Антикризове управління підприємством

8.2.3. Оцінка можливостей реструктуризації інвестицій підприємства

Загальна логіка та послідовність здійснення цієї роботи аналогічна розглянутій вище, але має певні особливості, які обумовлюються специфічними властивостями цього виду активів підприємства.

У перебігу аналізу здійснених інвестицій слід звернути увагу на вивчення їхнього складу за видами, формами та терміном здійснення.

Оцінка ліквідності інвестицій та прогнозування можливих грошових надходжень від їх іммобілізації відбувається окремо по кожному виду (напряму інвестування), а саме: об'єкти незавершеного будівництва, невстановлене обладнання, боргові цінні папери, пайові цінні папери.

1. Реструктуризація об'єктів незавершеного будівництва.

За наявності інвестицій в об'єкти незавершеного будівництва необхідно насамперед оцінити можливість їх продажу на базі дослідження сучасного стану кон'юнктури ринку нерухомості. З цією метою слід вивчити спеціалізацію та напрями майбутнього використання об'єктів незавершеного будівництва, якими володіє підприємство, наявність аналогічних пропозицій та обсягу попиту на них, оцінити різницю між можливою ціною продажу в незакінченому та закінченому вигляді, визначити обсяги капіталовкладень, необхідних для завершення будівництва об'єкта.

Оцінка наявності аналогічних пропозицій та попиту на них здійснюється окремо по кожному об'єкту шляхом узагальнення інформації аукціонних торгів (у тому числі з продажу державного майна), агентств з питань нерухомості, прайс-листів, рекламних оголошень тощо.

Проведена таким чином робота дає можливість: 1)оцінити ліквідність об'єктів незавершеного будівництва (шляхом поділу на групи ліквідності);

визначити коло потенційних покупців (для організації маркетингу);

обчислити середній термін реалізації в цілому та за окремими групами (Трі):

виявити найбільш поширену форму платежу та середню тривалість проведення розрахункових операцій;

оцінити коефіцієнт реалізації (Креал), %:

Креал = І^х100, (8.5)

де Трі - тривалість реалізації і-ї групи об'єктів;

БВі - балансова (залишкова) вартість об'єктів і-ї групи;

РО) - кількість реалізованих об'єктів нау-й період;

ПО - загальна кількість об'єктів, запропонованих до продажу;

ЦП і - фактична ціна продажу об'єктів і-ї групи.

Оскільки альтернативою продажу у незавершеному стані є закінчення об'єкта з його подальшим продажем як повністю готового до експлуатації, аналогічна інформація збирається і по завершених об'єктах-аналогах. Порівняння показників ліквідності, тривалості реалізації, ліквідаційних втрат при реалізації об'єкта в закінченому та незавершеному вигляді дає змогу дійти попереднього висновку щодо доцільності завершення фінансування об'єкта як необхідної передумови ефективного продажу.

У разі отримання позитивного попереднього висновку слід уточнити економічну доцільність цієї можливості на підставі такого розрахунку:

ЕЗ = КВз - (ГНнЗ - ГНЗ), (8.6)

де КВз - теперішня вартість капітальних вкладень, необхідних для завершення об'єкта незавершеного будівництва (відповідно до графіка фінансування); ГНнЗ - теперішня вартість можливих надходжень від продажу об'єкта незавершеного будівництва; ГНЗ - теперішня вартість можливих надходжень від продажу у завершеному стані.

Можливі надходження від продажу (ГН„род) об'єкта оцінюються розрахунково шляхом корегування балансової вартості (БВ) на коефіцієнт реалізації, визначений у процесі попереднього аналізу (Лл):

БВ х КтаЛ

Теперішня вартість грошових надходжень від продажу визначається з урахуванням часу між моментом оцінки та вірогідним терміном продажу. У разі продажу об'єкта незавершеного будівництва він дорівнює середній тривалості реалізації об'єктів-аналогів (з урахуванням часу на проведення розрахунків).

