Фінанси підприємств
11.2. Методика оцінки платоспроможності позичальника та порядок падання кредиту
строк користування кредитом; конкретні дати погашення;
коротку характеристику заходу, що кредитується, і а економічний ефект від його здійснення. На вимогу банку позичальник надає, крім заявки, інші матеріали:
копії установчого договору, статуту або інших документів, що підтверджують його правоздатність в отриманні кредиту;
техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) заходу, що кредитується, з розрахунками надходжень, які очікуються від його реалізації;
копії контрактів, угод, інших документів, що стосуються даного заходу;
зобов'язання із забезпечення своєчасного повернення кредиту (угода застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво тощо);
бухгалтерську звітність, звіт про прибутки та збитки, декларацію про доходи, виписки з рахунків, що відкриті в інших банках.
На основі наданої інформації банк:
вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;
аналізує кредитоспроможність підприємства, поглиблено досліджує його фінансовий стан і ступінь ризику неповернення позики;
визначає перспективи розвитку підприємства;
перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту;
відвідує підприємство (при необхідності).
Вирішальне значення при видачі кредиту підприємству здійснюють підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності. Кредитоспроможність підприємства означає його здатність повністю і в строк розрахуватись за всіма борговими зобов'язаннями.
Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела оборотних засобів, результати фінансової діяльності підприємства. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності і побудови балансу, галузевих особливостей, форми власності.
У світовій практиці є ряд підходів до оцінки платоспроможності позичальника. Ми виділимо PARSER і CAMPARI. PARSER:
Р - Person - інформація про особу позичальника та його репутацію;
А - Amount - обґрунтування суми кредиту, який просять;
R - Repayment - можливості погашення;
S - Security - оцінка забезпечення;
Е - Expediency - доцільність кредигу;
R - Remuneration - винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту. CAMPARI:
С - Character - репутація позичальника;
М - Means - аналіз необхідності звернення за позичкою;
Р - Purpose - мета кредиту;
А - Amount - обґрунтування суми кредиту;
R - Repayment - можливість погашення;
/- Insturanse - спосіб страхування кредитного ризику.
Вітчизняна методика оцінки фінансового стану позичальника включає поєднання об'єктивних аналітичних даних, сформованих на основі бухгалтерського обліку і звітності (ф. №1 і №2), та суб'єктивних даних, що формуються експертами (керівниками відповідних управлінь). Цим забезпечується єдиний підхід та обґрунтованість при вирішенні питань оцінки платоспроможності позичальника та доцільності надання йому позик.
Аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальника дає можливість не тільки здійснити експрес-аналіз фінансового стану позичальника, а й виявити негативні тенденції в його фінансово-господарській діяльності в цілому і здійснити прогнозування розвитку діяльності підприємства в майбутньому. Це надасть можливість своєчасно вносити корективи в кредитні взаємовідносини банку та позичальника. Установи банку повинні здійснювати оцінку фінансового стану позичальника перед наданням йому позики, а в подальшому - щоквартально для визначення групи ризику та розміру відрахувань до загального та спеціального резервів згідно з "Положенням про порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків", затвердженого Національним банком України.
Оцінка фінансового стану здійснюється на підставі даних офіційної звітності позичальника (бухгалтерський баланс ф.№1), звіт про фінансові результати та їх використання (ф.№2) та інформації з пакету документів, що повинен надаватися позичальником при отриманні кредиту чи додатково в періоді кредитних взаємовідносин.
Для оцінки фінансового стану позичальника здійснюється аналіз його фінансово-господарської діяльності з об'єктивних показників його діяльності, таких як: обсяг реалізації; прибутки та збитки; рентабельність; грошові потоки; платоспроможність; ліквідність; фінансова стійкість;
склад дебіторсько-кредиторської заборгованості; історія погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому;
ефективність управління позичальника; форма власності.
Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами:
1-й етап - визначення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника з віднесенням їх до відповідних аналітичних груп; 2-й етап - аналіз фінансового стану позичальника і віднесення позичальника до відповідного класу надійності.
