Антикризове управління підприємством

Узагальнююча економічна оцінка наявності передумов виживання підприємства досягається розробкою плану (прогнозу) формування грошових потоків підприємства на період реалізації санаційної процедури.

її максимальна тривалість в умовах проведення судової санації визначена Законом ,Дро відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [6, ст.17] і становить не більше 12 місяців. За клопотанням комітету кредиторів, керуючого санацією або інвесторів вона може бути подовжена, але не більше як на 6 місяців.

У сучасній теорії фінансового менеджменту та в практичній діяльності підприємств використовуються різноманітні підходи до класифікації планів (прогнозів) грошових потоків з точки зору застосування методів розрахунку елементів, що їх формують, строковості їх передбачення, проведення процедури планування та варіантності розрахунків (рис. 6.17).

1.Залежно від методу розрахунку показників прогнозу грошових

потоків використовують прямий та непрямий методи розрахунку показників плану.

Прямий метод передбачає розрахунок грошових потоків, виходячи з інших внутрішньофірмових планів діяльності підприємства з врахуванням політики управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Непрямі методи обґрунтування плану грошових потоків полягають у проведені певного комплексу корегуючих розрахунків, які дозволяють визначити елементи плану грошових потоків, виходячи з інших показників діяльності підприємства шляхом їх трансформації. Залежно від того, який показник береться за основу, що трансформується, розрізняють:

а) метод прогнозування балансу грошових коштів, який дозволяє розробляти сезонні тренди для основних показників на основі фінансової статистики попередніх періодів і не вимагає трансформації даних бухгалтерського обліку; недоліком даного методу є його неточність та приблизна прогнозна оцінка грошових потоків;

б) метод прогнозування доходів передбачає корегування очікуваного обсягу чистого прибутку на суми витрат, що не призводять до реального руху грошових коштів; даний підхід може застосовуватись для підприємств, що стабільно розвиваються, та за умови досить точного прогнозування кон'юнктурних флуктуацій товарообігу та прибутку;

в) метод екстраполяції чистого робочого капіталу, ідея якого полягає в аналізі динаміки формування та використання фондів, що впливають на зміну чистого робочого капіталу; з врахуванням деяких додаткових корегувань, ця зміна фондів відображає динаміку грошових потоків підприємства; даний підхід поряд з певними перевагами (орієнтація на стан бізнесу в даний момент часу, чуттєвість до змін в рівнях дебіторської заборгованості, запасів, короткострокової кредиторської заборгованості) має і свої недоліки.

Вибір методу обґрунтування плану грошових потоків повинен здійснюватись з врахуванням насамперед часового горизонту плану, що сприяє забезпеченню адекватності методу та строковості плану і, таким чином, визначає точність прогнозних розрахунків.

2. Залежно від часового горизонту планування (прогнозування) прийнято розрізняти:

довгострокове планування грошових потоків, яке являє собою процес визначення найважливіших цільових параметрів розвитку грошових потоків на строк більше року в перебігу розробки загальної фінансової стратегії підприємства;

поточне планування грошових потоків, яке полягає у обґрунтуванні показників формування основних видів грошових потоків на рік з деталізацією по кварталах і місяцях на основі визначених у процесі їх довгострокового планування найважливіших цільових параметрів розвитку грошових потоків;

• оперативне планування грошових потоків, яке полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань щодо конкретних параметрів (обсяги в розрізі джерел (напрямів) та часу) надходження та витрачання грошових коштів на підприємстві на місяць (декаду).

3. Залежно від варіантності планових (прогнозних) розрахунків, що пов'язано з присутністю певного елемента невизначеності, при обґрунтуванні прогнозу прийнято виокремлювати:

моністичний (одноваріантний) план (прогноз);

плюралістичний (багатоваріантний) підхід до планування грошових потоків.

