Теорія фінансів (2000)
20.2. Міжнародні фінансові інститути
Майже всі міжнародні фінансові інститути були створені в 1944 році з метою об'єднання зусиль для післявоєнної відбудови економіки багатьох країн. В цілому це мало досить позитивне значення для тодішнього періоду світового економічного розвитку. Міжнародний валютний фонд, зокрема, одержав статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн — членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриття їхнього дефіциту, наданню консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.
МВФ є організацією акціонерного типу, його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота залежно від частки країни в світовій торгівлі. Відповідно й право на одержання коштів залежить від обсягу вступного внеску. Квоти переглядаються кожних п'ять років.
На сьогодні членами МВФ є 181 країна, а його пасиви становлять понад 300 млн. дол. США. Україна вступила до МВФ у 1992 році, її квота становить 0,70 відсотка від загального капіталу фонду. За час свого існування МВФ виявив свою життєздатність, уміння враховувати тенденції розвитку світової економіки, сприяти поліпшенню фінансових умов розвитку економіки окремих країн та фінансовій стабілізації у світовому господарстві в цілому.
Останніми роками МВФ прийняв низку рішень, спрямованих на створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам у разі фінансової кризи. Ця допомога надається за допомогою політики траншів і механізму розширеного фінансування. Діяльність МВФ справедливо піддається критиці за негнучкість у взаємовідносинах із деякими країнами, надмірну бюрократизацію та заангажованість.
Однією з найпотужніших фінансових установ світового рівня є створений у 1944 р. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Його не слід розглядати як лише банківську установу. У МБРР мало що спільного з типовими комерційними банками, бо він надає довгострокові кредити на державні програми лише урядам і центральним банкам країн-членів, якими є лише члени МВФ.
При створенні МБРР був покликаний згідно з його статусом надавати фінансову допомогу країнам, що потерпіли від війни, у формі довгострокових кредитів для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції. Нині банк надає технічну та фінансову допомогу понад 100 країнам світу, які є членами МВФ.
Основна кількість кредитів спрямовується на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства, а також у галузі з низькою рентабельністю і великим терміном окупності витрат, куди не дуже охоче вкладає свої кошти приватний капітал. Статутний капітал МБРР створюється за допомогою підписання і викупу акцій та облігацій. Акції розподіляються відповідно до квот у МВФ.
Позики МБРР надаються під гарантії уряду країни-пози-чальника, як правило, терміном на 15—20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Поточна відсоткова ставка за кредитами становить 7,5%. Вступ України до МВФ забезпечив її членство в МБРР із квотою майже 5 млрд. дол. США, що дає змогу залучати кошти іноземних інвесторів для розв'язання питань стабілізації економіки, структурної перебудови, інтеграції України в світове господарство.
Світовий банк є фінансовою установою, яка покликана сприяти сталому економічному розвиткові та забезпеченню суспільного добробуту в країнах, що мають низький рівень економічних показників і перебувають на стадії реформування економіки. Банк надає фінансові ресурси в формі довгострокових кредитів на розвиток виробництва на 15—20 років на пільгових умовах. Умови надання кредиту пов'язані з розвитком приватного сектора економіки, здійсненням ринкових реформ у певних галузях економіки. Так, для України, яка за класифікацією банку належить до країн із середнім рівнем доходу, позики надаються на структурну перебудову в сільському господарстві, вугільній галузі, на розвиток насінництва, теплопостачання в м. Києві тощо.
До числа міжнародних фінансових інститутів належить значна кількість регіональних фінансових установ Європи, Латинської Америки, Африки, Азі? та інших регіонів. Серед них на найбільшу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку. Він був створений у 1991 році для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи.
У порівнянні з іншими міжнародними фінансовими установами, перевагою цього банку є те, що він працює як з державним, так і з приватним секторами економіки і має в своєму розпорядженні широкий вибір методів мобілізації коштів і фінансування. Банк, як правило, сприяє розвитку приватного сектора економіки.
Капітал банку складається із внесків країн-засновників. На сьогодні членами ЄБРР є 57 держав. Банк може залучати кошти також на міжнародних ринках кредитних ресурсів.
Діяльність ЄБРР в Україні охоплює такі основні стратегічні напрямки, як:
надання довгострокового кредитного капіталу банківському сектору на розвиток комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експортерів;
залучення приватних інвестицій в агропромисловий комплекс України;
технічна допомога та консалтингові послуги підприємствам державної форми власності щодо розробки та впровадження інвестиційних проектів, фінансових планів, систем закупівлі обладнання на світових ринках та управління інвестиційними проектами;
надання кредитних ліній приватному виробництву та пряме фінансування спільних підприємств;
реформування секторів інфраструктури — транспорту, зв'язку тощо;
сприяння реструктуризації, в основному енергетичного комплексу, за допомогою запровадження енергозберігаючих технологій, модернізації обладнання, гарантування безпеки на атомних електростанціях.
Позики ЄБРР Україні є джерелом пільгового фінансування інвестиційних проектів, що надається на 10—12 років за ставкою Libor+1,0% маржі за дворічним пільговим періодом. Усього було здійснено до цього часу 10 проектів на суму 645 млн. дол. США.
20.3. Міжнародний фінансовий ринок
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в тому, аби за допомогою акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити між ними "їхній перерозподіл для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу. Залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку розширює фінансові можливості кожної держави, що загалом сприяє вирівнюванню їхнього економічного розвитку та створенню умов для підвищення суспільного добробуту.
Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів серед національних фінансових ринків. Водночас фінансові ринки економічно розвинутих країн — США, Англії, Німеччини, Франції, Швейцарії самі створили систему переміщення капіталів за межі своєї країни і сприяли виникненню великих міжнародних фінансових центрів.
