Фінанси підприємств

При тимчасовій відсутності власних коштів покриття потреби в оборотних засобах використовуються кредит банку, кошти інших кредиторів і комерційний (товарний) кредит. Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси в створення грошових фондів і зайвих запасів сировини і матеріалів

До об'єктивних факторів можна відносити такі

а) галузеву належність підприємства;

б) характер виробничого пронесу;

в) сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів можна віднести:

а) рівень організації виробництва;

б) рівень організації збуту і постачання;

в) ступінь розвитку товарного ринку;

г) інші фактори.

Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: з відповідно рівномірним і нерівномірним кругооборотом До першої групи належать підприємства нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї і руни характерна відсутність тривалого часового періоду між надходженням і витрачанням грошових коштів.

У другу групу входять підприємства легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарські підприємства, інші. В них підприємств виникає значна невідповідність між втратами і грошових коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. В підприємств з нерівномірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється або сезонністю виробництва, або тривалістю кругообігу оборотних засобів.

При визначенні суми кредиту підприємство враховує загальну потребу в грошових коштах для задоволення виробничих потреб і наявності власних фінансових ресурсів.

Наприклад, підприємству необхідно закупити сировини і напівфабрикатів для організації виробництва деякого продукту на суму 1870 тис. грн.; власні ресурси для цієї цілі - 1270 тис. грн. Підприємство відчуває додаткову потребу в оборотних коштах у розмірі 600 тис. грн., яка задовольняється за рахунок кредиту.

В умовах ринку роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств зростає. Це обумовлено такими факторами:

по-перше, збільшується питома вага кредиту в фінансуванні основних і оборотних засобів підприємства. Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах бюджетні асигнування на цілі розвитку (відтворення) практично не виділяються і кредит виступає найважливішим джерелом формування основних і оборотних коштів підприємств усіх форм власності; по-друге, кредит активно використовується при придбанні цінних паперів підприємствами; по-третє, кредит залучається у фінансування інвестицій та інновацій і, отже, зростає його роль в забезпеченні і прискоренні науково-технічного прогресу. Проте в умовах високої інфляції можливості кредиту у стимулюванні науково-технічного прогресу різко зменшуються, оскільки впровадження нової техніки внаслідок її постійного подорожчання скорочується, а можливі строки надання кредиту значно менші від періоду окупності затрат; по-четверте, кредит може активно використовуватись як джерело викупу приватизовуваних підприємств; по-п'яте, ролі» кредиту у зовнішньоекономічному обороті підприємств через механізм стимулювання росту експортного потенціалу підприємства зростає, сприяючи тим самим накопиченню валютних ресурсів. Можна виділити такі види кредитів, які надаються підприємству:

банківський; комерційний (товарний); державний; лізинговий.

Класифікація кредитів комерційних банків.

Позички банків можна класифікувати за: призначенням та характером використання позичених коштів;

наявністю та характером забезпечення; строками використання; методами надання та способами погашення; кількістю кредиторів.

До банківських послуг, що мають кредитний характер, також належать:

акцептний кредит; авальний кредит; обліковий кредит; факторинг.

За призначенням та характером використання коштів розрізняють:

кредитування оборотних коштів;

кредитування основних фондів;

сільськогосподарські позички;

будівельні позички;

позички небанківським фінансовим закладам;

позички державним закладам та органам управління.

За наявністю та характером забезпечення: забезпечені (ломбардні) позички; незабезпечені (бланкові) позички.

Формами забезпечення зобов'язань з повернення кредиту можуть бути:

застава майна позичальника; гарантія чи поручництво;

перевідступлення на користь банку контрактів, вимог та рахунків позичальника до третьої особи; договір страхування відповідальності позичальника з несплати заборгованості за кредитом; транспортні та товарні документи; цінні папери; інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

За строком використання позички поділяють на. термінові: короткострокові; середньострокові; довгострокові: безтермінові: прострочені; відстрочені.

За методами надання розрізняють позички, що надаються: в одноразовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантовані (резервні) кредити: із заздалегідь обумовленою датою надання; із наданням при виникненні необхідності.

За способами погашення розрізняють позички, що погашаються:

поступово;

одночасною сплатою після закінчення строку;

відповідно до особливих умов, передбачених у кредитній угоді.

За характером та способом сплати проценту існують позички з:

фіксованою процентною ставкою;

плаваючою процентною ставкою;

сплатою процентів у міру використання позичених коштів;

сплатою процентів одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів позички поділяються на: такі, що надаються одним банком; консорціальні; паралельні.

Етапи процесу кредитування: розглядання кредитної заявки; попередня бесіда з позичальником; вивчення кредитоспроможності клієнта; оцінка ризику з позики; структурування позики; переговори про укладання кредитної угоди; затвердження кредитним комітетом; підписання кредитної угоди.