Аналіз національної економіки (2003)

Поняття «інновації» за своєю сутністю означає нововведення. У більш широкому розумінні — це прогресивні техніко-технологічні та соціально-економічні зміни, поява нових способів виробництва, видів продукції та послуг, освоєння нових ринків збуту. Вирізняють інновації радикальні, тобто суттєві техніко-технологічні зміни, та інкрементальні — часткове оновлення техніки і технології.

Інновації передбачають не тільки творення нового (новації"), а і його одночасну практичну реалізацію. Період від виникнення новації до її перетворення (використання) у нововведення називається життєвим циклом інновації. При цьому під новаціями розуміють результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяльності. У зв'язку з цим у світовій практиці вирізняють науково-дослідну і науково-технічну діяльність, спрямовану на одержання та застосування нових знань, а також дослідно-конструкторські розробки. Такою діяльністю займаються академічні інститути, науково-дослідні організації, вищі навчальні заклади, наукові колективи, науково-дослідні підрозділи підприємств, лабораторії.

Практичне використання наукового, науково-технічного, інтелектуального результату є сутністю інноваційної діяльності, компонентами якої є новації, інвестиції та час, що потрібні для перетворення новацій у нововведення, та інновації (самі нововведення).

Більш широким за змістом є інноваційний процес, який охоплює інноваційну діяльність, етапи життєвого циклу інновацій, фінансування нових розробок. Отже, інноваційний процес полягає в одержанні та комерціалізації прогресивних техніко-технологічних та соціально-економічних розробок.

Інноваційний процес охоплює період приблизно у 3—5 років і більше, тому потребує середньо- та довгострокових інвестицій. Визначають окремі етапи інноваційного процесу.

Перший етап — фундаментальні дослідження, які здійснюються в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, галузевих інститутах та лабораторіях і фінансуються з державного бюджету.

Другий етап — прикладні дослідження, які проводять різні наукові установи і фінансують як держава (з державного бюджету), так і інші замовники. Саме на цьому етапі виникає ймовірність одержання негативного результату, що зумовлює інвестиційні ризики.

Третій етап — дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Вони здійснюються за рахунок державних коштів, коштів інших замовників та власних коштів підприємств. Виконавцями таких розробок є спеціалізовані лабораторії, конструкторські бюро, науково-дослідні підрозділи великих підприємств.

Четвертий етап — комерціалізація інноваційних розробок, тобто запуск у виробництво та вихід на ринок збуту. На цьому етапі потрібні досить суттєві інвестиції в розвиток виробництва, підвищення кваліфікації працюючих, рекламу тощо. Інвестиції залишаються ризикованими.

Аналіз інноваційної діяльності здійснюється за окремими групами показників:

показники, які характеризують установи, що займаються інноваційною діяльністю;

показники результатів інноваційної діяльності;

показники використання результатів інноваційної діяльності;

показники ефекту від інноваційної діяльності.

Аналіз установ, що займаються інноваційною діяльністю, проводиться у такій послідовності:

визначається кількість академічних інститутів, науково-дослідних організацій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних підрозділів великих підприємств, лабораторій тощо, які займаються інноваційною діяльністю; кількість таких установ дається по роках, розраховується по роках, розраховується їх абсолютна та відносна зміна;

визначається кількість зайнятих науковою, науково-технічною діяльністю, дослідно-конструкторськими розробками окремо по кожному виду зазначених вище установ;

обчислюється по роках абсолютна зміна та темпи зростання зайнятих інноваційною діяльністю;

аналізується загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність, у тому числі по окремих джерелах і в динаміці по роках.

Показники результатів інноваційної діяльності охоплюють:

S обсяги науково-дослідної, науково-технічної діяльності, проектно-конструкторських робіт;

S обсяги виготовлення дослідних зразків;

S обсяги науково-технічних послуг.

Зазначені показники наводяться: всього, по окремих джерелах фінансування, по роках, їх зміна абсолютна та в динаміці.

