Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю

Вирішуючи питання про розширення чи обмеження обсягу показників для визначення економічної ефективності придбання ліцензії, варто виходити з власного виробництва, а також враховувати умови і терміни дії конкретних ліцензійних договорів. Суттєве значення має і припустимий обсяг капітальних вкладень у власні розробки або ліцензійні договори.

Фахівець у сфері міжнародних ліцензійних відносин Т. Эйлоарт відзначає: "В електронній промисловості фірми повинні витрачати на наукові дослідження і розробки 10—15% вартості продажів, тому для таких фірм ліцензійні договори, які передбачають відрахування в розмірі 5%, воістину є дуже дешевими. Ліцензійні договори, які передбачають відрахування в розмірі 7,5—10%, можуть виявитися цілком прийнятними лише за тієї умови, що ліцензіар має тверду гарантію щодо успіху ліцензованої продукції. Однак у галузях, де виробляються, наприклад, побутові товари, відрахування в розмірі 5% значно перевищать ті суми, які найбільші фірми в таких галузях можуть витратити на наукові дослідження і розробки" [158].

Ліцензії можуть продаватися як на запатентовані, так і на незапатентовані технічні досягнення, ноу-хау. Патентовані ліцензії гарантують ліцензіату певні монопольні права, тобто таку ситуацію, коли на ринку присутній один продавець. Відповідно до традиційного економічного аналізу, монополія є полярною протилежністю ідеальної конкуренції. Монополіст має владу над установленою ним ціною. Він сам визначає ціну, а не приймає її як данність.

Порівняння наслідків діяльності монополії з умовами ідеальної конкуренції свідчить, що монополіст, установлюючи більш високі ціни, може виробити менший обсяг продукції й одержати з нього вищий прибуток.

Побутує думка, що монополісти, вільні від тиску з боку конкурентів, не мають належного стимулу знижувати витрати до мінімально прийнятного рівня і не будуть зацікавленими в технологічному прогресі і нововведеннях. До того ж, у спробах домогтися монопольного становища вони будуть розбазарювати ресурси. Одначе деякий ступінь монопольної влади є необхідним для одержання й утримання прибутків, які скеровуються на впровадження нових технології і методів виробництва.

Монополію варто відрізняти від ринкової влади.

Ринкова влада виникає не лише там, де владарює монополія, але і там, де існує олі-гополія, монополістична конкуренція або домінантне підприємство.

Монополії можуть існувати лише за наявності перешкод до виходу на ринок. Перешкоди, що зміцнюють становище монополії, найчастіше виникають у результаті правового захисту патентів і монопольних франшиз.

Політика підтримки конкуренції іноді ототожнює монополію з підприємством, котре володіє 100% ринку. Різні країни підходять до цього питання по-різному — залежно від прийнятих ними критеріїв паювання ринку.

Ліцензійні договори ґрунтуються на комерційних взаєминах, що виникають у зв'язку з передачею права власності на тимчасове користування результатами наукових досліджень і розробок за грошову винагороду або передачею іншого майнового права.

Ліцензійна винагорода є найважливішою економічною умовою ліцензійного договору. При визначенні розміру винагороди насамперед береться до уваги прибуток, який буде отримано ліцензіатом, а сама ліцензійна винагорода становить, зазвичай, визначену частку передбачуваного прибутку. Прибуток, який одержує ліцензіат, залежить здебільшого від низки умов (Рис. 6.7).

Типові умови ліцензійних договорів полягають у тім, що ліцензіар зобов'язується передати технічну документацію на ліцензійну продукцію і допомогти в налагодженні виробництва, скажімо, через відрядження фахівців. Ліцензіат зобов'язується виплатити ліцензійну винагороду за придбання ліцензії. Винагорода може бути одноразовою (загальною), що трапляється рідко, або визначатися як щорічні платежі протягом цілого терміну дії ліцензійного договору у вигляді відсотків з вартості одиниці виготовленого чи проданого виробу.

У ліцензійній практиці часто застосовується змішана система, за якої передбачається виплата первинного — паушального платежу під час підписання угоди, а потому, після набрання угодою чинності, виплачуються щорічні платежі — роялті.

Середньостатистичні ставки роялті по галузях промисловості наведено у Табл. 6.2, по номенклатурі виробів — у Табл. 6.З.

Невизначеність можливих результатів досліджень і конструкторських розробок виключається, позаяк вони випробувані ліцензіаром і доведені ним до стадії серійного виробництва. Ліцензії на науково-технічний заділ, не випробуваний у промисловому виробництві, становлять незначну частку у світовій ліцензійній торгівлі.

За таких умов видатки на купівлю ліцензії фактично є частиною капітальних вкладень, які спрямовуються на будівництво нових, реконструкцію чинних підприємств та на інші заходи з прискорення технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва.

