Основи економічної теорії (2001)

У межах багатьох сучасних концепцій глобалізація виробництва розглядається як перехід від старої фордистської моделі економічного розвитку; притаманної індустріальному суспільству XX ст., до нової постфордистської моделі. Під кутом зору безпрецедентного технічного прогресу, досягнутого світовою цивілізацією протягом останнього століття, XX ст. ототожнюється з фордизмом, який засновувався на пріоритеті національних ринків, широкомасштабних капіталомістких підприємствах, негнучких виробничих і бюрократичних структурах.

На відміну від фордизму, постфордизм робить ставку на мультинаціоналізацію ринків матеріальних, фінансових, людських, інформаційних та

інших ресурсів, ґрунтується на мікропроцесорних технологіях, комп'ютеризованих та роботизованих виробництвах, гнучкому виготовленні спеціалізованих виробів, розосереджуваних на дрібних та середніх підприємствах. Фордизм асоціюється дослідниками глобалізації з епохою модернізації, а постфордизм — з епохою постмодернізації.

Фордизм є дітищем «автомобільного короля» Г. Форда, який першим поєднав «науковий менеджмент» Ф. Тейлора з масовим механізованим виробництвом стандартизованих виробів за допомогою запровадження спеціалізованого устаткування і складального конвеєра. Ця «нова комбінація» Г. Форда в дусі кращих традицій Й. Шумпетера зробиш справжню революцію в американському автомобілебудуванні, стала поштовхом до значного підвищення продуктивності праці і зниження трудових витрат в основному за рахунок витіснення кваліфікованих і високооплачуваних робітників дешевою некваліфікованою робочою силою.

Крім того, зазначає американський політолог М. Руперт, фордизм і неоліберальний світовий порядок були інтегрально пов'язані між собою. В умовах інтенсивного накопичення капіталу в США організовані в профспілки робітники у повоєнний період насолоджувалися результатами безпрецедентного проспериті та робили внесок в швидке підвищення продуктивності праці, демонструючи модель для наслідування іншим капіталістичним країнам ядра.

На думку автора, розповсюдження американських ідеологій тейлоризму та фордизму заклало фундамент «для консолідації неоліберального, орієнтованого на підвищення продуктивності праці консенсусу в ядрі світової економіки після другої світової війни». Цей висновок підтверджується дослідженням фаз капіталістичного розвитку американським економістом А. Меддісоном (табл. 8).

Основні принципи фордизму, особливо його ідеї багатомасштабності і стандартизації виробництва, а також централізації управління, значно вплинули на індусі ріалізацію колишнього СРСР.

Значення фордистськоїмоделі виходить за межі організації виробництва та праці й охоплює сферу соціального регулювання і масового споживання. У період «нового курсу» Ф. Рузвельта в межах фордизму сформувалася нова система колективно-договірного регулювання трудових відносин, згідно з якою зростання заробітної плати пов'язувалось з динамікою прибутків та продуктивності праці, були закладені основи функціонування профспілок та вирішення індустріальних конфліктів, зростання купівельної спроможності населення і створення споживчого ринку товарів масового виробництва. Особливо широкого розповсюдження на Заході фордизм набув після другої світової війни. Період з 1945 по 1973 р. в економічній історії США дістав назву «атлантичного фордизму».

Американський дослідник М. Девіс пише, що атлантичний фордизм, як економічна траєкторія американської гегемонії, визнавав можливість синхронної взаємозалежної експансії головних капіталістичних економік (хоч і не вважав обов'язковою реальну синхронізацію їхніх індивідуальних економічних циклів). Саме зростання внутрішньої американської економіки насамперед забезпечило довгочасний імпульс міжнародній системі в цілому, даючи змогу європейській та японській економікам реконструювати свої виробничі сили на принципах американського масового конвеєра і досягти відбудовчих «чудес» кінця 50-х років.

Фордизму, як методу організації виробництва, притаманні такі характеристики:

масове виробництво гомогенних виробів на великих підприємствах, які інтенсивно працюють;

впровадження негнучких технологій типу складального конвеєра;

ставка на виконання стандартних рутинних завдань, які повторюються через визначені часові інтервали;

зростання продуктивності праці за рахунок «ефекту масштабу», тобто зниження середніх витрат при збільшенні обсягу виробництва;

застосування кваліфікованої робочої сили, інтенсифікація та гомогенізація праці;

жорсткі ієрархічні та бюрократичні структури управління;

створення сильних профспілкових об'єднань на виробництві та посилення уразливості виробництва внаслідок індустріальних конфліктів;

укладення колективних угод між профспілками та менеджментом з питань заробітної плати та інших умов праці;

підвищення заробітної плати завдяки організації робітників масових професій у профспілки, що зумовлює зростання попиту на товари масового виробництва;

розширення ринку для гомогенних товарів масового виробництва і гомогенізація зразків споживання;

захист національних ринків, створення ринку товарів, що регулюється на основі кейнсіанської економічної політики, і ринку робочої сили, що регулюється на колективно-договірних засадах під контролем держави;

фінансування соціального забезпечення в межах держави загального благоденства;

створення масових освітніх установ для підготовки робітників масових професій, необхідних промисловості.