До показників використання результатів інноваційної діяльності належать:

кількість найменувань нових видів продукції по роках;

частка нових видів продукції у загальному її обсязі по роках;

конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і світовому ринках;

ступінь прогресивності технологій;

обсяг робіт з технічного вдосконалення виробництва, їх абсолютна та відносна зміна по роках;

економічні результати: приріст прибутку внаслідок впровадження результатів інноваційної діяльності, зниження ресурсомісткості продукції тощо, які розраховуються по роках, визначається їх абсолютна та відносна зміна.

Ефект від інноваційної діяльності визначається за такими показниками:

комерційний (фінансовий) ефект;

бюджетний ефект;

загальноекономічний ефект.

Комерційний ефект відбиває фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для її безпосередніх учасників. Розраховується як різниця між фінансовими результатами і витратами та може бути позитивним чи негативним.

Бюджетний ефект характеризує фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для державного та місцевих бюджетів. Він оцінюється як різниця між доходами від інноваційної діяльності і видатками відповідного бюджету на її здійснення.

Загальноекономічний ефект визначає результати інноваційної діяльності для всієї національної економіки, регіонів та галузей і характеризується показниками: виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту; виручка від продажу ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; соціальні та екологічні наслідки; надходження від імпортного мита; кредити іноземних держав, банків і фірм тощо. До складу витрат входять необхідні для забезпечення інноваційної діяльності витрати всіх її учасників на рівні національної економіки, регіону, галузі.

Аналіз інвестиційної діяльності здійснюється з метою виявлення, наскільки сприятливим є інвестиційний клімат у країні, які саме джерела фінансування задіяні й наскільки ефективно вони використовуються, чи забезпечені ресурсами структурні зрушення в економіці.

Інвестиції класифікуються за різними ознаками. Вирізняють: фінансові, реальні, інноваційні, інтелектуальні інвестиції; прямі та портфельні інвестиції; коротко-, середньо-, довгострокові інвестиції.

Фінансування інвестицій здійснюється із внутрішніх та зовнішніх джерел, які за формою власності поділяються на централізовані, децентралізовані та іноземні. Зменшення частки бюджетних коштів та збільшення частки кредитів банків і власних коштів підприємств у джерелах фінансування інвестиційної діяльності свідчить про їх відповідність механізмам ринкової економіки.

Під час аналізу інвестиційної діяльності важливо зіставляти темпи зростання інвестицій в основний капітал і темпи зростання ВВП, забезпечуючи випереджальні темпи зростання інвестицій. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

Вирізняють галузеву, територіальну, відтворювальну, технологічну структури капіталовкладень. Галузева структура визначає темпи НТП, ефективність функціонування економіки і вважається прогресивною, якщо абсолютно і відносно збільшуються капіталовкладення у розвиток провідних галузей.

Відтворювальна структура капіталовкладень впливає на технологічну, але остання має вирішальне значення для ефективного функціонування економіки.

У світовій практиці поширеним є підхід до оцінки ефективності капіталовкладень з урахуванням фактора часу. Він полягає у порівнянні дисконтованих доходів і капітальних витрат та показує доцільність останніх, якщо вони менші, ніж доходи. Найбільш відомими є методи чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (IRR).

Оцінка інвестиційної привабливості галузей і регіонів здійснюється за узагальнюючими та аналітичними показниками. Кожний регіон по кожному узагальнюючому показнику отримує певний середній рейтинг, після чого розраховується інтегральний показник оцінки пріоритетності регіону. Інвестиційно привабливим буде регіон, інтегральний показник якого має найбільше значення.

Практичне використання наукового, науково-технічного, інтелектуального результату являє собою сутність інноваційної діяльності, компонентами якої є новації, інвестиції та час, нововведення. Інвестиційний процес полягає в одержанні та комерціалізації прогресивних техніко-технологічних та соціально-економічних розробок. Інноваційний процес охоплює етапи фундаментальних, прикладних досліджень, експериментальних розробок та їх комерціалізації.

Визначають комерційний, бюджетний та загальноекономічний ефект від інвестиційної діяльності.