Для оцінки можливої ціни ліквідації у завершеному стані додатково враховується час на завершення будівництва об'єкта. Для більшої об'єктивності висновку слід розробити прогноз зміни цін продажу, оскільки за час завершення будівництва об'єкта кон'юнктура ринку нерухомості може суттєво змінитися, або здійснити експертне корегування з врахуванням впливу цього чинника. Фактор дисконту використовується в розрахунках, виходячи з фактичної та очікуваної зміни інфляційних процесів та вартості грошей.

Якщо розрахований ефект є позитивним (Ез > 0), варто оцінити можливості та вартість залучення позикових або інших фінансових ресурсів для завершення фінансування об'єкта. Якщо така можливість є, то оцінюється кінцева ефективність даної пропозиції (Ек) з врахуванням відсотків за позику, які необхідно сплатити за час завершення будівництва та продажу об'єкта (ВП):

Ек=Ез-ВЛ. (8.8)

2. Реструктуризація об'єктів фінансового інвестування.

Основою реструктуризації об'єктів фінансового інвестування (депозитних вкладень, облігацій держави та інших емітентів, акцій, часток у статутних фондах тощо) кризового підприємства є дослідження відповідного сегмента ринку капіталів та фінансового стану кожного об'єкта інвестування.

1. Для оцінки ліквідності депозитних вкладів необхідно вивчити:

• істотні умови укладеної депозитної угоди: вид вкладу (терміновий,

до запитання, звичайний, з можливістю розірвання договору), розмір вкладу, термін закінчення, депозитна ставка, характер її виплати при достроковому розірванні договору (розмір знижки до встановленої договором у відсотках), наявність права дострокового розірвання договору, термін повернення грошей на поточний рахунок після ініціювання розірвання договору тощо; • фінансове становище банку, в якому розміщено депозитний вклад, стан ліквідності, наявність простроченої заборгованості з окремих видів зобов'язань, наявність та гострота зовнішніх чинників, що погіршують фінансові можливості банку, стан його кредитного та інвестиційного портфеля тощо. Як правило, іммобілізація депозитних вкладень не потребує багато зусиль, часу та фінансових витрат, крім випадку неплатоспроможності та банкрутства самого банку. При виявленні цього факту, а також при невиконанні банком зобов'язань щодо повернення грошових коштів, необхідно якнайшвидше поінформувати про це НБУ та звернутися з позовом до арбітражного суду.

В окремих випадках вивчення депозитного договору свідчить про недоцільність термінового розірвання договору - по термінових договорах у разі їх дострокового розірвання сплачується, як правило, лише 50% встановленої депозитної ставки. З метою запобігання цим витратам слід порівняти терміновість повернення грошей з розміром додаткових грошових надходжень, що можуть бути отримані по закінченні договору, та зробити необхідний висновок.

Аналізуючи депозитні вкладення підприємства, слід пам'ятати, що існують непоодинокі приклади використання депозиту як засобу забезпечення зобов'язань підприємства перед банком. Такі зобов'язання можуть виникати при отриманні кредиту під гарантію (поруч-ництво) самим підприємством, його дочірнім підприємством чи виокремленим структурним підрозділом, господарським партнером (наприклад, постачальником або суміжником), при відкритті акредитиву, при видачі банківської гарантії для проведення розрахунків під певну угоду тощо. Наявність та умови зобов'язань фіксуються в додатку (додатковій угоді) до депозитного договору або в окремому договорі між підприємством та банком. У цьому випадку депозит вважається „зв'язаним", оскільки повернення грошових коштів можливо тільки після виконання зобов'язань перед банком.

При виявленні таких фактів слід детально вивчити законність використання депозиту як засобу забезпечення зобов'язань, стан та обсяги зобов'язань, що забезпечуються, терміни їх виконання, оцінити залишок коштів, який матиме місце, та можливий час його вилучення.

2. При оцінці ліквідності боргових інвестицій, у тому числі державних облігацій, якими володіє підприємство, необхідно вивчити кон'юнктуру цього сегмента фінансового ринку: обсяги попиту та пропозиції на первинному та вторинному ринках, рівень процентних ставок та їх диференціацію за термінами погашення зобов'язань, вид облігацій, різницю між їх рівнем на первинному та вторинному ринках, характер та відмінності в оподаткуванні операцій з облігаціями на цих ринках.

