Теорія бухгалтерського обліку (2001)

У процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкта. Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність.

Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства — підприємство, об'єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.

Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку — бухгалтерського, статистичного й оперативно-технічного. Відтак забезпечується відображення у звітності різнобічної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні й трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах. Органічний зв'язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого — звітність як елемент методу бухгалтерського обліку — це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

Бухгалтерська звітність — важливий інструмент управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона відображає і дає змогу оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання і пропонувати необхідні для управління рішення.

Ці робочі функції бухгалтерського обліку образно й точно визначив у кінці XIX століття німецький економіст І. Ф. Шер: «Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник теперішнього і надійний консультант майбутнього кожного підприємства».

В економічній літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) крім категорії «Бухгалтерська звітність» використовується й категорія «Фінансова звітність». В Україні остання включає такі форми звітності:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про власний капітал;

звіт про рух коштів;

примітки до фінансових звітів.

Водночас бухгалтерська звітність включає й деякі форми спеціалізованої звітності, які встановлені галузевими міністерствами та відомствами. Отже, бухгалтерська звітність є категорією значно ширшою, ніж фінансова звітність.

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зі значним інтервалом, як правило, після закінчення фінансового року. Але для внутрішніх потреб вона складається здебільшого з коротким інтервалом (щомісячно або щоквартально). Підприємства України (крім спільних) складають і подають квартальну та річну звітність, а спільні підприємства — лише річну.

В Україні діє податкова система обліку, котра, як правило, забезпечує інформацією процес складання бухгалтерської (фінансової") звітності. Однак цього не можна сказати щодо управлінського аспекту діяльності. Тому створюється об'єктивна необхідність у веденні на великих підприємствах внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Основне призначення бухгалтерської (фінансової) звітності — надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період. Класифікацію користувачів (споживачів) фінансової звітності показано на рис. 10.1.

Бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства є основним джерелом інформації про його діяльність. Показники звітності використовують самі підприємства для контролю за використанням виробничих і фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення способів їх усунення.

Звітні показники використовуються для аналізу господарської діяльності на окремих ділянках виробництва, визначення його позитивних і негативних сторін, причин відхилень від плану, виявлення внутрішніх резервів для підвищення ефективності роботи підприємства. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини успіхів і недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдосконалення його діяльності.

Зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації поділяються на дві групи:

органи державного управління (міністерства, відомства, фінансові органи);

інші користувачі (контрагенти, співвласники, акціонери та ін.). Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані

щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а й об'єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного й соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її поліпшення.

Міністерство економіки узагальнює розвиток окремих галузей і народного господарства України в цілому та вносить пропозиції урядові щодо поліпшення економіки держави. За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому по країні та за окремими галузями народного господарства.

За умов ринкової економіки, коли функціонують підприємства з різними формами власності, показники звітності широко використовуються фінансовими органами. Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях передовсім через систему звітності контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Міністерство фінансів і Державне казначейство України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування Державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.

Національний банк України за даними звітності контролює наявність коштів в обігу та використання кредитів.

Інші зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації мають змогу за даними звітності:

прийняти рішення щодо можливості й конкретних умов ділової співпраці з тим чи тим партнером;

уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам;

оцінити доцільність придбання активів того чи того підприємства;

правильно побудувати відносини зі своїми замовниками;

оцінити фінансовий стан потенційних партнерів;

прогнозувати можливі ризики підприємства тощо.