Багатоваріантність планових розрахунків дозволяє аналізувати вплив можливих непередбачених відхилень на стан та тенденцію розвитку грошових потоків. Для цього можуть використовуватись різні методи:

а) метод гнучких бюджетів, відомий як метод бюджетного контролю, згідно з яким кожний план (прогноз) розробляється за кількома гіпотезами (оптимістичній, помірній та песимістичній) і дозволяє вивчити чуттєвість грошових потоків та запасів до зміни

певного показника господарської діяльності підприємства; недоліком цього методу є врахування у процесі розрахунків впливу одного фактора на стан грошових потоків та припущення про незмінність інших, що не відповідає реальному перебігу подій;

б) метод ймовірного бюджету, який може розглядатися як продовження попереднього підходу й передбачає розробку песимістичного, помірного та оптимістичного прогнозів з врахуванням вірогідності настання та впливу на стан грошових потоків одночасно

декількох змінних факторів; принцип цього методу досить простий, але при його застосуванні постають серйозні проблеми, переважно статистичного характеру, що пов'язано з коректним вибором змінних та оцінкою вірогідності їх настання;

в) метод моделювання бюджетів, в основі якого лежить застосування методу Монте-Карло; цей метод порівняно з попередні ми має значні переваги в тому, що не потребує визначення вірогідності настання певних подій апріорі і дозволяє одночасно оцінити

вплив на грошові потоки декількох змінних факторів.

4. Залежно від ступеня інтегрованості процесу планування (прогнозування) з іншими планами в межах внутрішньокорпоративного плану (моделі розвитку) розрізняють:

а) відокремлене планування грошових потоків в межах загальнофірмової моделі, яке полягає в послідовному плануванні обсягів виробництва (в торгівлі - товарообороту), доходів, витрат і на їх основі - плану грошових потоків підприємства; для цього використовуються імітаційні загальнофірмові моделі, в межах яких можна

проводити аналіз чуттєвості та розраховувати прогнозну динаміку окремих параметрів за допомогою трендових коефіцієнтів;

б) синхронне планування грошових потоків, що передбачає проведення планових розрахунків одночасно з розрахунком інших планів та оцінку їх взаємовпливу вже на стадії планування, що реалізується за допомогою застосування різноманітних аналітичних моделей прийняття рішень (наприклад, аналітична модель Швайма (Schweim J.));

в) інтегроване планування, яке передбачає тісну взаємопов'язаність планових процесів різного функціонального напрямку, спрямованих на різний часовий горизонт, що реалізується в межах інтегрованої моделі планування підприємства; прикладом такої

моделі може слугувати модель зустрічного цільового планування прибутку, розроблена Цвікером (Zwicker E.), задача застосування якої полягає в узгодженні генеральної мети з базисними цілями підрозділів, що за них відповідають.

Прогнозування грошових потоків в перебігу діагностики потенціалу виживання являє процес обгрунтування можливих обсягів формування валового та чистого грошових потоків з операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства на період санації, особливості якого зазначені нижче.

Враховуючи кризовий стан підприємства, недоцільно застосовувати різні методи економіко-статистичного прогнозування, оскільки це призведе до перенесення на плановий період негативних тенденцій, що мають місце. Обсяг окремих видів грошових потоків слід визначати методом техніко-економічних розрахунків або аналоговим методом (на основі інформації про ціни реалізації продукції) та ціни придбання необхідних ресурсів підприємств-аналогів.

У перебігу прогнозування перевага повинна віддаватися прямому розрахунку в розрізі окремих джерел отримання та напрямів руху грошових потоків, що дозволяє забезпечити більшу наочність для зацікавлених осіб.

У складі джерел формування коштів виокремлюють звичайні (від здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності) та надзвичайні позитивні грошові потоки, пов'язані з проведенням реструктуризації активів кризового підприємства.

Обов'язково слід застосовувати плюралістичний підхід до прогнозування обсягу окремих грошових потоків, оскільки реалізація санаційної концепції (антикризової програми) буде здійснюватися в умовах значних ризиків, які обумовлюють їх високу варіативність.

Підвищенню точності та обгрунтованості прогнозу грошових потоків сприяє використання синхронного та інтегрованого підходів до визначення обсягів формування (напрямів використання) грошових коштів.

У перебігу діагностики потенціалу виживання показники формування грошових потоків позпаховл/ються як правило в цілому на рік з подальшою деталізацію в фінансовому розділі антикризової програми (плані антикризових заходів) поквартально, на поточний квартал - помісячно та подекадно.

