Теорія бухгалтерського обліку (2001)

Для забезпечення управління необхідними даними про наявність і рух майна, його збереження, ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів неможливо користуватись тільки одним грошовим вимірником. Особливо це стосується забезпечення виконання виробничої програми, процесів заготівлі та споживання виробничих запасів, спостережень за використанням основних засобів, складання кошторисів, калькуляцій собівартості продукції. У зв'язку з цим в господарському обліку застосовуються натуральні, трудові та грошові вимірники. Натуральні вимірники застосовуються передовсім для отримання інформації про забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, комплектуючими виробами, напівфабрикатами тощо. Це означає, що для виконання виробничої програми необхідно знати, які матеріали і сировина є в наявності, скільки їх буде потрібно. А тому облік товарно-матеріальних цінностей ведеться не лише у грошовому, айв натуральному вимірнику (кілограми, тонни, метри погонні, метри квадратні, метри кубічні, літри та ін.). Такі вимірники дають відповідь, наскільки забезпечене виробництво сировиною, паливом, напівфабрикатами, тарою для відправки готової продукції.

Основною сферою застосування вимірників є господарський облік. Застосування відповідного вимірника в оперативному обліку залежить від того, де саме цей облік використовують. У цехах, на дільницях, де безпосередньо виготовляють продукцію і провідні фахівці контролюють використання сировини, рух деталей та напівфабрикатів на операціях технологічного процесу, ефективно застосовуються натуральні вимірники. Якщо виконавець робіт, майстер чи інший фахівець здійснює оперативний контроль за відпрацьованим робітниками часом, то він обов'язково користується трудовими вимірниками.

Трудові вимірники застосовують, головно, в обліку наявності й використання трудових ресурсів, для визначення показника продуктивності праці, нарахування заробітної плати працівникам.

Проте застосування як натуральних, так і трудових вимірників не може забезпечити обчислення багатьох важливих показників щодо валового продукту, собівартості продукції, національного доходу, узагальнюючих показників на мікро- і макрорівні. У зв'язку з цим застосовують вартісний (грошовий) вимірник, завдяки якому облік необоротних та оборотних активів набирає не тільки узагальненого вигляду, а й стає важливим джерелом інформації для обчислення системи показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, визначення фінансового стану підприємства, його платоспроможності.

Найширше використовується грошовий вимірник у бухгалтерському обліку, де власний капітал та зобов'язання обліковуються тільки у вартісній оцінці; ведення обліку активів, починаючи з журналу реєстрації господарських операцій і записів у відповідні регістри (книги, журнали, відомості), побудовано також на грошовому вимірнику. Тільки окремі регістри (оборотні відомості та машинограми залишків за товарно-матеріальними рахунками) містять інформацію в натуральних вимірниках — дані про кількість відповідних об'єктів, що знаходять відображення на рахунках класу 1 «Необоротні активи» — № 10, 11, 12 та класу 2 «Запаси» — № 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28.

У грошовому вимірнику роблять записи в Головній книзі, оборотному балансі (табл. 1.1), бухгалтерській (фінансовій) звітності за формами № 1 «Баланс» (стандарт бухгалтерського обліку № 2), № 2 «Звіт про фінансові результати» — (стандарт № 3), № 3 «Звіт про рух грошових коштів» (стандарт № 4), № 4 «Звіт про власний капітал» (стандарт № 5).

Вимірники використовуються в кожному з видів бухгалтерського обліку — фінансовому та управлінському. У фінансовому обліку натуральні, трудові та грошові вимірники поширеніші. Як правило, у більшості розділів облікової роботи поєднуються натуральні та грошові вимірники, але в обліку коштів, розрахункових операцій, фінансових результатів та розподілу прибутку користуються тільки вартісними вимірниками.

В управлінському обліку застосовуються також три вимірники. Чільне місце належить вартісному вимірнику, який забезпечує накопичення даних щодо величини витрат за статтями калькуляції та елементами цих витрат. Натуральні й трудові вимірники мають обмежене застосування — це, головно, процедури складання кошторисів і калькулювання собівартості продукції, де обов'язково визначають норму споживання матеріальних ресурсів та затрат праці на одиницю виробу, виконаних робіт, наданих послуг.

У статистичному обліку застосовуються всі три вимірники. Статистичні щорічники, які відображають розвиток та діяльність виробництв, галузей економіки, користуються натуральними, трудовими та грошовими вимірниками для характеристики кількісних і якісних показників забезпечення основними засобами, виробничими запасами, показників випуску продукції, витрат на виробництво за статтями й елементами, характеристики фінансового стану та ін.

Статистичні установи щороку кількаразово обстежують підприємства на предмет виявлення невстановленого устаткування, наднормативних запасів, вивчення ефективності використання основних засобів, трудових ресурсів. І тут застосовуються всі три вимірники обліку: натуральні — для фіксації кількості одиниць устаткування, що не працює, оскільки потребує монтування та налагодження; трудові —для збирання інформації про втрати часу від простоїв у хвилинах, годинах; грошові — для визначення вартості своєчасно не встановленого устаткування, обладнання, що не працює через простої, та ін.

Застосування вимірників у господарському обліку відображено на рис. 1.1.