Фінанси підприємств

Використання внутрішніх фінансових резервів і інструментів стабілізації дозволяє не тільки суттєво знизити загрозу банкрутства, а й значною мірою зменшує потребу в залученні капіталу з зовнішніх джерел. По-перше, в зв'язку з тим, що здійснення капітальних вкладень є складовою частиною процесу фінансового оздоровлення підприємства, внутрішні джерела санації співпадають з внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкладень: прибуток від реалізації основної продукції, фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, надходження від здачі майна в оренду, інших позареалізаційних операцій, а також амортизаційні відрахування. По-друге, використання внутрішніх фінансових резервів є необхідною умовою залучення зовнішнього капіталу.

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації може здійснюватись за такими основними напрямами:

усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості;

зміна стратегії з метою прискорення економічного росту.

Відновлення платоспроможності підприємства може здійснюватися з допомогою зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань, з однієї сторони, і збільшення ліквідних активів, - з другої.

До найважливіших заходів зі скорочення поточних зобов'язань треба віднести:

скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі за рахунок зменшення обсягів виробництва нерентабельної чи тої, яка не користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо; пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної заборгованості;

скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт; прискорення оборотності оборотного капіталу; відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати.

До найважливіших заходів із збільшення ліквідних активів можна віднести:

реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не бере участі в процесі виробництва; використання оберненого лізингу (операція, яка передбачає продаж основних фондів лізингової компанії з одночасним отриманням назад таких основних фондів в оперативний чи фінансовий лізинг);

ліквідацію портфеля короткострокових фінансових вкладень;

оптимізацію структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного виробництва);

реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямі збільшення обсягів збуту продукції;

рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо). Стягнення дебіторської заборгованості є суттєвим моментом внутрішньої стабілізації суб'єкта господарювання. Багато підприємств, які опинились на межі банкрутства, мають непомірно великий рівень дебіторської заборгованості, що с суттєвим резервом відновлення платоспроможності. Тому фінансовий менеджмент підприємств повинен використовувати всі існуючі можливості її погашення. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, продаж векселів на фондовому ринку, форфейтинг (трансформація комерційного кредиту в банківський шляхом індосаменту перевідного векселя на користь банку).

Крім того, треба виконати комплекс процедур з примусового стягнення дебіторської заборгованості, у тому числі шляхом звернення з позовом в арбітражний суд.

Фінансова санація може здійснюватися з допомогою залучення коштів власників (пайовиків, акціонерів) підприємства; шляхом використання кредитних ресурсів; за допомогою основних кредиторів; персоналу підприємства.

В деяких випадках з метою фінансового оздоровлення, підприємством може бути прийнято рішення про зменшення статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися двома методами:

Зменшення номінальної вартості акцій.

Зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхніх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. Законодавством встановлено, що підприємство повинно відшкодувати власнику акцій збитки, пов'язані зі зміною статутного фонду.

Рішення про зміну статутного капіталу приймається більшістю (трьома четвертями) голосів акціонерів, які беруть участь в зібранні.

Акціонерне товариство мас право викупити в акціонера оплачені ним акції з метою їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників чи анулювання. Такі акції можуть бути реалізовані чи анульовані в строк, не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без врахування викуплених акціонерним товариством акцій власного випуску.

Як правило, основною метою зменшення статутного капіталу підприємства с вирівнювання номінальної вартості акцій з їхньою біржовою ціною, оскільки в період кризи може скластися ситуація, коли ринкова вартість є суттєво меншою від номінальної вартості акцій. Залучення коштів шляхом додаткової емісії в даному випадку неможливе.

Додаткова емісія акцій має такі основні переваги: для залучення коштів не потрібен ні заклад, ні гарантії третіх осіб;

вкладення коштів в акції, як правило, має довгостроковий характер.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал тільки в тому випадку, якщо всі раніше випущені акції оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися трьома методами:

Випуском нових акцій.

Обміном облігацій на акції.

Збільшенням номінальної вартості акції. Законодавством передбачено, що старі акціонери користуються переважним правом на купівшо додатково випущених акцій. Кількість прав на придбання нових акцій підкріплюється дивідендним купоном, який представляють в оголошенні про пропозицію купівлі права. Вони продаються і купуються на біржі, як правило, протягом двох тижнів на період проведення нової емісії. Старі акції і переважні права на придбання нових продаються окремо. Якщо акціонер відступає своє право на придбання акцій, то виручені ним грошові кошти повинні компенсувати зміну курсу. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій визначається за такою формулою:

де П - грошова оцінка переважного права;

Кб - біржовий курс акцій;

Ке - курс емісії нових акцій;

С - співвідношення, з яким здійснюється емісія.