Залежно від наявності інформаційного забезпечення та жорсткості часового обмеження може здійснюватися розрахунок:

прогнозного чистого грошового потоку - для приблизної експрес-оцінки можливості його формування;

прогнозних обсягів вхідного, вихідного та чистого грошового потоку в розрізі окремих видів діяльності та складових потоків -на основі їх фундаментального обґрунтування.

Принципова модель розрахунку чистого грошового потоку (ЧГПсан) має такий вигляд:

ЧГПсан = ВР *(1 - Рзв) - АПВ - ПП +Лм+ ЛВрестр, (6.21)

де ВР - очікуваний обсяг виручки від реалізації продукції,

товарів, робіт, послуг (з врахуванням резервів її зростання) без податку на додану вартість; Рзв - прогнозований рівень змінних витрат на виробництво та збут продукції (з врахуванням виявлених резервів їх скорочення); АПВ - адміністративні поточні витрати;

ПП - податок на прибуток з врахуванням діючої ставки

оподаткування, наявних податкових пільг та

збитків, що переносять на плановий період (подат

кова економія);

Ам - сума амортизаційних відрахувань, розрахована по

середній арифметичній зваженій, виходячи з

вартості, складу (по групах) та діючих норм аморти

зації основних засобів (з врахуванням прогнозова

ного руху - придбання, вибуття);

ЛВА- - ліквідаційна вартість активів, що підлягають

рестр реструктуризації.

Фундаментальне обґрунтування можливостей формування чистого грошового потоку передбачає розробку плану надходження та використання грошових коштів, який розробляється на підприємстві в зазначеній нижче послідовності (рис. 6.18).

етап - прогнозування руху грошових коштів з операційної діяльності. Передбачає прогнозування надходження та витрачання грошових коштів виходячи з планового обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Алгоритми розрахунків основних показників надходження та витрачання грошових коштів з операційної діяльності представлені в табл. 6.7.

етап - прогнозування показників руху грошових коштів з інвестиційної діяльності. Здійснюється методом прямих розрахунків у розрізі наступних типових складових:

суми надходження грошових коштів від запланованого продажу основних засобів та нематеріальних активів, обсяг яких визначається згідно з програмою оновлення операційних необоротних активів;

очікувані до отримання суми дивідендів, відсотків тощо;

обсяги фінансування програм реальних інвестицій;

обсяги фінансування програм (портфеля) довгострокових фінансових інвестицій.

3 етап - прогнозування надходження та витрачання грошових коштів з фінансової діяльності. Здійснюється методом прямого розрахунку на основі потреби підприємства в зовнішньому фінансуванні та витрат по його залученню. Основою для проведення таких

розрахунків є:

запланований обсяг емісії акцій, або залучення додаткового пайового капіталу (до плану надходження та витрачання грошових коштів включається лише та частина додаткової емісії акцій, яка планується до оплати в грошовій формі у плановому періоді);

запланований обсяг залучення різних форм довгострокового та короткострокового кредиту (у грошовій формі);

сума очікуваного надходження грошових коштів на засадах цільового безкоштовного фінансування;

суми основного боргу по фінансових кредитах, що передбачаються до виплати у плановому періоді (визначаються згідно з укладеними кредитними угодами);

запланований обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на пайовий капітал), який визначається згідно з розробленою дивідендною політикою та запланованим обсягом чистого прибутку.

Видатки грошових коштів на сплату податків та обоє 'язкових платежів до бюджету

пдв План доходів та витрат, декларація по ПДВ за поточний місяць Сума податкового зобов'язання, розрахована на основі планової виручки від реалізації (ПДВзп) Суми ПДВ, що сплачуватимуться при закупівлі сировини та оплаті послуг сторонніх організіщій (орендна плата, оплата рекламних, транспортних послуг тощо) (ЦЦВт).

