Основи економічної теорії (2001)

Споживання, заощадження та інвестиції — це ті процеси, що мають великий вплив на макроекономічну рівновагу та зростання національного доходу. Власне тому макроекономічний аналіз рівноваги передбачає детальний розгляд споживання, заощадження, інвестицій, їхньої взаємообумовленості та взаємодії.

Споживання і заощадження. Споживання Сп — це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Йдеться про те, що споживання є відображенням споживчого, або платоспроможного попиту. Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.

Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання:

3=Д-СП.

Споживання, заощадження і доход. Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощадження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження, в свою чергу, залежать від суб'єктивного та об'єктивних чинників: «психологічної» схильності людей до споживання і «психологічної» схильності людей до заощадження; рівня доходу та його розподілу, запасу багатства, ліквідних активів, рівня цін, відсоткової ставки тощо.

Ще Дж. Кейнс писав про схильність людей до споживання як психологічний закон, за яким психологія суспільства полягає в тому, що зі зростанням сукупного реального доходу зростає і сукупне споживання, проте не такою мірою, як зростає сам доход.

Схильність людей до споживання — відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання.

Середня схильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частини доходу, що використовується для споживання Сп, до всього національного доходу Д:

ССС„ = Споживання / Доход, або

СССП = СП/Д.

Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження. «.

Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це відношення частини доходу, що не споживається 3,.до всього національного доходу Д:

ССЗ = Заощадження /Доход, або

ССЗ = ЗІД.

Гранична схильність. Сам термін «граничний» (або «маржинальний») відповідно до теорії граничної корисності економісти використовують у значенні «додатковий». Отже, якщо середня схильність оперує поняттями «споживання», «заощадження», «національний доход», то гранична схильність — поняттями «додаткове споживання», «додаткове заощадження» і «додатковий національний доход». Тому розгляду граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження має передувати з'ясування сутності додаткового доходу, його головних складових, а потім уже — співвідношення додаткового споживання і додаткового доходу, додаткового заощадження і додаткового доходу.

Додатковий доход АД — це та частина сукупного доходу Д, на яку він змінився за певний період. Його можна визначити як різницю між обсягом сукупного доходу (національного доходу) на кінець періоду Д, п і початок певного періоду Дпп:

ДЯ = ДК.П-ДП.

Додатковий доход, як і сукупний, набуває двох форм — додаткового споживання і додаткового заощадження:

АД = АСП + A3.

Такий розподіл додаткового доходу здійснюється в певній пропорції, яка сприяє збільшенню обсягу особистих та сімейних доходів, їхній диференціації, зміні статусу людей тощо.

Додаткове споживання ДСП як складова додаткового доходу АД — це додаткова сума грошей, яку населення витрачає на придбання матеріальних благ і послуг. Проте це не означає, що люди, доходи яких збільшилися, їстимуть більше: як правило, вони споживають кращі, якісніші продукти харчування, оскільки мають можливість платити за товар більшу ціну. Є межа у витратах на харчування зі зростанням доходів людей. Більш-менш постійними є витрати на житло. Витрати на одяг, взуття, автомобілі, відпочинок, розваги зростають значно швидше, ніж доход. Це говорить про те. що їхня частка в загальних витратах збільшується.

Додаткове заощадження A3 — це додаткова сума грошей, яку домашні господарства не витрачають на придбання та споживання товарів і послуг, а заощаджують.

Гранична схильність до споживання характеризує тенденцію в зміні величини споживання зі зростанням доходів населення, а гранична схильність до заощадження — тенденцію в зміні величини заощадження. Гранична схильність до споживання показує, яка частка додаткового доходу йде на збільшення споживання. Гранична схильність до споживання — це додаткове споживання, яке породжується додатковою гривнею доходу. Кількісно граничну схильність до споживання ГССП визначають як відношення змін у споживанні АСП до змін у доході АД:

гссп = асп/ад.

Графічно це зображують нахилом кривої споживання: крутий нахил означає високу ГССП, плавний — низьку. Математично ГССи — це числове значення кута нахилу лінії споживання.

Гранична схильність до заощадження показує, яку частину додаткового доходу населення використовує для додаткового заощадження при змінній величині доходу, тобто, скільки з кожної додаткової грошової одиниці доходу йде на заощадження.

Граничну схильність до заощадження ГСЗ визначають як відношення змін у заощадженні A3 до змін у доході АД:

ГСЗ = АЗ/АД.

Отже, гранична схильність до заощадження — це додаткове заощадження, яке породжується додатковою гривнею доходу.

Взаємодія ГССП і ГСЗ. Гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження, як показує практика, не змінюються в короткотермінових періодах і навіть часто залишаються незмінною величиною в довготермінових періодах. Тому практично завжди виходять з того, що ГССП і ГСЗ є постійними величинами в довготерміновому періоді.

Величина граничної схильності до споживання знаходиться між нулем і одиницею: 0 < ГСС„ < 1. Гранична схильність до споживання ГССи домашніх господарств, як свідчать емпіричні дані, для більшості високоровинених країн становить 0,8—0,9. Сума граничної схильності до споживання ГССП і граничної схильності до заощадження ГСЗ для будь-якої зміни в доході після сплати податків завжди дорівнює 1. Це означає, що приріст доходу може використовуватись або для споживання, або для заощадження. Та частка будь-якої зміни у величині доходу, яка не споживається, по суті, йде на заощадження. Через це спожита частка ГССП і заощаджена частка ГСЗ поглинають увесь приріст доходу.

