Теорія бухгалтерського обліку (2001)
10.2. Вимоги до звітності та її види
Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог до звітності (рис. 10.2).
Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно передовсім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому.
Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень.
У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкреслюється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють «добру» інформацію від «поганої» (ненадійної"), є практичність та вірогідність (надійність). Практичність і вірогідність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень.
Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об'єкта або на рішення, яке приймається нині чи прийматиметься в майбутньому.
На практичність інформації впливають такі основні фактори:
— своєчасність надходження;
Вірогідність, точність і повнота показників звітності — важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується передовсім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності вірогідність звітних даних підтверджується проведеними в установлений термін інвентаризаціями, перевірками, контрольними замірами, обстеженнями, звірянням розрахунків тощо.
правдивість. Для забезпечення вірогідної звітності потрібно, щоб інформація відображала тільки ті явища, для опису яких її призначено;
нейтральність та об'єктивність;
обережність. Оцінюючи достовірність інформації необхідно враховувати фактори невизначеності. Хоч бухгалтерські (фінансові) звіти базуються на явищах, які мали місце в минулому, зміст багатьох із них розкривається лише після визначення їх наслідків для майбутнього. У момент підготовки звітів точно визначити ці наслідки неможливо. Тому укладачам бухгалтерських (фінансових) звітів треба бути обачними в оцінці цих наслідків;
можливість перевірки. Показники, що містяться у звітності, мають бути доступні для перевірки контролюючими органами, а також і незалежними аудиторами.
Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм.
Повнота звітності — це необхідність і обов'язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропуск окремих показників звітних форм не допускається. У разі неможливості заповнити окремі статті (рядки, стовпці) за браком активів, пасивів або операцій за цією статтею (рядком, стовпцем) ставлять прочерк.
Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявлення міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади.
Відповідальність за своєчасне подання, достовірність, точність і повноту показників звітності покладено на керівника й головного бухгалтера підприємства.
Методологічна єдність розрахунків показників звітності полягає в тому, що однакові показники звітності в усіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності, необхідно визначати за єдиною методологією. Тільки тоді створюються умови для порівняння розрахункових показників звітності всіх галузей народного господарства країни. Тільки такі показники звітності можна узагальнювати, групувати, аналізувати, одержуючи вірогідну інформацію для оцінки роботи підприємств або галузей.
Порівнянність показників звітності є однією із важливих вимог, виконання якої є можливим тільки за наявності єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності. Це суттєво підвищує контрольні функції звітності, спрощує систематичне спостереження за діяльністю підприємств, забезпечує своєчасне виявлення негативних явищ та їх ліквідацію.
Звітність має бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, оскільки без цього неможливі порівняння й узагальнення. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін. Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств. Бухгалтерська звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу — публікації у друкованих засобах масової інформації. Гласність звітності в Україні забезпечується також систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.
Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.
За останні роки в Україні проведено значну роботу зі спрощення й удосконалення бухгалтерської (фінансової") звітності, її максимально наближено до міжнародних стандартів.
Дійовість звітності передбачає необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва. Використовуючи аналітичні дані, необхідно в стислий термін розробити і впровадити заходи, спрямовані на підвищення економічної ефективності господарювання.
У народному господарстві країни існує певна науково обґрунтована система звітності. За тими чи іншими ознаками звітність узагальнюється і класифікується. На підставі законодавчих актів, нормативно-правових документів, практичного досвіду можна проводити класифікацію звітності (рис. 10.3).
Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність.
Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів бухгалтерського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники бухгалтерської звітності формуються за даними оперативно-технічного й статистичного обліку.
Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані оперативно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку.
Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу — добу, п'ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо.
За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.
Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність. Вона містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей та країни в цілому.
Внутрішньогосподарська звітність — це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками.
За призначенням звітність поділяють на загальнодержавну й відомчу.
До загальнодержавної відносять бухгалтерську і статистичну звітність, установлену Міністерством фінансів України і Держкомстатом України.
Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Мінстатом України можуть запроваджувати ще й додаткові форми звітності за умови, що вони не призведуть до дублювання або зміни чинної загальнодержавної звітності. Ця звітність затверджується наказом міністра і називається відомчою.
За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють типову та спеціалізовану звітність.
У типовій звітності відображаються показники однакового змісту, тобто ті, що характерні для всіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності. Бланки такої звітності називаються типовими формами.
До спеціалізованої відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі народного господарства або її підгалузей.
За обсягом показників звітність поділяється на коротку й повну.
Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал.
Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.
За місцем використання розрізняють звітність внутрішню й зовнішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером.
Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну й річну.
Періодична (внутрішньорічна) звітність — це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квартал), а також наростаючим підсумком з початку року.
Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік.
За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність первинну і зведену. Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують через зведення первинної звітності. За відомчою належністю така звітність складається всіма міністерствами і відомствами у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями народного господарства — органами статистики. Зведена бухгалтерська звітність складається щоквартально і за рік.
За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну. Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду. Звичайна звітність подається в установлений термін.
За способом відправлення звітність поділяється на поштову, телеграфну і ту, яка подається особисто.
Система звітності в цілому забезпечує власників і органи державного управління інформацією для прийняття своєчасних і правильних управлінських рішень.
Бухгалтерська звітність має відображати наростаючим підсумком майновий та фінансовий стан підприємства, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку.
Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються й затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням із Держкомстатом України.
Керівним організаціям забороняється вимагати подання бухгалтерської звітності за формами, не затвердженими у встановленому порядку, а також розсилання її за невстановленими адресами.