Суми податкового кредиту минулих періодів (згідно з декларацією по ПДВ поточного місяця) (ПДВКф) ПДВЗП - ПДВКП - ПДВКФ

Комунальний податок Штатний розклад Кількість працівників основного складу (Шос) Мінімальна заробітна плата (МЗІГ). Ставка оподаткування (Скп) КПосМЗПСш

Податок на прибуток План доходів та витрат Плановий обсяг операційного прибутку (ОП) Прогнозована зміна обсягу запасів товарно-матеріальних цінностей (+,-) ( ). Ставка оподатісування (С0п) (ОП+АЗТМ) ■ Соп

Обов'язкове соціальне страхування персоналу План стимулювання персоналу Фонд оплати праці на місяць (ФОТ) Ставки відрах)твань (СВСС) ФОТ • СВсс

Виплати грошових коштів з прибутку, що належать згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку до операційної діяльності

4 етап - обчислення валового позитивного і від'ємного та чистого грошових потоків, яке здійснюється за зазначеними нижче алгоритмами.

1. Плановий обсяг валового позитивного грошового потоку являє

собою суму надходжень грошових коштів з операційної, інвести

ційної та фінансової діяльності:

ВПГППЛ = ПГПодпл + ПГПщпл + ПГПФДПЛ, (6.22)

де ВПГПпл - плановий обсяг валового позитивного

грошового потоку; ПГПодад, фл)пл - плановий обсяг позитивного грошового потоку з операційної (інвестиційної, фінансової) діяльності.

2. Плановий обсяг валового від'ємного грошового потоку являє

собою суму запланованого витрачання грошових коштів з опера

ційної, інвестиційної та фінансової діяльності:

ВВГПш = ВГПодпл + ВГПщш + ВГПФДПЛ , (6.23)

де ВВГПпл - плановий обсяг валового від'ємного

грошового потоку; ВГПодад, фл) пл - плановий обсяг від'ємного грошового потоку з операційної (інвестиційної, фінансової) діяльності.

3. Плановий обсяг чистого грошового потоку являє собою різни

цю між плановим валовим позитивним та від'ємним грошовими

потоками:

ЧГПодпл = ПГПодпл - ВГПОДул, (6.24)

ЧГПщпл- ПГПщпл -ВГПщол , (625)

ЧГПфдпл = ПГПфдш - ВГПфдпл , (6.26)

ЧГПпл = ВПГПпл - ВВГПпл. , (627)

або ЧГППЛ= ЧГПодпл + ЧГПщпл + ЧГПФДПл, (628)

де ЧГППЛ - загальний обсяг запланованого чистого

грошового потоку; ЧГПод(ідіФЛ)ПЛ - запланований обсяг чистого грошового потоку з операційної (інвестиційної; фінансової) діяльності.

Запас грошових коштів на кінець планового періоду визначається виходячи з балансового рівняння грошових коштів:

ЗГККПЛ = ЗГКППЛ + ВПГППЛ - ВВГППЛ

або ЗГКШЛ = ЗГК„ПЛ + ЧГППЛ ,

де ЗГКкпл - запас грошових коштів на кінець планового періоду; ЗГКипл - запас грошових коштів на початок планового періоду, який являє собою запас грошових коштів на кінець звітного періоду.

5 етап - узагальнення результатів планових розрахунків.

Результати планових розрахунків оформлюються у спеціальному документі, орієнтовна форма якого наведена в табл. 6.8.

Ознакою наявності потенціалу виживання є виконання таких вимог:

відсутність простроченої заборгованості усіх видів на кінець санаційного періоду;

прострочення поточної заборгованості протягом санаційного періоду не більше як на 3 місяці (для запобігання виникнення ситуації банкрутство);

відсутність ситуації поточної неплатоспроможності відповідно до вимог Методичних рекомендацій Міністерства економіки України [59].