Оцінюючи можливості вивільнення грошових коштів з боргових інвестиційних вкладень, слід мати на увазі, що у підприємства існує чотири альтернативи:

очікування терміну погашення облігацій, якщо це дозволяють стан його платоспроможності та терміновість зобов'язань;

продаж наявних облігацій на вторинному ринку;

здійснення обміну облігацій на інші боргові цінні папери з більш раннім терміном погашення;

отримання банківської позики, забезпечення виконання зобов'язань по якій є наявні облігації.

Реалізація запропонованих альтернатив можлива за виконання певних вимог, а саме:

нежорсткість часового обмеження антикризового процесу (1-а альтернатива);

наявність попиту на облігації на вторинному ринку (2-3-я альтернативи);

згода банку на використання облігацій певного елемента як засобу забезпечення зобов'язань (4-а альтернатива).

Якщо ці вимоги забезпечуються, то критерієм вибору між альтернативними рішеннями є економічна доцільність їх реалізації, а саме: обсяг грошових коштів, які можуть бути отримані.

Оцінка можливих обсягів отримання грошових надходжень у

разі реалізації кожної альтернативи здійснюється у такий спосіб.

Обсяг чистих грошових надходжень по першій альтернативі -очікування терміну погашення - розраховується як теперішня вартість погашення облігацій за мінусом податку на прибуток, який необхідно сплатити:

Виручка від реалізації наявних облігацій на вторинному ринку розраховується як сума грошових потоків від кожної облігації або пакета. Можлива вартість реалізації окремих облігацій визначається експертно з урахуванням терміну погашення, ринкової вартості аналогічних облігацій на момент оцінки, зміни ступеня ризику інвестування з моменту її емісії до часу реалізації та інших факторів.

Обмін облігацій на інші боргові цінні папери з коротшим терміном погашення (третя альтернатива) є комбінацією розглянутих вище варіантів. Обмін може відбуватись з доплатою, розмір якої враховує різницю в дохідності або передбачає відповідну зміну кількості облігацій за незмінної вартості усього пакета. Виходячи з різниці між емісійними процентними ставками на обмінювані облігації, визначається розмір доплати.

Загальна послідовність розрахунків може бути визначена таким чином:

визначаються параметри обмінюваних облігацій (виходячи з кількості пропозицій на обмін (ЛГ,), термін їх погашення (Тпогі) та дохідність (процентна ставка) (Пставкаі)',

розраховується теперішня вартість пакета облігацій з урахуванням їх

Можливою формою рефінансування облігацій є отримання банківської позики (четверта альтернатива), повернення якої забезпечується наявними облігаціями. Ця форма є достатньо привабливою за згодою комерційного банку на заставу облігацій, яка, у свою чергу, базується на оцінці фінансового стану емітента, теперішньої та прогнозної кон'юнктури ринку цих облігацій.

Ефективність цієї форми іммобілізації коштів визначається двома умовами:

рівнем процентної ставки за банківською позикою;

нормативами забезпеченості отримання позики.

Підприємство зацікавлено у мінімізації рівня процентної ставки, виходячи з її середньоринкового рівня без врахування свого фінансового стану та кредитоздатності. Це досягається шляхом переговорної роботи з банком, оскільки прийняті банком стандарти кредитування (нормативні вимоги до фінансового стану позичальника) можуть стати перешкодою отримання кредиту або зумовлять високий рівень процентної ставки.

Нормативи забезпечення отримання позики (№абезп), що встановлюються комерційними банками, як правило, диференційовані за окремими об'єктами застави (нерухомість, обладнання, товари, цінні папери тощо), визначаються як співвідношення між оціночною вартістю застави (ОВзастави) та сумою кредиту (БКр) з врахуванням процентних зобов'язань за його використання

Тобто можлива сума банківського кредиту залежить від:

визначення оціночної вартості застави - ліквідаційної вартості облігацій на дату закінчення терміну кредитування;

встановленого нормативу забезпечення.

Обсяг чистих грошових надходжень, що може бути отриманий у цьому випадку, визначається як сума банківської позики (БКр) та можливого додаткового зростання операційних грошових надходжень у зв'язку з включенням процентів за кредит до валових витрат платника податку на прибуток .

