Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік (1998)

Багатоступінний облік затрат на виробництво — це такий варіант організації обліку затрат (його називають ще і багатошаровим, і багатоблочним (поліблочним), і багатосегментним, який включає процедуру багатоступінчатого нагромадження націнки-прибутку-брутто. Багатоступінчатість зумовлена тим, що облік сталих затрат ведеться не в одному місці, а розосереджений за кількома методологічними сегментами, які характеризуються різним ступенем таких чинників:

віднесенням сталих затрат на конкретні види готової продукції (за групами, місцем виникнення, центрами відповідальності, а також за підприємством як єдиним комплексом);

доцільності їх віднесення на даний звітний період;

можливості уникнути сталих затрат у короткому, середньому та тривалому господарських періодах.

Багатоступінчатий облік затрат може застосовуватись не тільки на промислових підприємствах. Звичайно, установлення процентної націнки (маржі) на покриття затрат кожного ступеня (сегмента) використовується для оцінки окупності виробничої продукції, визначення рентабельності підрозділів підприємства та знаходження нижньої межі для відпускних цін.

Обчислення наслідків-брутто за кожним підрозділом — місцем відповідальності — проводять з урахуванням залежних та незалежних від волі суб'єкта затрат. Одержаний наслідок-брутто створює фінансову основу для стимулювання трудових колективів (виплата премії, обчисленої як частка брутто-прибутку підрозділу).

До багатоступінчатого обліку затрат доцільно удаватися на тих підприємствах, де управління децентралізоване за центрами відповідальності, яким делеговані права на одержання та використання прибутку. Якщо на підприємстві має перевагу погодинна оплата праці, то затрати за заробітною платою враховуються як сталі і в кошторису передбачається їх покриття за рахунок брутто-прибутку.

Облік відшкодування сталих затрат на виробництво та результатів господарської діяльності передбачає модифікацію багатоступінчатого обліку. Сутність його полягає у поєднанні обліку змінних затрат з обліком повних затрат. Найкращі результати система має за умови, коли сталі затрати фіксуються за допомогою певних процентних ставок і обчислені.

Розрізняють ретро- та перспективні версії варіанта. Подібний розподіл суттєво впливає на калькуляцію цін.

Ретроспективна версія

Процедура починається з порівняння відомої ринкової ціни із собівартістю. Далі на кожній сходинці (стадії) виробничого процесу визначається, якою мірою ціна покриває собівартість.

Якщо ціна невідома, облік відшкодування сталих затрат необхідно доповнити складанням калькуляції на базі граничних (про

порційно змінних) видатків, а також виділенням таких сталих видатків (з урахуванням їх видів), які можна легко розподілити за конкретними виробами.

Облік відшкодування граничних стандартних нормативних затрат на виробництво. Цей варіант заснований на передбаченні існування жорсткої замінюваності між величиною затрат та обсягом виробництва.

Передбачається чітке розмежування затрат на сталі та пропорційно змінні. У цьому варіанті обліку не лише змінні, а усі витрати групують за місцями їх виникнення. Розрахунок відхилень виконується так само, як при нормативному обліку затрат, тобто з використанням еластичного кошторису (бюджету). Суму фактичних затрат знаходимо коригуванням нормативних витрат на величину виявлених відхилень. Фіксація відшкодування граничних стандартних затрат забезпечує адміністрацію інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень в умовах неповного використання виробничих потужностей підприємства. Деякі фахівці вважають систему обліку граничних затрат найдовершеною системою обліку.

Наведені щойно варіанти побудови бухгалтерського обліку затрат виникли відносно недавно і насамперед спрямовані на контрольні аспекти обліку. Завдяки йому нагромаджується інформація, необхідна для прийняття дійових управлінських рішень, створюється можливість для вироблення ефективної цінової політики.