Основи економічної теорії (2001)

У ринковій економіці створюється величезна кількість різноманітних товарів і послуг. У створенні їх беруть участь різні чинники виробництва, власниками яких є насамперед домашні господарства і підприємства (фірми).

Власники чинників виробництва отримують доходи, причому доходи одних суб'єктів ринкової економіки водночас є витратами інших. У масштабі національної економіки доходи і витрати рухаються по колу. Йдеться власне про реальний потік чинників виробництва та кінцевого продукту і реальний потік коштів (рис. 18).

Реальний потік чинників виробництва і кінцевого продукту:

від домашніх господарств через ринок чинників виробництва підприємства отримують послуги чинників виробництва — послуги праці; послуги капіталу; послуги землі; послуги підприємництва;

через ринок благ домашні господарства від підприємств отримують різноманітні матеріальні та нематеріальні блага — продукти харчування, промислові товари (автомобілі, різні види побутової техніки тощо), сервісні послуги.

Реальний потік коштів, що оплачує зазначений реальний потік чинників виробництва та кінцевого продукту:

від підприємств домашнім господарствам надходить плата за послуги чинників виробництва. Ця плата для домогосподарств є їхніми доходами, а для самих підприємств — їхніми витратами;

від домашніх господарств підприємствам надходить плата за товари і послуги. Для домашніх господарств ці кошти є витратами, а для підприємств — доходами.

Отже, у спрощеній економічній моделі гроші постійно циркулюють від домашніх господарств до підприємств і назад, а валовий продукт обчислюється або як сума витрат домогосподарств, або як сума витрат підприємств на оплату чинників виробництва. Оскільки при такому уявленні економіки витрати одного суб'єкта повністю перетворюються на доходи іншого, величина валового продукту не залежить від способу її обчислення.

Модель функціонування реальної ринкової економіки є набагато складнішою порівняно з описаною моделлю. Зокрема, домашні господарства частину доходів використовують на задоволення власних потреб, іншу частину вони сплачують державі у вигляді податків і певну частину акумулюють у різних формах заощаджень. Товари і послуги, які виробляють підприємства, купують не тільки домашні господарства, а й держава та інші підприємства, які планують їх використовувати для виробництва власних продуктів і послуг. Проте незалежно від зазначених умов, у будь-якій угоді беруть участь продавець і покупець, а отже, для національної економіки в цілому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі витрат. Оскільки кінцевий продукт національної економіки можна визначити або як загальну суму витрат домашніх господарств на оплату товарів і послуг, або як суму, виплачену підприємствами власникам чинників виробництва — прибуток підприємства, витрати на оплату праці та орендні платежі тощо, то йдеться про кількісну рівність між загальним обсягом доходів Д, загальним обсягом витрат В і загальним обсягом національного виробництва (або валовим продуктом ВІЇ). Отже, для національної економіки буде справедливою математична формула

ДС = ВС = ВИ.