Вибір варіантів дій щодо іммобілізації грошових коштів, інвестованих в облігації, базується на критерії максимізації отримання грошового потоку за наявності резерву часу на його реалізацію.

3. Особливістю пайового фінансового інвестування є той факт, що підприємство стає співвласником (учасником, акціонером), несе відповідальність по боргах цього підприємства в межах сум, що внесені до його статутного фонду, та може повернути інвестовані кошти тільки шляхом продажу об'єктів своєї власності (паїв або акцій).

Ліквідність цього виду фінансових вкладень залежить, по-перше, від інвестиційного клімату в країні чи регіоні інвестування в цілому, фінансового стану підприємства, в яке інвестовані кошти, його інвестиційної привабливості; по-друге, від кон'юнктури ринку капіталів, наявних каналів продажу частки власності, можливостей пошуку та залучення покупця-інвестора.

У перебігу оцінки стану ліквідності кожного об "єкта пайового фінансового інвестування необхідно провести зазначену нижче роботу.

1. Вивчити сучасний стан та перспективи розвитку бізнесу з

урахуванням місцезнаходження підприємства, галузі та профілю

діяльності, асортименту продукції (товарів, робіт, послуг), конкурент

ного середовища тощо; спрогнозувати обсяги та темпи зростання ос

новних обсягових показників.

2. Оцінити фінансовий стан підприємства, розрахувати та

проаналізувати в динаміці рівень прибутковості обороту та капіталу,

показники ліквідності, фінансової стійкості та оборотності

3. Виявити та оцінити можливості використання окремих каналів продажу паїв та акцій:

через фондову біржу - для акцій великих відкритих акціонерних товариств, що відповідають вимогам лістингу за обсягами статутного фонду, беззбитковості діяльності тощо;

на позабіржовому ринку через фінансових посередників-торговців цінними паперами - для акцій закритих та відкритих акціонерних товариств;

шляхом самостійного пошуку покупців серед потенційнозацікав-леної аудиторії- групи інвесторів;

шляхом продажу паїв (акцій) іншим членам товариства - за наявності у них фінансових можливостей та зацікавленості у збереженні або посиленні контролю за підприємством;

шляхом викупу паїв (акцій) самим товариством з подальшим анулюванням або розподілом між членами товариства.

Здійснюючи цю роботу, необхідно виявити, чи не містить статут товариства певних обмежень на продаж акцій - отримання згоди товариства, першочергова пропозиція членам товариства тощо.

4. Вивчити сучасний стан ринку капіталів, тобто наявність попи

ту та пропозиції щодо інвестування в аналогічні об'єкти, їхні обсяги,

ступінь задоволення пропозицій продавців та вимоги покупців щодо

об'єктів інвестування.

Визначення можливого обсягу грошових надходжень від продажу пайових фінансових вкладень передбачає проведення оцінки їх ринкової та ліквідаційної вартості. Здійснення цієї роботи базується на загальній методології оцінки вартості підприємства, до якого інвестовані кошти.

Можливий обсяг чистих грошових надходжень від продажу пайових фінансових вкладень (ЧГН„фв) розраховується шляхом корегування ліквідаційної вартості пакета акцій або паю (ЛВ„фв) на розмір податкових платежів (ШІреал) та додаткових витрат, пов'язаних з реалізацією (ДВреш):

Об'єктом оподаткування при продажу акцій (паїв) є різниця між ліквідаційною та балансовою вартістю.

Додаткові витрати, пов'язані з реалізацією об'єктів пайового фінансового інвестування, включають до свого складу такі витрати:

витрати на проведення оцінки вартості паїв акцій (якщо вона здійснюється стороннім оцінювачем);

комісійні (брокерські) витрати на оплату послуг фінансового посередника;

державне мито за реєстрацію угоди купівлі-продажу цінних паперів;

оплата послуг нотаріуса за нотаріальне оформлення договору (в обов'язковому порядку, якщо однією з сторін договору є фізична особа);

оплата біржового збору при реалізації цінних паперів на фондовій біржі;

рекламні витрати;

інші витрати.

Конкретний склад додаткових витрат визначається, виходячи з каналу продажу, яким передбачається користуватися, та стану ліквідності об'єкта інвестування.