Теорія фінансів (2000)

Міжнародні фінанси — це фонди фінансових ресурсів, створення і використання яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Необхідність координації економічних, політичних і гуманітарних питань сприяла створенню багатьох міжнародних організацій. Це насамперед Організація Об'єднаних Націй, Європейський союз, Північно-Атлантичний договір тощо, для функціонування яких потрібні фінансові ресурси.

У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної фінансової інтеграції. Вони визначають напрямки й пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, впливають на формування принципів податкової та бюджетної політики і насамкінець на стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів.

На макрорівні інтеграція розвивається на основі створення економічних об'єднань із тим чи іншим ступенем узгодження їхніх національних, фінансових, митних союзів, уникнення подвійного оподаткування, зменшення і ліквідації бюджетного дефіциту тощо. В цих умовах актуальними стають питання ефективного функціонування національних фінансових систем, визначення напрямків, масштабів і глибини їх взаємодії у галузі фінансів. Особливого значення набувають ці питання для країн, економіки яких перебувають в умовах трансформації.

Порядок мобілізації коштів до бюджетів цих організацій визначається статутом тієї чи іншої організації. Наприклад, країни — члени ООН сплачують членські внески до бюджету цієї організації. Кошти бюджету ООН використовуються на утримання її органів, на фінансування міжнародних проектів і проведення різних заходів міждержавного значення. Аналогічно формується і використовується бюджет країн Європейського союзу та інших міждержавних утворень. Міжнародні організації також можуть надавати фінансову допомогу окремим країнам. Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійснюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів.

Міжнародні фінансові інститути створюються як надбудова над національними фінансовими системами. Вони ефективніше виконують ті функції, які на міжнародному рівні одній державі виконати неможливо або можна виконати з меншим ефектом. Нині ці інститути виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів, тим країнам — членам міжнародних інститутів, які мають у цьому потребу. До їх складу входять: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо.

Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та їхнього надання позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в середині XX століття, він на сьогодні набув величезних масштабів і перетворився в один із найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя.

Найважливішим-сектором міжнародного фінансового ринку є ринок позикових капіталів. Основним джерелом вільних коштів є економіка промислово розвинутих країн, вони ж, ці країни, і є найбільшими позичальниками. Тобто відбувається процес перерозподілу ресурсів між державами з метою досягнення високих темпів економічного розвитку і підвищення суспільного добробуту.

Звичайно, ринок позикових капіталів все більше поширюється на країни, що розвиваються, оскільки там при певних ризиках забезпечується вища дохідність. З кінця 80-х років одержувачами позик стали постсоціалістичні країни, де найвищі процентні ставки зумовлені кризовими явищами в економіках.

Динамізму міжнародному ринку позикових капіталів надало створення синдикованих позик, тобто позик, для надання яких створюються банківські синдикати, пули або консорціуми.

Ці об'єднання фінансують великі проекти. Обсяги позик, що надаються синдикатами і консорціумами, щорічно перевищують 600 млрд. дол. США.

Досить активно розвиваються ринки міжнародних цінних паперів — бондів, векселів, акцій. Бонди продаються у валюті країни-позикодавця. Існує також ринок бондів у євровалюті або так звані євробонди. Ринок євробондів не має національних кордонів і працює за фіксованою і плаваючою відсотковими ставками. Можна дійти висновку, що нині міжнародні фінансові ринки набувають інтенсивного розвитку.