Макроекономіка (2005)
4. Функція сукупної пропозиції.
Алгебраїчний вигляд функції сукупної пропозиції виводиться за допомогою підстановки у виробничу функцію значення рівноважного рівня зайнятості, який знайдено на основі прирівнювання Функції ціни попиту на працю до функції ціни пропозиції праці.
Графічну побудову функції сукупної пропозиції при наявності грошових ілюзій зображено на рис. 9. 9.
В III квадранті представлено ринок праці, в IV квадранті — виробничу функцію.
Вихідний стан характеризується параметрами: Ро, W0, No,yo. З підвищенням ціни до Р на ринку праці відбувається зсув кривої попиту на працю.
Якщо домашні господарства піддаються грошовим ілюзіям, то крива пропозиції праці Ns залишиться на місці. Зайнятість зросте до N, а обсяг пропозиції — до у (т. В). При зниженні ціни до Рг попит на працю скоротиться і відбудеться зсув 7V0 —> 7V2 , тоді зайнятість зменшиться до Л, а обсяг пропозиції благ — до уі.
Якщо пропозиція праці реагує на зміну рівня цін, то при зростанні ціни зсувається не тільки графік попиту на працю, але і графік пропозиції праці. Тоді графік сукупної пропозиції при тій же технології стає більш крутим (сукупна пропозиція стає менш еластичною) (рис. 9. 10.).
Такий вид приймає графік сукупної пропозиції в неокласичній концепції, оскільки в ній не тільки попит на працю, але і її пропозиція визначається реальною, а не грошовою ставкою заробітної плати. Обсяг сукупної пропозиції не залежить від рівня цін (ефект зайнятості і виробництва дорівнюють нулю).
Кут нахилу сукупної пропозиції залежить від того, в якій мірі зростання ставки номінальної заробітної плати відстає від зростання рівня цін.
Функція сукупної пропозиції в неокласичній концепції є зростаючою функцією від ставки відсотку.
Графічна побудова неокласичної функції сукупної пропозиції зображена на рис. 9. 11.