Макроекономіка (2005)

3. Рівновага на ринку праці.

Рівновага на ринку праці досягається тоді, коли кількість праці, що пропонується, дорівнює кількості праці, що потребується.

В неокласичній концепції рівновага на ринку праці досягається за рахунок миттєвої реакції ставки реальної заробітної плати на співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Завдяки гнучкості реальної заробітної плати ринковий механізм забезпечує повну та ефективну зайнятість. Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожний охочий продати певну кількість праці за поточного ставкою заробітної плати може здійснити своє бажання. Проілюструємо поняття повної та ефективної зайнятості на рис. 9.5.



При ставці реальної заробітної плати Wo пропозиція праці повністю відповідає попиту на нього. Але це не означає, що вичерпані всі наявні в даний момент трудові ресурси. Якщо б ставка реальної заробітної плати зросла до w, то пропозиція праці зросла б до М. Але в ситуації, що зображена на рис. 9.5 безробіття не існує: працездатні, представлені відрізком N0N, не бажають найматись на роботу при ставці незайнятість на рівні No є ефективною тому, що кожна додаткова одиниця праці дає менший приріст випуску, чим необхідно витратити для її оплати. При використанні, наприклад, додатково N-No одиниць праці, виникають збитки, представлені на рис. 9.5 площею заштрихованого трикутника, так як крива попиту на працю в умовах досконалої конкуренції одночасно зображає криву граничної продуктивності праці.

В кейнсіанській концепції ринок праці може стабілізуватись при наявності безробіття (рис. 9. 6.).



Попит на працю в розмірі Л визначається у відповідності до величини ефективного попиту. Якщо ставка заробітної плати складає W0 (максимальний досягнутий для підприємців рівень), то пропозиція праці дорівнюватиме N2 і на ринку праці буде надлишок N2 - No. Хоча ті, що шукають роботу, згодні працювати за більш низьку оплату (ніж W0), але зниження її до Wo не збільшить попиту на працю. З позицій класичної школи ціна на працю є завищеною на Wo-Wx.

В кейнсіанській концепції попит на працю визначається не ціною праці, а величиною ефективного попиту на блага.

Ринок стабілізується при неефективному рівні зайнятості оскільки гранична продуктивність праці (№) більша за граничні витрати на працю (І). Заштрихований трикутник — чистий виграш від збільшення виробництва шляхом доведення зайнятості до і.

Узагальнити принципові відмінності, а також основні положення двох теоретичних концепцій: неокласичної та кейнсіанської — можна за допомогою наступних схем (рис. 9. 7., 9. 8.).





– за допомогою ціни праці або заробітної плати регулюються попит і пропозиція робочої сили, підтримується їх рівновага;

– ціна на робочу силу гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись або зменшуючись в залежності від попиту і пропозиції;

– еластичність регуляторів ринку обумовлена досконалою конкуренцією;

– безробіття неможливе, якщо на ринку праці існує рівновага;

– висувається положення про добровільний характер безробіття;

– причиною безробіття є відмова робітників працювати за меншу заробітну плату;

– висувається теза про «пошук» робочого місця як явище, що викликає нестабільність ринку;

– вплив профспілок, встановлення державою мінімальних ставок заробітної – плати, відсутність інформації розглядаються як деякі «недосконалості» ринку.

– в економіці не існує ніякого механізму, що гарантує повну зайнятість;

– повна зайнятість скоріш випадкова, а не закономірна;

– заперечується можливість впливати на ринок праці за допомогою коливання ставки відсотку та еластичності співвідношення цін і заробітної плати;

– ціна робочої сили жорстко фіксована і практично не змінюється, особливо в бік зменшення;

– ціна робочої сили не є регулятором ринку праці;

роль регулятора ринку праці відводиться державі, яка, зменшуючи чи збільшуючи сукупний попит, може ліквідувати нерівновагу на ринку праці;

– попит на робочу силу регулюється не коливаннями ринкових цін на працю, а сукупним попитом або обсягом виробництва;

– визнається вимушений характер безробіття, хоча і не заперечується при цьому, що деяка частина безробіття може мати добровільний характер.