Фінанси підприємств

Порядок визначення і стягнення місцевих податків і зборів визначений Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори". Цим Декретом визначено 17 видів платежів у місцеві бюджети. З прийняттям у лютому 1997 року нового варіанту Закону України "Про систему оподаткування" встановлено 16 видів платежів: два місцевих податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, який направляється за кордон; за участь у бігах на іподромі; ринковий збір тощо).

Місцеві податки і збори сплачують юридичні та фізичні особи. Вище перераховано збори, які сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і прояву впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання такі:

Місцеві податки і збори входять до складу валових затрат, які виключаються зі складу відкоригованого доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку.

Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоуправління мають право:

запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

встановлювати ставки, які не перевищують граничні їх розміри, передбачені законодавчими актами;

встановлювати додаткові пільги для віддалених платників податків (встановлені ставки нижче максимальної, звільнення від податку).

Платниками комунального податку с всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні заклади.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Він розраховується множенням середньооблікової чисельності працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян.

Граничний розмір ставки податку — 10% від об'єкт оподаткування (фонду оплати праці).

Податок сплачується щомісячно до 15 числа з розрахунку суми оподаткованого об'єкта за попередній місяць.

Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємницької діяльності, які рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами стягується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передаються комерційною ціляю через засоби масової інформації (радіо, телебачення, періодична преса); вміщуються в афішах, на плакатах, рекламних щитах (на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспортних засобах); на одягу, майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами.

Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одягу.

Передбачено строки для сплати податку. Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг, виробники реклами щомісячно, до 15 числа наступного за звітним місяцем.

Платниками збору на право використання місцевої символіки є юридичні особи, які використовують символіку з комерційною ціллю.

Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від об'єкта оподаткування.