Макроекономіка (2005)

Розглянемо, до яких наслідків приведуть зміни в економічній активності держави.

Витрати держави складають частину автономного попиту на ринку благ, і їхній вплив на величину доходу ідентичний впливу автономних інвестицій.

Але з включенням у модель прибуткового податку змінюється числове значення мультиплікатора.

Співмножник називається мультиплікатором державних витрат і показує, наскільки збільшиться рівноважний національний доход при збільшенні державних витрат на одиницю.

Із введенням прибуткового податку величина мультиплікатора зменшується, продовжуючи, однак, залишатися більше одиниці.

Зменшення мультиплікаційного ефекту пояснюється тим, що величина індуційованого прирощення сукупного попиту визначається не загальним, а використовуваним доходом.

Механізм впливу державних витрат на обсяг сукупного попиту і випуск продукції передбачає їх збільшення у періоди економічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання (рис. 6. 8.).

Вплив на величину національного доходу зміни ставки прибуткового податку розраховується за допомогою податкового мультиплікатора.

При порівнянні значень мультиплікатора державних витрат і податкового мультиплікатора виявляється, що за абсолютною величиною перший перевищує другий, тобто зростання державних витрат на певну величину викличе більший приріст національного доходу, ніж зниження на таку ж величину розміру оподаткування.

Причина в тому, що ефект інвестицій і державних витрат складається з безпосереднього та індуційованого збільшення попиту, а зміна розміру податків супроводжується лише індуційованою зміною попиту.

Графічно зростання державних витрат зсуває лінію сукупного попиту вгору на величину цього зростання AG, а зниження розміру податків на таку ж величину (AT = AG) збільшує крутизну лінії споживання домашніх господарств не на всю величину зниження податків, а тільки на ту її частину, яка буде направлена на приріст споживання — (рис. 6. 9.).

При зменшенні податкових платежів на одну грошову одиницю національний доход зросте на 1,79 грошових одиниць, а при збільшенні державних витрат на одну грошову одиницю національний доход виросте на 2,56 грошових одиниць.

Таким чином, якщо вибирати між однаковим по величині зменшенням податкових надходжень і збільшенням державних витрат, то необхідно мати на увазі, що національний доход зросте в більшій мірі при зростанні державних закупівель, чим при зниженні податків і, відповідно, в більшому ступені в другому випадку зросте бюджетний дефіцит.

Зміна ставки прибуткового податку безпосередньо впливає на стан держбюджету. Якщо державні витрати перевищують податкові надходження, то утворюється бюджетний дефіцит.

Зміна збалансованості бюджету внаслідок зміни державних витрат при фіксованій ставці прибуткового податку характеризується рівнянням:

Оскільки співмножник перед AG менший за одиницю, то виявляється, що зростання бюджетного дефіциту відстає від зростання державних витрат. Це пояснюється тим, що з підвищенням державних витрат збільшуються доходи населення, а отже, і податкові надходження, які частково компенсують додаткові витрати держави.

При збільшенні ставки прибуткового податку бюджетний дефіцит зменшується на величину, меншу, ніж приріст податкових надходжень (АТ). Це пояснюється тим, що зростання оподаткування скоротить споживання, а потім і рівноважний рівень доходу, що є базою податкових відрахувань (табл. 6. 3.).

Зіну бюджетного дефіциту при зміні податкової ставки можна показати як:

Таким чином, національний доход зростає в більшому ступені при зростанні державних витрат, ніж при зниженні податків (1) > (2), а бюджетний дефіцит буде більше при зниженні податків (3) < (4).

Теорема Хаавельмо:

Щоб зберегти збалансованість бюджету, необхідно дотримуватися рівності: G = Tv - у Тоді ставка Ту стає ендогенною величиною, а умова рівноваги:

Збільшення на певну величину державних витрат за умови фінансування їх за рахунок підвищення прибуткового податку приводить до зростання національного доходу на таку ж величину (тобто збільшення держбюджету на певну величину викличе зростання національного доходу на таку ж величину).