На першому етапі показники, які характеризують фінансовий стан позичальника, розподіляються на такі аналітичні групи:
показники платоспроможності позичальника; показники фінансової стійкості позичальника; показники "солідності" позичальника. Оцінні показники діяльності позичальника, які характеризують його платоспроможність та фінансову стійкість, розраховуються на підставі бухгалтерського балансу (ф.№1) та фінансового звіту (ф.№2).
Опійні показники, які характеризую і ь "солідність" позичальника, визначаються на основі інформації пакета документів, наданого позичальником.
При визначенні фінансового пану позичальника фор-мусі ься інтегральний показник, розрахунок якого базується на використанні принципу зваженості економічних показників і аналітичних іруп. При цьому кожному економічному показнику та аналітичній групі надасться вагове значення, яке відповідає їхньому внеску в оцінку фінансового стану позичальника.
На другому етапі підприємство-позичальник залежно від величини інтегрального показника (підсумкового по групах і показниках) зараховують до одного з п'яти класів (А, Б, В, Г, Д), які характеризують надійність позичальника.
Система показників, що використовуються при аналізі фінансово-господарської діяльності позичальника та методика
Перша група показники платоспроможності позичальника.
1. Коефіцієнт загальної ліквідності (Кіп) характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань з кредитів і розрахунків можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. Визначається за формулою
Теоретичне значення Кзл не менше 2,0. Вагове значення - 8.
2. Коефіцієнт ліквідності (Клік) показує, в якій кратності оборотні активи покривають зобов'язання, і характеризує, наскільки зобов'язання можуnь бути погашені швидко ліквідними грошовими коштами, цінними паперами та реальною дебіторською заборгованістю. Визначається за формулою
Клік = Сукупна сума грошових коштів, фінансових вкладень, дебіторської заборгованості / Сума зобов’язань
Теоретичне значення Клік - не менше 0,3. Вагове значення - 6.
3. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності {Кал) -характеризує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами. Визначається за формулою
Теоретичне значення Кал - не менше 0,2. Вагове значення - 5.
Друга група - показники фінансової стійкості.
Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс) - показує питому вагу всіх джерел власних та залучених на довгий термін коштів у загальних витратах підприємства, які можна використати в своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів. Визначається за формулою
Кфс = (Джерела власних коштів + Довгострокові позичені кошти) / Валюта балансу
Теоретичне значення - не менше 0,6. Вагове значення - 5.
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (Кс) - показує частку залучених коштів на 1 грн. власних коштів позичальника:
Кс = Сума залучених коштів / Сума власних коштів
Теоретичне значення - не більше 1. Вагове значення - 4.
Примітки: при значенні Кс більше 1 при розрахунку показника фінансової стійкості значення коефіцієнта Кс потрібно помножити на його вагове значення та одержаний результат відняти від підсумку другої групи.
Коефіцієнт ділової активності (Ка) показує обсяг реалізованої продукції на 1 грн. загальних витрат:
Ка = Виручка від реалізації / Валюта балансу
Теоретичне значення - не менш 0,7. Вагове значення - 4.
Коефіцієнт маневрування власних коштів (Км) характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
Км = Сума власних обігових коштів / Сума джерел власних коштів
Теоретичне значення - не менше 0,5. Вагове значення - 3.
Коефіцієнт співвідношення статутного фонду позичальника до суми кредиту (Кск):
Кск = Статутний капітал / Сума кредиту
Теоретичне значення - не менше 0,25. Вагове значення -3.
Коефіцієнт дієш переливу капіталу (Кпк) показує, яку частину свого прибутку позичальник вклав у інші підприємства:
Кпк = Зовнішні фінансові вкладення / Балансовий прибуток
Теоретичне значення - не менше 0,1. Вагове значення - 2. Третя група - показники "солідності" підприємства (ваговий коеф. - 3).