Залишок грошових коштів на початок періоду

І. Грошові потоки від діяльності за звичайних умов:

Грошові потоки з операційної діяльності

1. Надходження грошових коштів:

1.1) від реалізації продукції;

1.2) інші надходження грошових коштів від операційної діяльності

Всього надходження грошових коштів з операційної діяльності

2. Витрачання грошових коштів:

2.1) на виробництво та реалізацію продукції;

2.2) на закупівлю матеріально-сировинних ресурсів;

2.3) на сплату податків та зборів;

2.4) інші видатки операційного характеру;

2.5) на погашення простроченої операційної заборгованості;

2.6) на погашення поточної операційної заборгованості

Всього витрачання грошових коштів з операційної діяльності

Чистий грошовий потік з операційної діяльності

Грошові потоки з інвестиційної діяльності

1. Надходження грошових коштів:

2. Витрачання грошових коштів:

2.1) на виплату (погашення) основної суми боргу по фінансовому кредиту;

2.2) на виплату дивідендів власникам підприємства;

2.3) на фінансування інших виплат фінансового характеру;

2.4) на погашення прострочених фінансових кредитів ;

2.5) на погашення поточних фінансових кредитів

Всього витрачання грошових коштів з фінансової діяльності

Чистий грошовий потік з фінансової діяльності

Валовий позитивний грошовий потік в умовах звичайної діяльності

Валовий від 'ємний грошовий потік в умовах звичайної діяльності

Чистий грошовий потік в умовах звичайної діяльності

Залишок грошових коштів на кінець періоду

II. Грошові потоки від діяльності за надзвичайних умов:

Надзвичайні надходження грошових коштів

1. Грошові надходження від реструктуризації активів:

1.1) продаж основних засобів;

1.2) надходження коштів від рефінансування дебіторської заборгованості;

1.3) продаж надлишкових виробничих та товарних запасів; 1.4) інші разові надходження коштів

2. Використання надлишку вільних коштів та накопичень (рефінансування фінансових вкладень)

Надзвичайне витрачання грошових коштів

3. Позачергове погашення заборгованості перед „агресивними" кредиторами

4. Інші додаткові витрати, пов'язані з надзвичайними умовами діяльності

Валовий позитивний грошовий потік за надзвичайних умов

Валовий від'ємний грошовий потік за надзвичайних умов

Чистий грошовий потік за надзвичайних умов

Сукупний валовий позитивний грошовий потік

Сукупний валовий від'ємний грошовий потік

Сукупний чистий грошовий потік

Залишок грошових коштів на кінець періоду

Аналіз викладених аналітичних показників дозволяє не тільки здійснити поглиблену оцінку потенціалу виживання, але й визначити основні ризики, що негативно впливають на можливості відновлення платоспроможності та життєздатності підприємства, що є основою для своєчасної розробки заходів протидії їх прояву.

1. Виживання (самозбереження) підприємства розглядається як наявна можливість розвитку ситуації за позитивним сценарієм, наслідком якого є нормалізація стану господарської системи, відновлення конкурентоспроможності підприємства та забезпечення ефективного господарювання. Для характеристики здатності підприємства до реалізації цієї можливості використовується спеціальний термін -„потенціал виживання".

У спеціальній економічній літературі зустрічаються інші терміни, за допомогою яких пропонується оцінювати життєздатність підприємства та можливість (доцільність) його санації - економічна спроможність, антикризовий потенціал, санаційна спроможність, здатність до нейтралізації кризи.

2. Потенціал виживання підприємства визначається:

складом та сучасним станом ресурсного забезпечення функціонування системи, яке використовує та обумовлює поточну конкурентоспроможність підприємства;

ступенем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям та завданням підприємства, наявністю стратегічних ресурсів, необхідних для генерування та впровадження стратегії виходу з кризи;

спроможністю ресурсного потенціалу забезпечити стійкість господарської системи до негативного впливу зовнішнього середовища та внутрішню гнучкість (адаптованість) для використання позитивних можливостей, які обумовлюються змінами в зовнішньому середовищі; обсягом генерування чистого грошового потоків майбутньому та їх достатністю для повного виконання зобов'язань підприємства.

Рівень потенціалу виживання як комплексний відносний показник здатності підприємства до відновлення життєздатності може бути оцінено експертно на основі дослідження та експертної оцінки його окремих складових.

3. Початковим етапом оцінки потенціалу виживання підприємства є дослідження стану та складу ресурсів, що знаходяться у його розпорядженні на момент оцінювання.

