Фінансова діяльність підприємства (2000)

Фінансова робота у сфері грошових розрахунків підприємства ведеться в багатьох напрямках і організовується фінансовою службою у тісному контакті з постачальницькими підрозділами (щодо розрахункових відносин із постачальниками сировини, матеріалів, інших матеріальних ресурсів), з відділами збуту (у частині розрахунків за продукцію, роботи, послуги даного підприємства з покупцями), з виробничо-технічними підрозділами, якщо вирішуються питання розрахунків, пов'язаних з діяльністю цих служб (наприклад розрахунки за будівельні і ремонтні роботи, транспортні послуги, тепло- та електроенергію, газ, воду тощо). Всі розрахунки підприємства з державним бюджетом з податкових платежів, платежів у бюджетні і позабюджетні загальнодержавні цільові грошові фонди фінансова служба виконує у тісному контакті з бухгалтерією, де концентрується необхідна інформація для визначення розмірів платежів.

У разі виникнення господарських суперечок з контрагентами, які зачіпають майнові інтереси підприємства, особливо тоді, коли постає необхідність звертатися з позовами до судових інституцій, зусилля підприємств є найбільш ефективними, якщо їхні фінансові служби вміло координують свої дії з юридичними службами.

Як відомо, основою для раціональної організації безготівкових розрахунків слугує господарський договір, який визначає взаємовідносини сторін щодо поставки продукції і передбачає їхню відповідальність за прийняті на себе зобов'язання. Невиконання умов договору тягне за собою матеріальну відповідальність сторони-винуватця. Поряд з умовами поставки в господарських договорах визначаються форми й порядок розрахунків за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. Тому на підприємствах фінансові служби, як правило, беруть активну участь у компанії з укладання договорів, їхні керівники в обов'язковому порядку візують остаточні тексти договорів. При виборі форм безготівкових розрахунків фінансова служба підприємства-покупця зацікавлена в тому, щоб оплата продукції не відбувалася до перевірки дотримання всіх умов договору.

У взаєморозрахунках з віддаленими постачальниками цій вимозі найбільшою мірою відповідають розрахунки у формі платіжних вимог-доручень або платіжних доручень без попередньої оплати, а розрахунки з місцевими постачальниками найкраще вести у формі платіжних доручень або, що менш поширено, у формі розрахункових чеків. За всіх згаданих форм розрахунків виписування платіжних документів (платіжних доручень, другої частини платіжних вимог-доручень, чеків) покладене на покупця. Фінансова служба повинна так організувати роботу на підприємстві з перевірки та оплати товарно-матеріальних цінностей, щоб не допускати фактів надходження та оплати неякісної, зайвої продукції, не потрібної підприємству, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у разі наявності таких фактів. При цьому фінансовий відділ відповідає за вартісні показники виконання угоди (правильність цін, скидок, включення податку на додану вартість та ін.), за своєчасність сплати боргів постачальникам або, якщо це обумовлено в договорі, за своєчасність переказу коштів у вигляді попередньої оплати, депонування коштів на акредитиві, одержання за рахунок наявних коштів або банківського кредиту чекової книжки тощо.

Завдання підприємства при розрахунках з покупцями полягає у повному та своєчасному отриманні коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. У розрахунках з потенційними неплатниками, а також з покупцями, угоди з якими мають разовий характер, доцільно застосовувати ті форми розрахунків, які гарантують своєчасність платежів (акредитиви, розрахункові чеки, попередня оплата платіжними дорученнями). Дуже важливим в організації розрахунків з покупцями є чітке, своєчасне оформлення розрахункових документів за відвантажену (або відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги і пред'явлення їх покупцям або (в разі використання акредитивної форми розрахунків) у банк. У цій справі фінансова служба повинна досягати чіткої взаємодії насамперед з підрозділами збуту даного підприємства.

Найважливішою частиною роботи фінансової служби підприємства при організації розрахунків зі своїми покупцями є контроль за своєчасністю платежів. Затримка платежів платниками паралізує господарсько-фінансову діяльність підприємства і навіть за високого рівня організації виробництва може призвести до його банкрутства. Тому підприємства у своїх відносинах з покупцями й замовниками повинні передусім брати до уваги їхню платоспроможність, не допускати відвантаження продукції неакуратним платникам без передоплати, стежити за виконанням ними законодавчо встановленої матеріальної відповідальності за затримку платежів. В Україні встановлена обов'язкова сплата платником, незалежно від форми власності, пені від суми простроченого платежу на користь одержувача коштів за кожний день прострочки (розмір пені у відсотках обумовлюється згодою сторін). При цьому встановлена також відповідальність банківських установ за перевищення нормативних термінів проходження платежів перед своїми клієнтами-відправниками коштів.

Якщо в результаті несвоєчасних розрахунків за відвантажену продукцію підприємство потрапляє в скрутну фінансову ситуацію, воно може пом'якшити її за рахунок факторингового кредиту, видача якого передбачена в Законі України "Про банки і банківську діяльність". Користуючись цим видом банківського обслуговування, підприємство отримує можливість оперативного проведення розрахунків зі своїми контрагентами, своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання.

Факторинг сприяє прискоренню обіговості коштів у сфері розрахунків. Причому у фінансовому відношенні факторинговий кредит не створює у підприємства, що його одержало, нового позикового пасиву і, отже, не впливає на його ліквідність.