Коефіцієнт забезпечення кредиту (Кз) характеризує наявність та обсяг забезпечення повернення кредиту:
Кз = Оціночна вартість застави / Сума кредиту
Теоретичне значення - не менше 1,5 від суми наданої позики. Вагове значення - 8.
Закриття кредитних договорів (Зд) характеризує наявність або відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення кредитів.
Показник Зд набуває одне із можливих значень: кредит погашено без проблем - 1; кредит погашено після відстрочки 0,7; кредитна угода прострочена -0,1; позичальник ухиляється від погашення боргу 0. Вагове значення - 8.
Сплата відсотків за кредит (Вк) характеризує наявність або відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення відсотків за кредит.
Показник Вк набуває одне із можливих значень: нараховані відсотки сплачені своєчасно - 1; відсотки сплачені після відстрочки 0,7; сплата відсотків прострочена 0,1; позичальник ухиляється від сплати відсотків 0.
Вагове значення - 8.
Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції (Крп) -характеризує розмір прибутку на одиницю реалізованої продукції:
Крп = Балансовий прибуток / Обсяг реалізації
Теоретичне значення - не менше 0,1. Вагове значення - 6.
Наявність бізнес-плану (Нб):
Нб = 1 - при наявності бізнес-плану; Нб = 0 - при відсутності бізнес-плану. Вагове значення - 2.
Період функціонування підприємства (Пф) визначає кількість років з часу державної реєстрації підприємства.
Теоретичне значення - не менше 0,5 року. Вагове значення - 1.
Примітки: в разі функціонування підприємства понад п'ять років Пф набуває значення 5 років.
Наявність аудиторських висновків за останній рік діяльності (На):
На = 1 - при наявності позитивних аудиторських висновків;
На = 0 - при їх відсутності чи негативних висновків.
Вагове значення - 1.
Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості, "солідності" позичальника та його можливості виконувати свої зобов'язання перед банком у минулому, підприємство-позичальник повинно бути віднесено до одного з п'яти класів, які характеризують надійність позичальника:
клас А — підприємство з дуже стійким фінансовим станом;
клас Б підприємство зі стійким фінансовим станом;
клас В — підприємство має ознаки фінансових ускладнень;
клас Г — підприємство підвищеного ризику;
клас Д — підприємство з незадовільним фінансовим станом.
Віднесення позичальника до того чи іншого класу здійснюється банком залежно від величини інтегральної оцінки фінансового стану позичальника.
Інтегральна оцінка фінансового стану позичальника визначається за показниками всіх аналітичних груп. Вагові значення коефіцієнтів визначаються з урахуванням важливості факторів, які впливають на оцінку фінансового стану позичальника.
Таким чином, для визначення величини інтегральної оцінки значення коефіцієнта необхідно помножити на його вагове значення. Одночасно з кожного показника визначається свій внутрішній ваговий коефіцієнт (від 1 до 5 балів). Сумарне значення з кожної групи показників необхідно помножити на ваговий коефіцієнт.
Залежно від сумарного значення інтегральної оцінки фінансовий стан підприємства належить до відповідного класу (А, Б, В, Г, Д).
За результатами вказаних підрахунків значень коефіцієнтів визначається клас надійності позичальника за шкалою:
Значення інтегрального показника
Клас
понад 275 А
від 274 до 228 Б
від 227 до 153 В
від 152 до 106 Г
105 і менше Д
Розмір інтегрального показника для визначення класу надійності позичальника розраховано з урахуванням значень вагових коефіцієнтів, передбачених Положенням.
Глибина аналізу кредитоспроможності залежить також від наявності чи відсутності в минулому кредитних відносин підприємства з даним банком, від результатів його фінансової діяльності, розмірів і строків надання позик.
На основі оцінки кредитоспроможності позичальника і ефективності комерційної угоди (проекту) банк приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту і укладає з ним кредитний договір.
На основі вищесказаного банк приймає рішення про доцільність надання позики. У випадку прийняття позитивного рішення про надання кредиту в відносинах між банком і підприємством наступає етап підписання договору про надання кредиту.
Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. В ньому передбачається ціль кредитування. умови і порядок видачі і погашення кредиту, спосіб забезпечення кредиту, процентні ставки за кредит, права і відповідальність сторін, інші умови.
У відповідності з договором банк зобов'язується надавати підприємству певну суму грошових коштів у встановлений термін. Підприємство зобов'язується використані отримати кошти на передбачені в договорі цілі, своєчасно погашати позику, сплачувати проценти і надавати банку можливість контролювати цільове використання кредиту, а також його забезпеченість.
Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:
I. Загальні положення: найменування сторін, які укладають договір; предмет договору — вид кредиту, сума, строк, розмір процентної ставки, умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, поручництво, страхування); порядок видачі і погашення кредиту, а також порядок нарахування і сплати процентів за кредит.
II. Права і обов'язки позичальника:
2.1. Права позичальника:
а) вимагати від банку надання кредиту в обсягах і в строки, передбачені договором;
б) достроково погашати заборгованість з позики;
в) розірвати договір при недотриманні банком умов договору чи з власних економічних міркувань;
г) вимагати пролонгації строку договору з об'єктивних причин.
2.2. Обов'язки позичальника:
а) використати виданий кредит на цілі, передбачені в договорі;
б) повернути наданий кредит в обумовлений в договорі строк;
в) своєчасно сплачувати банку проценти за користування кредитом;
г) своєчасно надавати баланс та інші документи, необхідні банку для здійснення контролю за позикою;
ґ) забезпечувати достовірність даних, які надаються в банк для отримання кредиту і наступного контролю за його використанням; д) надання кредитору даних про всі отримані і заплановані до отримання Кредитів у третіх осіб; є) інформувати банк про зміну своєї організаційно-правової форми; є) інші.
III. Права і обов'язки банку.
3.1. Права банку:
а) перевіряти забезпечення виданого кредиту і його цільового використання, в т.ч. па місці;
б) припиняти видачу нових позик і пред'являти до стягнення раніше виданих позик при порушенні підприємством умов кредитного договору, а також при виявленні випадків недостовірності звітності, запущеності бухгалтерського обліку, неодноразовій затримці сплати процентів за кредит;
в) стягувати з підприємства при пролонгації кредиту відповідну комісійну винагороду;
г) переглядати в односторонньому порядку процентні ставки за користування кредитом у випадку зміни рівня процентної ставки НБУ;
ґ) здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (у випадку офіційної відмови підприємства від кредиту чи його частини протягом строку дії договору).
3.2. Обов'язки банку:
а) надавати кредит підприємству в обсягах і в строки, передбачені в договорі;
б) інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту;
в) інформувати підприємство про зміни в нормативних документах з питань кредитування і розрахунків, які вносяться за рішенням Національного банку.
IV. Відповідальність сторін.
Банк за порушення підприємством взятих на себе зобов'язань може:
а) призупинити подальшу видачу кредиту;
б) пред'явити його до дострокового стягнення;
в) скоротити суму кредиту, передбаченого до видачі за договором;
г) збільшити процентну ставку за кредитом; ґ) за несвоєчасне повернення кредиту і процентів стягнути пеню в розмірі, передбаченому в договорі, але не більше двократного розміру офіційної облікової ставки НБУ. Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, які виникли внаслідок ненаданих йому зовсім чи надання в неповному обсязі передбаченого договором кредиту. Підприємство-позичальник у випадку неповного виконання виділеного йому банком кредиту має сплатити банку неустойку в розмірі плати банком за залучені банком кредитні ресурси і недоотриманої маржі в звітному періоді.
V. Порядок вирішення спорів.
VI. Строк дії договору.
VII. Юридичні адреси сторін.
Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позичковий рахунок, на який зараховується шукана сума кредиту. Підприємства в більшості випадків користуються кредитом того банку, в якому відкритий поточний рахунок. Однак підприємство має право отримати кредит і в іншому банку.