Фінансова діяльність підприємства (2000)

Вихід підприємств на світовий зовнішній ринок — закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій, створення спільних з іноземними юридичними особами підприємств. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, як на території України, так і за її межами.

Підприємства в Україні самостійно здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Ця правова норма зафіксована в ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні", причому з 1993 р. здійснення її суб'єктами підприємницької діяльності України не потребує їх державної реєстрації як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Надання підприємствам права самостійно виходити на світовий ринок, установлювати прямі зв'язки з іноземними партнерами створює умови для зростання ефективності їх функціонування насамперед через появу нових фінансових і технічних можливостей, більш швидкого оновлення матеріально-технічної бази виробництва, збільшення його експортного потенціалу завдяки підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності. Це відкриває перед підприємствами нові можливості розширити ринок збуту своєї продукції, збільшити кількість робочих місць, а це — прямий шлях до підвищення рентабельності та "виживання" в умовах конкуренції.

Хоч результати зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб'єктів входять до загального підсумку його фінансово-господарської діяльності, фінансова робота, що забезпечує цю діяльність, становить досить специфічну сторону управління фінансовими ресурсами підприємства. Вона потребує від фахівців, які приймають рішення у цій сфері, передусім знання чинних законодавчих актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, операції з іноземною валютою, а також митну справу, бо мито є неодмінним інгредієнтом міжнародних економічних відносин.

Мито — це податковий платіж, який стягується державними органами за ввіз на митну територію або вивіз за межі держави через митний кордон товарів, цінностей і майна, тому воно обов'язково | має враховуватися при розрахунках економічної | доцільності експортно-імпортних операцій.

Партнери по зовнішньоекономічних відносинах будують їх на договірних засадах, фіксуючи всі взаємні зобов'язання в контрактах, і несуть матеріальну відповідальність за якість продукції, строки поставки, упаковку, своєчасність оплати та ін. В разі порушення умов контракту винна сторона сплачує штрафи і відшкодовує прямі збитки потерпілій стороні за рахунок своїх валютних коштів, що також породжує специфічні форми внутрішньогосподарського фінансового (а також правового) контролю за операціями на зовнішньому ринку.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть користуватися послугами комерційних страхових компаній (як державних, так і недержавних, а також іноземних) для страхування зовнішньоекономічних операцій щодо ризиків, які існують у світовій практиці. Страхування цих операцій здійснюється на договірних засадах і є добровільним.

В ході укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) дуже важливо домовитися, правом якої держави визначаються права та обов'язки сторін. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зафіксовано, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні контракту. Якщо ж погодження щодо цього питання в контракті немає, у експортно-імпортних контрактах застосовується право країни, в якій заснована і діє сторона-експортер (за іншими контрактами закон визначає на цей випадок використання права країни кредитора — у договорі кредитування, перевізника — в договорі перевезення і т.д.). Якщо суб'єкти підприємницької діяльності або їхні іноземні партнери внаслідок порушення законодавства України чи умов зовнішньоекономічних контрактів завдали збитків, спричинили втрату вигоди або моральну шкоду іншій стороні або державі, винна сторона несе матеріальну відповідальність (якщо в діях винної сторони немає ознак кримінального злочину). Крім цього, закон передбачає спеціальні санкції до суб'єктів зовнішньоекономічних відносин (вітчизняних та іноземних), які застосовуються в разі порушення чинного законодавства в цій сфері. Зокрема, застосовуються антидемпінгові процедури у разі здійснення ними демпінгу, запроваджується індивідуальний режим ліцензування до порушників антимонопольних заходів і заходів проти недобросовісної конкуренції, застосовуються штрафні санкції до порушників правил розрахунків за експортно-імпортними операціями, правил декларування валютних цінностей за кордоном тощо.