Сучасна економіка (2005)

В умовах формування підприємницьких структур, зокрема в Україні, де існував монополізм державного сектору економіки, особливо важливого значення набуває чітке визначення прав, обов'язків та відповідальності підприємців. Це потребує розробки законодавчих актів, а також правового, матеріального, фінансового, соціально-економічного та організаційного регулювання розвитку підприємницької діяльності з боку держави.

В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування законодавчо визначено такі права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Права підприємця

Право — це нормативна форма вираження принципу рівності господарюючих суб'єктів в економічних відносинах, система встановлених

або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки

З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право:

створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва;

купувати повністю або частково майно та набувати майнових прав;

самостійно організовувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди);

самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, які працюють на засадах найму;

отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход;

брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

Обов'язки підприємця

Обов'язки—це правові норми (правила), що підлягають обов’язковому виконанню

Основні обов'язки підприємців полягають у тому, щоб:

укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, яких прийнято на роботу за наймом;

оплачувати працю особам, які працюють за наймом на рівні, не нижчому за мінімальний розмір, встановлений законодавством, забезпечувати відповідні умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

дотримуватися прав, щоб реалізувати законні інтереси споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);

отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність підприємця

Відповідальність — це правові та етичні відносини між підприємцями і суспільством господарюючими суб'єктами, споживачами та ін.)

Підприємець відповідає: за зобов'язаннями, пов'язаними з його діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути накладене стягнення; за охорону навколишнього середовища, дотримання техніки безпеки,

охорони праці, виробничої гігієни та санітарії; за завдані шкоду і збитки своїм майном.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом або арбітражем банкрутом, якщо майна, що йому належить, не вистачає для покриття заборгованості і відсутні можливості для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівнику, який втратив працездатність, підприємець забезпечує відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Отже, підприємництво зорієнтоване на ефективне ведення господарства, сприяє вияву і розвитку потенціалу особистості, передбачає персональну економічну та адміністративну відповідальність підприємця.

Важливою умовою формування і розвитку підприємництва в Україні с гарантії та всебічна підтримка з боку держави. Вона законодавчо гарантує для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності однакові права і можливості щодо доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від виявів нечесної конкуренції та монополізму в будь-якій сфері підприємницької діяльності.

Розвиток підприємницьких структур і розширення можливостей вільного підприємництва потребує з боку держави не тільки правового забезпечення, а й економічної, матеріально-технічної та організаційної підтримки.

Економічна підтримка підприємницької діяльності передбачає: >- запровадження надійної фінансово-кредитної бази підтримки підприємництва через створення мережі спеціалізованих комерційних банків і страхових компаній для надання індивідуальних позик; >- доступ до іноземних кредитів;

формування розгалуженої мережі суспільних і приватних неприбуткових фондів розвитку підприємництва, які б надавали гарантії за кредитами; запровадження державного страхування комерційного ризику підприємств на випадок фінансових та інших втрат, зумовлених діями органів державної влади; встановлення пільгового оподаткування прибутків підприємців, які реалізують інноваційні проекти, створюють нові виробництва, здійснюють модернізацію та іншу діяльність, що мас визначальне значення для розвитку економіки країни, розв'язання соціальних проблем. Матеріально-технічна підтримка полягає у: передаванні або продажу на пільгових умовах підприємницьким структурам з державного сектору різного устаткування виробничого призначення відповідно до процесу роздержавлення і приватизації; комерціалізації сфери торгівлі та громадського харчування, корпоратизації великих і середніх підприємств різних галузей економіки; передачі в оренду недовантажених потужностей підприємств, продажу на конкурсних засадах об'єктів незавершеного будівництва, нежитлових приміщень і невстановленого обладнання державної власності підприємцям за умови, що це відповідає інтересам розвитку економіки; створенні технопарків і баз прокату обладнання для прискореного розвитку інноваційної діяльності.

Організаційна підтримка підприємницької діяльності мас сприяти: налагодженню процедури регулювання підприємництва з боку державних інституцій через вироблення раціональних форм обов'язкової звітності та порядку реєстрації нових суб'єктів підприємництва; доступу до документів, які стосуються створення, порядку реєстрації та функціонування суб'єктів підприємництва;

підготовці підприємницьких кадрів, їхній інформованості з питань підприємництва, що потребує відкриття спеціальних навчальних закладів, перепідготовки викладачів, організації інформаційних центрів, проведення наукових досліджень з окремих питань підприємництва в державних наукових і навчальних закладах.

Отже, законодавство України створює умови для розвитку вільної підприємницької діяльності, яка охоплює різні сторони економічного життя і виявляється як економічна категорія, метод господарювання, тип економічного мислення.