Теорія фінансів (2000)

Фінансовий менеджмент підприємницької структури можна визначити як систему управління процесами формування й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпечення господарської діяльності. Фінансовий менеджмент — це специфічна сфера діяльності, яка може здійснюватися лише за таких умов:

наявності законодавства, яке визначає поведінку підприємства в умовах ринку;

існування різних форм власності;

фінансового ринку, конкурентного середовища;

створення стабільного економічного становища в державі, призупинення темпів інфляції та знецінення національної грошової одиниці.

Фінансовий менеджмент підприємства як система управління має свій об'єкт і суб'єкт. Об'єктом є кругообіг грошових засобів, тобто фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності. Суб'єктом — фінансові служби підприємств, які за допомогою різних форм і методів впливають на ефективність функціонування об'єкта управління.

Основною метою фінансового менеджменту на підприємстві є створення необхідних передумов стабільної його роботи та розвитку в умовах конкурентної боротьби й обмеженості фінансових ресурсів і капіталів. Конкретно це повинно знаходити своє вираження в таких загальноекономічних і фінансових характеристиках, як: забезпечення зростання виробництва і реалізації продукції; зниження валових витрат; мінімізація фінансових ризиків; зростання обсягів прибутку й рівня рентабельності.

Для досягнення означених цілей фінансовий менеджмент повинен задіяти фінансовий механізм, який включає різні інструменти, в тому числі фінансове планування і прогнозування, кредитування, самофінансування, страхування, інвестування, систему розрахунків. Застосування зазначених інструментів повинно здійснюватися з урахуванням галузі економіки, характеру й технічного рівня підприємства, технологічного циклу виробництва.

Насамкінець, успіх фінансового менеджменту повинен бути спрямований на досягнення високих рівнів платоспроможності, ліквідності, рентабельності. А це, в свою чергу, потребує розробки сучасної, відповідної ринковим відносинам системи планування, контролю й управління рухом фінансових ресурсів, проведення постійної комплексної оцінки фінансового становища підприємства, деталізованого аналізу спрямування й витрат коштів, визначення джерела їх мобілізації для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства. Практична реалізація функції управління фінансами зумовлює необхідність активного впровадження механізму корпоративного менеджменту на основі використання сучасних інформаційних технологій, методів прогнозування й оптимізації, стратегічної діагностики, всебічного застосування в цих цілях елементів функціонально-вартісного аналізу.

При цьому важливо зазначити, що завдання удосконалення фінансового менеджменту повинні розв'язуватися в органічній єдності та взаємозв'язку з проблемами підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, що випускається. Настійна потреба такого підходу ґрунтується на двох головних передумовах.

Першою є потреба повного усвідомлення того, що для забезпечення конкурентоспроможності на світовому і внутрішньому ринках потрібно постійно підтримувати на належному рівні науково-технічний потенціал підприємства, постійно його нарощувати, здійснюючи активну інвестиційну політику.

Друга передумова випливає з першої і полягає в тому, що за нинішніх умов, коли інвестування виробництва стало майже цілком залежати лише від внутрішніх джерел фінансування, одним із найактуальніших завдань стає проблема забезпечення бездефіцитності бюджету підприємства, пошуку реальних можливостей поповнення власних обігових коштів.

Необхідність посилення інвестиційної бази підприємства за рахунок внутрішніх накопичень зумовила розробку принципово нових концептуальних підходів до корпоративного фінансового менеджменту.

Якщо в умовах планово-централізованої економіки основний акцент робився на аналізі утворення й використання прибутку як джерела формування коштів на розвиток виробництва і соціальної інфраструктури підприємства, матеріальне заохочення робітників, то в сьогоднішніх умовах, з огляду на кризу й інфляцію, підприємство може мати прибуток і не мати коштів на розрахунковому рахунку для виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, придбання матеріальних ресурсів, фінансування капітальних вкладень. Тому найважливішими компонентами системи управління процесом використання коштів повинні стати розробка балансів грошових потоків, прогнозування фінансових результатів із метою забезпечення видатків власними засобами.

Цілком очевидно, що розв'язання названих вище завдань виходить за рамки узвичаєного підходу до контролю над витратами, заснованого на простому зіставленні фактичних результатів із плановими. В нинішніх умовах процес аналізу грошових ресурсів підприємства як найважливіший складовий компонент корпоративної стратегії в галузі зниження витрат виробництва і ціноутворення має бути жорстко регульованим і, що особливо важливо: носити застережний характер.