Отже,

ГССП + ГСЗ= 1; ГСЗ = 1 - ГССП.

Як же співвідноситься споживання з доходом у реальній дійсності: споживання повністю збігається з .доходом, є тільки частиною доходу чи, можливо, зовсім не залежить від доходу?

По-перше, в реальній діяльності суспільства споживання не збігається з доходом. Адже ГССП, як ми вже говорили, є величиною меншою за одиницю: ГССП < 1. Це означає, що споживання становить тільки частину доходу. Отже, функцію споживання можна подати у вигляді такої формули:

СП = ГССП(Д).

По-друге, існує споживання і при нульовому рівні доходу. Виникає запитання: за рахунок чого в цьому разі здійснюється споживання? Воно може здійснюватись за рахунок продажу накопиченого майна, а також за рахунок позичок. При цьому важливо зазначити, що споживання, яке не залежить від рівня доходу, називається автономним.

Більш забезпечені люди і сім'ї заощаджують більше, ніж менш забезпечені, і не лише відносно, а й абсолютно. Найбідніші сім'ї зовсім не мають заощаджень, або, як кажуть, мають нульове чи ще гірше — негативне (від'ємне) заощадження. Нульове заощадження означає, що домашнє господарство споживає все, що заробляє. Про негативне, або від'ємне, заощадження говорять тоді, коли домогосподарство (чи окрема людина) споживає більше, ніж заробляє. У цьому разі споживання можливе за рахунок або позичених грошей, або заощаджених раніше, або підтримки держави.

Заощаджувати спонукає людей необхідність: створення грошового резерву; забезпечення майбутнього; збільшення витрат у подальшому; забезпечення фінансової незалежності; передавання у спадок дітям тощо. Заощадженню сприяють такі чинники: стан економіки, доходи населення, стабільність грошової системи, наявність пенсійних гарантій тощо. Внаслідок такого збільшення заощаджень зменшується споживання і навпаки.

Головним чинником, від якого залежить величина споживання і заощадження, є доход. Як правило, зі зростанням доходу населення зростає як споживання, так і заощадження.

При цьому за умов стабільного економічного зростання гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження — до зростання. За умов інфляції гранична схильність до споживання має тенденцію до зростання, а гранична схильність до заощадження — до зниження.

При нестабільному стані економіки і відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання. Це зумовлює швидке зростання попиту. В таких умовах своєрідним видом заощадження є придбання населенням таких товарів, як ювелірні вироби, нерухомість (дачі, квартири), автомобілі тощо.

Заощадження мають певний вплив на споживання. Якщо в одних людей вони є, а в інших їх немає, то перші можуть споживати, не маючи боргів. Таку ситуацію називають «ефектом заощадження». Заощадження, звичайно, накопичують тривалий час їхній ефект у нормальних економічних умовах розвитку країни не зумовлює різких змін обсягу споживання.

Споживаючи і заощаджуючи, люди виходять не тільки і не стільки з ситуації сьогодення, скільки з довготермінових тенденцій розвитку (передбачуваної динаміки своїх доходів, змін в особистому житті, змін умов життя в країні тощо).

Графічне зображення функції споживання (рис. 26).

Крива споживчих витрат Сп без урахування автономного споживання виходить з початку осей координат (рис. 26, а). Нахил кривої функції споживання Сп визначається граничною схильністю до споживання ГССп, припустімо — 0,8. Тому графік функції споживання має відхилятися вниз від кривої 45°. Крутий нахил кута означає високу ГССП, плавний — низьку.

Графіком функції споживання з урахуванням автономного споживання є крива Сп, що виходить не з початку осей координат, а з точки К, яка лежить на осі ординат і відповідає рівню автономного споживання 200 грн. (рис. 26, б). Рівноважний доход становить 1000 грн. (точка перетину кривої 45° з кривою Сп в точці Е). Перетин кривої 45° і кривої споживання в точці Е означає рівень нульового збереження. Зліва від точки Е знаходиться заштрихована область, що відбиває негативне (або від'ємне) збереження (тобто витрати перевищують доходи — «життя в борг»), а справа — позитивне. Рівновага спостерігається тільки в точці Е, бо саме тут фіксується рівність доходів і витрат. Відрізок МИ— це величина збереження.

Графік функції заощадження (рис. 27). Він показує залежність збереження від розмірів доходу. Математично криву збереження З визначають за формулою

3 = -СП + ГСЗ(Д).

Нахил графіка заощадження 3 визначається граничною схильністю до заощадження ГСЗ і становить у нашому прикладі 0,2. Те, що на рис. 26, б ми назвали негативним заощадженням, наочно підтверджує рис. 27: від'ємні значення заощадження 3 аж до точки перетину графіка заощадження з віссю абсцис в точці Е.

Автономне споживання подано як від'ємне заощадження при нульовому доході, тобто 200 грн. При цьому можна повністю погодитися з твердженням П. Самуельсона, що графіки заощадження і споживання — це «сіамські близнюки».

Заощадження в економічній діяльності суспільства тісно пов'язане з таким явищем і процесом, як інвестування. Сутність інвестицій та особливості їхнього взаємозв'язку із заощадженням і доходом розглянемо в наступному параграфі.