Міжнародний фінансовий ринок має три складові: міжнародний ринок грошей (валютний ринок); міжнародний ринок кредитних ресурсів; міжнародний ринок цінних паперів. Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів. Таке трактування досить закономірне, оскільки фінансові ресурси, що функціонують на зазначених ринках, дають їхньому власникові певний дохід. Проте ці ринки різняться за своїми найхарактернішими ознаками. При одержанні коштів на кредитній основі їхній власник не змінюється. При купівлі цінних паперів власник коштів міняється. Є певні відмінності і в одержанні доходу на вкладені кошти. Тому, на нашу думку, ці міжнародні фінансові ринки слід розглядати окремо. Валютні ринки виникли й швидко розвинулися з огляду на розвиток міжнародних економічних зв'язків, насамперед міжнародної торгівлі. Нині оборот міжнародних валютних операцій становить понад 1,5 трлн. доларів США на рік. Валютний ринок — це купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту й пропозиції.
Потреба в іноземній валюті виникає насамперед в імпортера для купівлі товарів за кордоном. Господарські структури, які експортують продукцію, одержують виручку в іноземній валюті, яку необхідно продати й купити національну валюту. Іноземна валюта потрібна також інвесторам, юридичним і фізичним особам, що ведуть міжнародні розрахунки.
Міжнародні валютні ринки є світові й регіональні. До світового ринку належать валютні ринки всіх країн. Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому проводиться майже половина всіх валютних операцій. Залежно від ступеня організованості, валютний ринок є біржовим і позабіржовим. Біржовий ринок найдешевший і організованіший. Учасниками міжнародних валютних ринків є банки, банкірські будинки, брокерські фірми і великі корпорації. Банки, які одержали право проводити валютні операції на міжнародних ринках, називаються уповноваженими або валютними банками.
Міжнародний ринок кредитних ресурсів — це специфічна сфера руху коштів між країнами. Кредитні ресурси на міжнародному ринку рухаються на загальновідомих принципах, а саме принципах обов'язкового повернення коштів, терміновості, платності і забезпеченості.
В умовах товарно-грошових відносин і особливостей виробничого циклу завжди складатиметься ситуація, коли частка фінансових ресурсів буде вільною. Звичайно, вона надходитиме на ринок кредитних ресурсів. Врешті, вільні кошти накопичуються в банках і фінансових установах, а потім розміщуються в тих країнах, де є потреба в додаткових інвестиціях.
Можна дійти висновку, що головне призначення міжнародного ринку кредитних ресурсів — своєчасна мобілізація вільних коштів і подальше їхнє використання в інших країнах, де нині є в них нагальна потреба і вони можуть дати найвищий дохід.
Ринок кредитних ресурсів зміцнює фінансове становище в світі в цілому і в окремих країнах зокрема. Він розширює фінансові можливості кожної держави, дає змогу уникнути фінансової кризи, скоротити витрати виробництва й обігу в державі.
Міжнародний ринок кредитних ресурсів сприяв розвиткові міжнародних розрахунків, економії часу й ефективнішому використанню капіталів, збільшенню нагромаджень у світовому господарстві.
З інституційного погляду міжнародний ринок кредитних ресурсів є сукупністю установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних зв'язків. У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії. Аналогічно одержувачами кредитів виступають приватні компанії, уряди деяких країн.
Кредити надаються коротко-, середньо- і довготермінові. Залежно від суб'єкта кредитування кредити поділяються на приватні, урядові й кредити міжнародних фінансових організацій. Міжнародні кредити поділяються також на забезпечені й банківські.
Забезпечені кредити надаються під цінні папери, нерухоме майно, векселі, товарні документи. Банківські кредити надаються найнадійнішим позичальникам під вексель. За призначенням міжнародні кредити поділяються на зв'язані й фінансові. Зв'язані мають строго цільовий характер, тобто спрямовуються на закупівлю певних товарів або оплату послуг.
Фінансові кредити не мають цільового призначення і можуть бути використані на розсуд позичальника, тобто бути спрямованими на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості за кредитами, інвестування, на капітальні вкладення і цінні папери та інші цілі.
Міжнародний ринок цінних паперів — це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Проте вона особлива, її суть полягає в тому, що юридична чи фізична особа, віддаючи власні кошти, одержує фінансовий документ, який дає право його власникові одержати в майбутньому готівку, яка не завжди або майже ніколи не збігається з номіналом цінного паперу.
До числа цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі й інші фінансові документи. Цінні папери — це представники реального капіталу, вони засвідчують право власності на капітал.
З економічного погляду поява цінних паперів зумовлена потребою розвитку економіки в кожній країні й у світі в цілому. Розвиток економіки потребував все більше й більше капіталів, а комерційні банки не могли задовольнити цю потребу, тому були випущені в обіг цінні папери. За допомогою цього фінансового інструмента, а також за допомогою ринку кредитних ресурсів стало можливим мобілізувати кошти їхніх власників із подальшою передачею цих коштів різним позичальникам для виробництва матеріальних благ і виконання робіт.
Тому ринок цінних паперів є специфічною формою розподілу фінансових ресурсів між підприємницькими структурами, причому одержаний прибуток на залучені кошти має вирішальне значення.
Міжнародний ринок цінних паперів розвинувся упродовж другої половини XX століття, коли було знято обмеження в національних законодавствах на вивіз капіталу.
До кінця XX століття сума щорічних облігацій, що продаються на міжнародних фондових ринках, перевищує 500 млрд. дол. США. Усього в світі щорічно обертається акцій і облігацій на астрономічну суму понад 40 трлн. доларів США.
Слід зазначити, що вдале розміщення цінних паперів на міжнародних ринках, а ще головніше — ефективне використання залучених коштів забезпечують досить стабільний розвиток економіки країни ринкового спрямування.