Метод збільшення статутного капіталу AT шляхом обміну облігацій на акції, пов'язаний, перш за все, з облігаціями конверсійної позики. В іноземній науково-практичній літературі з питань санації конверсійні облігації характеризуються як особливо сприятливий санаційний інструмент.

Такий метод залучення капіталу пов'язаний з випуском підприємством іменних облігацій, які через певний час, за бажанням покупця, можна поміняти на акції підприємства. Конверсійні облігації дають можтивість зацікавити інвестора в наданні капіталу підприємству, якщо він не ризикує придбати звичайні акції. Вкладаючи кошт в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мсти: з однієї сторони — відносної безпеки вкладень (у випадку банкрутства компанії цих акцій облігацій отримують задоволення своїх претензій нарівні з іншими кредиторами), з іншої — можливості збільшення капіталу, яку дають прості акції. В даному випадку інвестори дають згоду на отримання меншого проценту, властивого конверсійним облігаціям, для того, щоб в майбутньому мати можливість обміняти ці облігації на звичайні акції.

Як правило, конверсійні облігації випускаються великими підприємствами на строк від 5 до 10 років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їх інвестиційною вартістю і ціною звичайних акцій, вибраних для конверсії.

В інформації про емісію конверсійних облігацій повинні бути вказані:

пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

строки конверсії;

необхідність, порядок і розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій і стимулюють здійснення більш ранньої конверсії. Конверсія економічно доцільна тоді, коли курс конверсії нижчий від біржового курсу акції. Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного капіталу.

Фінансове сприяння кредиторів може здійснюватись:

а) шляхом пролонгації і реструктуризації існуючої заборгованості;

б) шляхом повної чи часткової відмови від існуючих вимог;

в) за допомогою надання додаткових кредитних ресурсів.

Очевидно, що активної участі кредиторів у фінансовому

оздоровленні можна очікувати тільки в тому випадку, якщо в результаті збереження і санації підприємства вони отримають більш повне задоволення своїх претензій, ніж у випадку ліквідації підприємства. Кредитори можуть піти на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь в прибутках даного підприємства, в обмін на певний пакет акцій боржника, чи в надії отримати надійне джерело збуту своєї продукції (чи поставки сировини для свого виробництва).

Інакше кажучи, кредитори у випадку виникнення простроченої заборгованості повинні негайно звернутись в суд. І тільки в цьому випадку вони можуть зменшувати об'єкт оподаткування на суму заборгованості. Інакше кредитор покриває збитки (якщо виникає безнадійна заборгованість) за рахунок прибутку, який залишається у його розпорядженні після оподаткування. В той же час, створюючи привабливі умови для кредиторів (наприклад, дозволяючи відносити на зменшення оподаткованого прибутку суми простроченої дебіторської заборгованості підприємств, які підлягають санації), податкові органи можуть активізувати їхню участь у процесі фінансового оздоровлення боржника. Таким чином, податкова політика держави повинна бути скоординованою з політикою в сфері банкрутства і санації підприємств.

Одним з методів санації з допомогою кредиторів є погашення боргу і мобілізація необхідних для фінансового оздоровлення ресурсів за рахунок цільового банківського кредиту. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство. Оскільки надання такого цільового кредиту супроводжується високим рівнем ризику, ставка відсотка за ним сягає максимального рівня.

У випадку, коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту підписання кредитної згоди, і інформація про порушення такої справи була оприлюднена, безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав, яка проводиться за постановою арбітражного суду).

Надаючи фінансове сприяння шляхом відмови від існуючих вимог, кредитори повинні враховувати ту обставину, що відмова від претензій за кредитами за економічними наслідками прирівнюється до відмови від кредитного договору. Це означає, що при банкрутстві боржника кредитор, який відмовився від претензій, не буде членом сформованого у відповідності з Законом "Про банкрутство" комітету кредиторів. Погашення боргів даному кредитору буде здійснюватися за рахунок активів, які залишаться після задоволення вимог всіх кредиторів і членів трудового колективу. Крім того, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, яка залишилась нестягненою після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою, що здійснюється за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Прострочена заборгованість підприємств, на майно яких не може бути звернене стягнення згідно з законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у випадку, якщо протягом ЗО календарних днів з моменту виникнення прострочення вказана заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи компенсована в будь-якій іншій формі.

Загроза банкрутства і обумовлені цим економічні і соціальні наслідки змушують працюючий на підприємстві персонал робити свій внесок у фінансування санації. Основною ціллю фінансової участі персоналу в санації підприємства є надія скоротити робочі місця.

Особливо часто така ситуація спостерігається в період загального економічного спаду, коли дефіцит альтернативних робочих місць обумовлює значну залежність робітників відданого підприємства.

Фінансування санації персоналом можливе за допомогою:

а) відстрочення чи відмови від винагороди за виробничі результати;

б) надання робітникам позик;

в) купівлі працівниками акцій даного підприємства.