострих логічних економічних і соціальних проблем. Зростає роль фінансового сектора світової економіки, його вплив на темпи і пропорції світогосподарських зв'язків.

З економічного погляду валютний ринок — це досить складна форма перерозподілу фінансових ресурсів як всередині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу є валютний курс. Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної країни визначається рівнем її економічного розвитку, що насамперед характеризується якістю і собівартістю вироблюваної продукції, становищем державних фінансів, виваженою і ефективною інвестиційною політикою.

Економічні інтереси кожної країни покликана оберігати національна валютна система, яка є формою організації і регулювання валютних відносин з іншими державами, закріпленими національним законодавством і міждержавними угодами. Якщо економіка держави працює стабільно, а продукція, роботи й послуги, що надаються підприємницькими структурами, дешеві, мають високу якість і, відповідно, користуються попитом на ринках, то звичайно для їх купівлі та оплати потрібна валюта даної держави або інша стабільна іноземна валюта. Це забезпечує стабільність національної валюти і, відповідно, перерозподіл фінансових ресурсів на користь даної країни в формі надходжень у вільноконвертованій валюті.

Знецінення національної грошової одиниці веде до перерозподілу фінансових ресурсів насамперед всередині держави. Ті юридичні й фізичні особи, які мають іноземну валюту, звичайно виграють, збільшивши вартість наявного власного капіталу на величину знецінення національної грошової одиниці, оскільки від продажу іноземної валюти вони отримують значно більше національної. В свою чергу власники національної валюти умовно зменшили належний їм капітал на величину знецінення національної грошової одиниці. Умовно тому, що це знецінення буде очевидним лише тоді, коли здійснюватиметься обмін національної валюти на іноземну для розрахунків іноземною валютою.

При проведенні розрахунків у національних грошових одиницях це знецінення не завжди і не відразу помітне. Справа в тому, що при знеціненні національної грошової одиниці її власники намагаються її позбутися, обмінюючи на іноземну валюту, а також скуповуючи відповідні товари або нерухомість, що посилює інфляційні процеси в державі в цілому. Це позначається на добробуті кожного громадянина держави. Відмова громадян від національної валюти шляхом придбання іноземної підвищує фінансову стабільність іноземної країни.

Валютна система кожної країни є складовою світової валютної системи, яка здійснює перерозподіл фінансових ресурсів на міждержавному рівні. Місце національної валютної системи в світовій валютній системі характеризується насамперед умовами її конвертованості, паритетом національної валюти та механізмом формування валютного курсу, наявністю або відсутністю валютних обмежень і валютного контролю, офіційними валютними резервами та запасами дорогоцінних металів.

Світова валютна система ґрунтується на світових грошах. їх роль виконують національні валюти економічно розвинутих країн світу. До цієї категорії Міжнародним валютним фондом віднесено долар США, німецьку марку, єну, фунт стерлінгів, французький франк. Ці валюти вільно конвертуються і не мають обмежень за операціями платіжного балансу.

Вільноконвертовані — це ті валюти, які без обмежень обмінюються на будь-які інші іноземні валюти. Є частково конвертовані валюти, коли в державі зберігаються валютні обмеження. Неконвертовані валюти — це валюти країн, де обмін валют заборонено.

Елементами світової валютної системи є валютний паритет і валютний курс. Валютний паритет — це співвідношення між двома валютами. Валютний паритет є основою валютного курсу. Існує фіксований валютний курс, який коливається в невеликих межах, а також плаваючий, що змінюється залежно від ринкового попиту й пропозиції.

У будь-якій державі валютний ринок виконує певні функції, до яких належать:

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів;

регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Об'єктом валютного ринку є валютні операції з продажу й обміну національної та іноземної валют. Суб'єктами ринку є продавці валюти, її покупці й посередники. Звичайно, обов'язковим суб'єктом ринку є держава, яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного ринку. Конкретними суб'єктами валютного ринку є банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури, міжнародні валютні, кредитні й фінансові організації.

Сучасний валютний ринок є складною розгалуженою системою, яка потребує державного регулювання та контролю.

Форми регулювання й контролю визначаються законодавством, а функція його здійснення покладається на національний банк. Основними формами регулювання є встановлення й зміна облікової ставки, проведення валютних інтервенцій, тобто втручання національного банку в операції на валютному ринку за допомогою купівлі й продажу валюти, диверсифікація валютних резервів шляхом зміни їхньої структури. У світовій практиці є й інші методи регулювання.