Для характеристики стану ресурсів та ресурсних можливостей підприємства доцільно використовувати таку систему показників: показники обсягу та складу ресурсів підприємства, що відбивають їхню видову (матеріально-уречевлену) та територіальну структуру; показники оцінки повноти використання окремих видів ресурсів (наприклад, коефіцієнт повноти використання, який розраховується як співвідношення обсягу фактично використовуваних ресурсів до наявного обсягу); показники взаємозамінності ресурсів (наприклад, коефіцієнт взаємозамінності одного ресурсу іншим, який характеризує питому вагу заміщення в загальному обсязі використання ресурсів); показники збалансованості складу ресурсів, які дають змогу виявити та оцінити кількісно необхідність структурних зрушень, надлишок та дефіцит окремих видів ресурсів (наприклад, коефіцієнт збалансованості складу ресурсів, рівень дефіцитності окремого ресурсу тощо); показники ефективності використання ресурсів (ресурсовіддача та ресурсомісткість обороту, можлива (або умовна) економія обсягу використання ресурсів у зв'язку з підвищенням ефективності їх використання).

Оцінка наявності необхідних ресурсних можливостей підприємства щодо виходу з кризової ситуації може бути отримана на базі виявлення життєздатних конкурентів підприємства та ідентифікації їхнього ресурсного потенціалу. Це потребує проведення наступної роботи:

виявлення конкурентів підприємства на певному сегменті ринку;

збирання інформації про діяльність підприємств-конкурентів;

формування системи оціночних показників конкурентоспроможності підприємств;

обробка інформації та отримання узагальнюючої оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства;

визначення еталонного підприємства та дослідження складових його ресурсного потенціалу;

оцінка якості ресурсного потенціалу підприємства та його достатності для виживання.

4. Розвиток суб'єкта господарювання - це процес перманентної та незворотної зміни (удосконалення) підсистем та параметрів (складових) його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності. Прийнято розрізняти

різноманітні типи розвитку підприємства, які виокремлюються за такими ознаками: характер зміни якісних параметрів, швидкість, рівень ресурсного забезпечення, збалансованість, порушення параметрів життєздатності, типовість змін, предметна царина змін, врахування стану зовнішнього середовища та кон'юнктури ринку, позитивність оцінки результатів розвитку, керованість процесами розвитку, гармонійність розвитку.

Оцінка потенційних можливостей розвитку підприємства, що опинилося у кризовому стані, передбачає проведення такої роботи:

визначення напрямів дослідження потенційних можливостей розвитку;

формування системи об'єктів дослідження, що характеризують можливості розвитку підприємства;

проведення експертної оцінка можливостей розвитку підприємства;

визначення значущості окремих напрямів дослідження можливостей розвитку підприємства для його виживання;

узагальнення оцінок перспектив розвитку підприємства за окремими напрямами оцінювання.

5. Невід'ємною складовою частиною діагностики кризи є моніторинг стану зовнішнього середовища підприємства – складної багаторівневої структури, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та різноманітним чином (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства та

прогнозування очікуваних змін у ньому. Об'єктом дослідження є такі ситуативні характеристики окремих елементів зовнішнього оточення та їх взаємодії:

взаємопов'язаність чинників зовнішнього оточення;

складність зовнішнього середовища,

динамічність зовнішнього оточення;

невизначеність зовнішнього оточення.

Дослідження стану зовнішнього середовища в перебігу діагностики потенціалу виживання підприємств передбачає проведення такої роботи:

структурування зовнішнього середовища підприємства, визначення найвагоміших елементів (чинників), що потребують дослідження;

визначення „критичних точок" та меж аналізу зовнішнього середовища;

збирання інформації, необхідної для проведення дослідження;

визначення методичного інструментарію дослідження (вибір методу дослідження);

проведення дослідження та узагальнення отриманих висновків.

Узагальнююча оцінка ступеня сприятливості або несприятливості зовнішнього середовища для розвитку підприємства здійснюється експертним методом на основі використання оціночного коефіцієнта ворожості зовнішнього оточення.