Криза фордизму розпочалася в 70-х роках після розпаду Бреттон-Вудської системи, нафтової кризи 1973 p., виходу на Світовий ринок японського автомобілебудування, посилення конкуренції між виробниками індустріальних країн і новими виробниками країн, що стали на шлях індустріалізації і почали просувати на міжнародний ринок більш дешеві товари. Водночас почав зростати попит на більш різноманітні, спеціалізовані якісні товари, що спричинило поступове зменшення випуску стандартизованих товарів масового виробництва.

Серйозною загрозою фордизму стали посилення страйкового руху в умовах зростаючої міжнародної конкуренції, звуження сфери втручання держави в економічні процеси в умовах реанімації ідеології «вільного ринку». «Отже, — пише М. Девіс, — досягнення повної зрілості фордизмом під американською гегемонією стало причиною сукупної кризи, в центрі якої переплелися суперечності на рівні структури капіталу, структури робочої сили, відносин класових сил, міжнародного розподілу праці та відносної автономії світової фінансової системи».

Постфордизм як інтегральна концепція нової форми виробництва зводиться до утвердження такої структури накопичення капіталу, яка об'єднує в єдине ціле технологічну парадигму, індустріальну організацію і соціальні процеси. Ключовим словом цієї парадигми є «гнучкість». На відміну від фордизму, який орієнтувався переважно на національний ринок, постфордизм — на глобальний ринок. Мультинаціональнопросторова орієнтація постфордизму веде до зіткнення в країнах дислокації філій ТНК двох протилежних тенденцій — глобалізації й локалізації. Яка з них переможе, чи вони зможуть об'єднатися у взаємодії, залежить від поведінки ТНК і «націй-держав» у XXI ст.

У цілому постфордизму як методу організації виробництва притаманні такі характеристики:

зменшення попиту на масові товари поряд із збільшенням попиту на більш спеціалізовані, стилізовані і якісні товари;

скорочення циклу виробництва спеціалізованих товарів з використанням менших і більш продуктивних систем;

підвищення прибутковості гнучкого виробництва за рахунок упровадження нових комп'ютерних технологій;

здійснення контролю за виробничим циклом та якістю продукції за допомогою гнучких систем;

зменшення частки промислового виробництва і галузей промисловості, які завдають шкоди навколишньому середовищу;

використання більш гнучких, децентралізованих форм організації праці та управління виробничим процесом;

реорганізація ринку праці з поділом його на ядро гнучко кваліфікованих службовців та робітників і периферію низькооплачуваних та позбавлених соціальних гарантій робітників, які виконують контрактну роботу;

послідовне зниження частки традиційних «синіх комірців» і підвищення ролі «білих комірців» у професійній структурі;

залучення до виробничого процесу робітників з різноманітними професіями та досвідом роботи, надання їм більшої відповідальності та автономії;

фемінізація багатьох виробничих процесів внаслідок запровадження нових технологій;

зниження ролі профспілок у представництві інтересів нової, диференційованої робочої сили, заміна централізованих колективних переговорів децентралізованими;

перевага й автономія багатонаціональних корпорацій у глобальному процесі капіталістичного виробництва;

зменшення обсягу соціальних послуг різним прошаркам населення у межах держави загального благоденства;

новий міжнародний поділ праці, заснований на новій гнучкості, в межах якого може бути організоване глобальне виробництво.

Проблема зміни фордистської моделі економічного розвитку постфордистською парадигмою на межі XXI ст. перебуває у центрі наукових дискусій. Немає сумніву в тому, що ми є свідками падіння фордизму та гомогенного виробництва і піднесення постфордизму та гетерогенного виробництва. Однак багато дослідників глобалізації економічної діяльності заперечують завершеність цього процесу, а також ставлять під сумнів можливості постфордизму у вирішенні соціально-економічних проблем, пов'язаних з фордизмом. Більшість із них не заперечує факту виходу постфордизму на світову арену, але вважає, що елементи фордизму продовжують співіснувати зі своїм наступником і навіть посилюються в сучасному світі.

Американський політолог Ф. Аббот понад 10 років тому писав: поки ще дуже рано прогнозувати, в якому напрямі трансформує суспільство такий організаційний винахід, як електронна фабрика. Проте наявні дані дають підставу припускати, що фордистські принципи можуть бути перепроектовані та інкорпоровані в цю нову систему. Внаслідок цього секретарка може бути поставлена в становище, подібне тому, в якому раніше був робітник-автомобілебудівельник на заводах Форда. Подальша реорганізація виробничого процесу підтвердила це застереження і поклала початок науковому обґрунтуванню феномену «макдональдизму».

Згідно з цією новітньою концепцією, яка ґрунтується на принципах надшвидкого обслуговування клієнтів у закладах харчування глобальної системи «Мак Дональде», макдональдизм успішно пристосовує головні характеристики фордизму — виробництво гомогенних продуктів, використання негнучких технологій, стандартизований режим праці, гомогенізацію робочої сили та споживання, ставку на масового робітника тощо — для функціонування в різних галузях світового господарства.

Професор університету штату Меріленд Дж. Рітцер зазначає, що фордизм живий і почувається добре в сучасному світі, хоча він і перетворився на макдональдизм. До того ж класичний фордизм, наприклад, у формі конвеєра, залишається значною характеристикою американської економіки. При цьому він стверджує, що сьогодні є всі докази того, що постфордизм може не стати тією нірваною, на яку покладають великі надії деякі дослідники.