Економічна ефективність придбання ліцензій має визначатися з урахуванням ефекту, який досягається у ліцензіатів та у споживачів ліцензійної продукції. Це є основною вимогою до оцінки економічної ефективності закупівлі ліцензій. Існує ще

ціла низка вимог до ефективності ліцензійних договорів, які мають забезпечувати безперечність і переконливість висновку про перевагу того чи іншого варіанта нової техніки через придбання ліцензії або на базі власних досліджень і розробок.

Для оцінки необхідно враховувати достатню кількість факторів, умов і наслідків. Наприклад, варто брати до уваги, що придбання ліцензії, з одного боку, дає можливість швидко задовольнити потребу у необхідній продукції, яка відповідає найвищим вимогам, а з іншого боку, зумовлює уповільнення темпів науково-технічного прогресу через скорочення або відмову від проведення власних НДДКР, спричиняє втрату можливості надбання технологічного чи організаційного досвіду. У розрахунках повинні знайти відбиток усі альтернативні варіанти, що протистоять придбанню ліцензії, у яких має бути відображено властиві кожному альтернативному варіанту втрати і набутки.

Зазвичай, альтернативні варіанти "ліцензія — власні розробки" відрізняються розміром необхідних капіталовкладень, термінами розробки, створення і освоєння нововведення, а найчастіше і результатами, які досягаються за їхньої реалізації. При цьому найспецифічнішою особливістю розглянутих альтернатив є різниця в часі вкладення коштів і досягнення ефекту за обома варіантами. Розрахунки мають базуватися на доступності й можливості реально одержати висхідну інформацію.

При визначенні сумарного економічного ефекту від придбання ліцензії має бути забезпечено порівнянність варіантів з того самого складу продукції, річного обсягу виробництва, якості продукції, тих самих термінів її одержання, зі схожих умов праці тощо.

При визначенні порівняльної економічної ефективності придбання ліцензій замість проведення власних досліджень і розробок варто забезпечити однакові методи розрахунку показників і однаковий ступінь точності.

На всіх стадіях опрацювання ліцензійної теми — патентні і кон'юнктурні дослідження, контроль за фактичною ефективністю придбання і використання ліцензій — розрахунок повинен здійснюватися на єдиних методологічних принципах. Тобто на кожній наступній стадії проводиться новий самостійний розрахунок, а корекція й уточнення первинного розрахунку провадиться з надходженням додаткової і більш точної інформації.

При цьому необхідно враховувати той факт, що вартість упредметненого товару визначається кількістю праці, затраченої на виробництво, а вартість придбання результатів науково-технічної діяльності (у тому числі ліцензій) визначається передовсім величиною ймовірних економічних набутків, які досягаються за їхнього практичного втілення.

Ліцензія на науково-технічне досягнення з економічних позицій є товаром. Передача права власності на науково-технічні знання чи права на їхнє тимчасове використання зумовлює визначену грошову винагороду.

Таким чином, придбання ліцензії потребує здійснення капітальних вкладень і за своєю економічною суттю має розглядатися аналогічно видаткам на проведення власних досліджень і розробок як довиробничі витрати (Рис. 6.8).

Це породжує необхідність забезпечення методичної єдності під час оцінки ефективності створення нової техніки як за результатами власних НДДКР, так і за результатами ліцензійного договору.

Цінність ліцензійного договору зумовлюється можливим розміром прибутку, очікуваного завдяки промисловому використанню закладеної в ньому ідеї. Надання ліцензіаром відповідної технологічної документації, результатів досліджень і експлуатації нововведення істотно підвищує ймовірність оперативного досягнення бажаних тактико-технічних даних нової техніки порівняно з проведенням власних розробок.

Придбання і використання ліцензій безпосередньо впливає на прискорення економічного розвитку як країни в цілому, так і підприємства зокрема (Рис. 6.9).

Порівняно з імпортом готових виробів придбання і використання ліцензій стимулює національне виробництво і створює умови для примноження обсягів експорту виробів, що перешкоджає імпорту й активності іноземного капіталу в економіці країни.

З огляду на економічну сутність ліцензії як товару, що забезпечує за певних умов підвищення ефективності виробництва і зростання виробничих потужностей, варто відмовитися від імперативної структури імпорту ліцензій, коли ввозиться те, чого бракує, не зважаючи на витрати і не передбачаючи економічних наслідків. Обмін зі світовим ринком повинен мати альтернативний характер, аби з урахуванням ефективності зро-

бити вибір між придбанням ліцензії і досягненням результатів при проведенні власних досліджень і розробок. Широкий розмах запозичення досвіду інших країн свідчить про хибність тієї точки зору, що імпорт ліцензій буцімто є показником технічної відсталості держави-покупця і завдає шкоди її престижу.