6. Одним із важливих етапів роботи по проведенню діагностики кризового стану та напрямків подальшого розвитку ситуації є визначення стратегічної позиції підприємства, тобто місця підприємства на певному сегменті ринку, його потенційних можливостей по покращенню або, як мінімум, підтримці на сталому рівні свого положення в конкурентній боротьбі. Найбільш відомими та поширеними у спеціальній літературі методами діагностики є СВОТ-аналіз та стратегічний (портфельний) аналіз.

Проведення SWOT-аналізу передбачає таку послідовність роботи:

визначення набору характеристик, що дозволяють зробити висновок стосовно слабких та сильних сторін підприємства;

розробка матриці SWOT та визначення місця підприємства в межах квадратів матриці;

обгрунтування висновків та пропозицій по результатах SWOT-аналізу;

ранжування проблем та можливостей за рівнем їх значимості для диференціації відношення до них у процесі антикризового управління;

оцінка значимості для підприємства кожного фактора внутрішнього та зовнішнього середовища.

Метою проведення портфельного стратегічного аналізу в перебігу діагностики потенціалу виживання підприємства є визначення конкурентної позиції підприємства на освоєному товарному ринку, оцінка ефективності його товарної та асортиментної політики, оцінка спроможності підприємства до генерування сталих доходів від продажу товарів (робіт, послуг), які є основним внутрішнім джерелом формування грошових надходжень, необхідних для виконання зобов'язань, беззбиткової та прибуткової діяльності. З цією метою можуть використовуватися різноманітні матричні методи, зокрема: матриця Бостонської консультаційної групи („темп росту ринку - ринкова частка"); матриця консультативної фірми Мак-Кінзі („привабливість галузі - положення на ринку"), матриця SPASE („зовнішнє середовище бізнесу - стратегічний потенціал підприємства -привабливість галузі - наявні конкурентні переваги"), матриця ADL/LC („стадія життєвого циклу - конкурентна позиція") та інші.

7. Узагальнююча економічна оцінка наявності передумов виживання підприємства досягається розробкою плану (прогнозу) формування грошових потоків підприємства на період реалізації санаційної процедури.

Особливостями прогнозування грошових потоків у перебігу діагностики потенціалу виживання є такі:

орієнтація переважно на техніко-економічний та аналоговий метод розрахунку вхідного та вихідного грошових потоків;

переважно прямий розрахунок у розрізі окремих джерел отримання та напрямів використання грошових потоків;

виокремлення звичайних (від здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності) та надзвичайних позитивних грошових потоків пов'язано з проведенням реструктуризації активів кризового підприємства;

застосування плюралістичного підходу до прогнозування обсягу окремих грошових потоків, враховуючи високу ризикованість та варіативність;

застосування синхронного та інтегрованого підходу до визначення обсягів формування (напрямів використання) грошових коштів;

період прогнозування - в цілому на рік з подальшою деталізацію поквартально, на поточний квартал - помісячно та подекадно;

залежно від наявності інформаційного забезпечення та жорсткості часового обмеження здійснення розрахунку прогнозного чистого

грошового потоку (для приблизної експрес-оцінки можливості його формування) або прогнозних обсягів вхідного, вихідного та чистого грошового потоку в розрізі окремих видів діяльності та складових потоків.

8. Оцінка потенціалу виживання здійснюється на основі розробленого плану (прогнозу) грошових потоків. Ознакою наявності потенціалу виживання є виконання таких вимог:

відсутність простроченої заборгованості усіх видів на кінець санаційного періоду;

прострочення поточної заборгованості протягом санаційного періоду не більше як на 3 місяці - для запобігання виникнення ситуації банкрутство;

відсутність ознак поточної неплатоспроможності на кінець звітного кварталу відповідно до вимог Методичних рекомендацій Міністерства економіки України.

Додатково можуть бути оцінені якісні характеристики потенціалу виживання: майнове, операційне, інвестиційне та фінансове забезпечення виживання, співвідношення звичайного, надзвичайного та валового (сукупного) позитивного і негативного грошового потоку; боргове навантаження звичайне та сукупне, резерв потенціалу виживання. Аналіз цих аналітичних показників дозволяє не тільки здійснити поглиблену оцінку потенціалу виживання, але й визначити основні ризики, що негативно впливають на можливості відновлення платоспроможності та життєздатності підприємства.