Основи економічної теорії (2001)

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. До них належать заводи і фабрики, банки і універмаги, інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають право юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які розвивають виробництво, визначають його структуру, що і як виробляти. Від ефективності функціонування підприємства залежать економічний, науковий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств населення.

Поряд з терміном «підприємство» в літературі вживають термін «фірма», який має подвійне значення. У будь-якому розумінні слова, фірма — це ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. У ширшому розумінні — це головна ланка сучасної економіки ринкового типу, що зареєстрована у відповідній правовій формі.

Можна зустріти визначення фірми як ділового підприємства. Таке визначення збігається з попереднім. Проте слід мати на увазі, що під «діловим підприємством» розуміють вид, форму підприємницької діяльності, а не однозаводську структуру. Виробничі підприємства, збутові контори та різні служби функціонують у вигляді фірм або в їхньому складі. Підприємство саме по собі не є юридичною особою, відповідальність за нього несе фірма, до складу якої воно входить.

У країнах з розвиненим ринковим господарством діє кілька десятків мільйонів фірм. Історичний досвід господарювання сформував багато їх видів, що відображають різні форми і способи залучення та використання капіталу.

В Україні, яка перебуває в стадії перехідної економіки, формування фірм ще тільки розпочинається і займе немало часу. Це потребує стимулювання такого процесу і реструктуризації підприємств.

Виходячи з викладеного, надалі розглядатимемо підприємство як організацію, що веде господарську діяльність, тобто мова йтиме про фірму.

Підприємство (фірма) як визначальна ланка національної економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак.

Умови функціонування підприємства. Реальними суб'єктами ринкових відносин підприємства, незалежно від їхніх масштабів, форм організації, структури власності та сфери діяльності, можуть бути за таких умов.

Коли воно є економічно самостійним товаровиробником. Це дає можливість йому на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та споживачів, розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків.

Стимулом їхньої діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

Економічна відповідальність за результати господарської діяльності — як поточними доходами, так і капіталом.

Створення подібного середовища й означатиме перехід нашої країни до ринкової економіки.

Безперечно, що таких умов у період перехідної економіки підприємства України поки що не мають. Вони лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період, поки відбудуться трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва.

Сьогодні в Україні відбувся перелом у реформуванні відносин власності, йде активний процес утвердження механізмів недержавної власності, розширення корпоративного та приватного секторів економіки. За станом на 1 січня 2000 р. форму власності змінили 719 тис. об'єктів. Нині понад 75 відсотків загального обсягу промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах.

Звичайно, перетворення підприємств на ринкові суб'єкти прямо залежить від створення рівноправних форм діяльності для будь-якого з них незалежно від форми власності на майно та організаційної форми. Лише такі «правила гри» сприятимуть подоланню монополізму і створенню здорової конкуренції. Саме тому в нашій країні прийнято ряд законів («Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»), які є законодавчою базою, що визначає правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності для фізичних і юридичних осіб на території України.