Основи економічної теорії (2003)

Реальний добробут — рівень задоволення потреб людини, населення, пов'язаний з формуванням та розподілом доходів. Насичення таких потреб обумовлене історичними, економічними, фізіологічними, політичними, географічними чинниками.

Історичні чинники формування і задоволення потреб зумовлені традиціями — способом життя окремої людини, соціальної групи, народності, народу. Він виявляється у ставленні до їжі, одягу, житла, засобів пересування, предметів особистого споживання, культурних, правових, релігійних та інших духовних благ і форм спілкування людей. Аскетизм, релігійні традиції, моральний занепад, які супроводжують історію кожної країни, відображаються в теперішньому розумінні добробуту.

Економічні чинники формування і задоволення потреб зумовлені відносинами власності, їх речовим змістом. Виробництво і нагромадження благ, їх розподіл та перерозподіл, в тому числі позаекономічний, насильницький, є домінуючими у функціонуванні підсистеми економічних чинників добробуту.

Передумовою виробництва благ є власність на засоби виробництва — зосередження землі, капіталу та робочої сили у різних категорій населення. Класове майнове розшарування суспільства на власників землі, робочої сили та капіталу спричинило диференціацію рівня добробуту людей. Кожна з категорій власників має різні доходи, різний рівень задоволення неоднакових за своєю структурою потреб, формування яких зумовлюється їх становищем у суспільстві, насамперед стосовно засобів виробництва.

Політичні чинники формування та задоволення потреб зумовлені класовою боротьбою, профспілковим рухом, демократичними перетвореннями, які впливають на «суспільний вибір» (насильницьким чи ненасильницьким шляхом) соціальних та політичних систем, створюючи соціальні інститути для вирівнювання рівнів добробуту членів суспільства.

Фізіологічні чинники зумовлені біологічною природою людини, компоненти якої (біофізіологічні) суттєво впливають на процес формування і задоволення потреб, а також є об'єктивним фактором нерівності не лише здібностей людей, а й споживання.

Географічні чинники пов'язані з природним середовищем проживання, яке істотно впливає на добробут людини. Кліматичні умови, запаси природних копалин, енергетичних ресурсів, родючість земельних угідь тощо значною мірою визначають загальне багатство країн і добробут їхніх громадян.

Цю найзагальнішу систематизацію чинників добробуту можна доповнити та розширити іншими: освіта, охорона здоров'я, соціальні гарантії, законодавство, моральні основи суспільства тощо. Всі чинники, які зумовлюють добробут, тісно переплетені, взаємопов'язані та діють у системі. їх класифікація дає змогу визначити місце кожного з них як реальної основи та-джерела доходів окремої людини, домашнього господарства.

Джерелами доходів загалом служать необхідний та додатковий продукти як уречевлені необхідна та додаткова праця, багатство. В свою чергу багатством сім'ї або індивіда є вартість усіх матеріальних засобів і фінансових коштів, інтелектуальної власності, які належать домогосподарству чи індивіду в кожний конкретний момент і служать їм джерелами доходів. Звідси випливає, що доходом індивіда або сім'ї слід вважати всі грошові та матеріальні надходження сім'ї або індивіда за певний час (місяць, рік), які є економічною основою життєдіяльності відповідного суб'єкта.

Доходи індивідів і сімей перебувають у прямій залежності від відносин розподілу, насамперед від розподілу в суспільстві (між його громадянами) засобів виробництва як об'єктів власності. Саме ці відносини визначають відповідні способи розподілу вироблених суспільством життєвих благ.

В Україні за радянських часів сформувалася централізована адміністративно-командна система розподілу життєвих благ, яка визначалася загальним пануванням державної власності на засоби виробництва, одержавленням усіх галузей економіки.

У теперішніх умовах реформуються відносини розподілу засобів виробництва і засобів особистого споживання, встановлюються ефективніші принципи розподілу, які найповніше відображають економічні інтереси виробників як суб'єктів господарювання, власників умов виробництва. Ефективним є такий розподіл, за якого неможливо шляхом перерозподілу благ задовольнити бажання однієї людини за рахунок іншої.

Розподіл є самостійною функціонально особливою фазою суспільного відтворення, яка активно впливає на виробництво та його ефективність, а відтак на обмін і споживання економічних благ.