Фінансова діяльність підприємства (2000)

Всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку. Це таке господарювання, яке передбачає порівняння витрат і результатів діяльності в грошовій формі, одержання максимуму прибутку при мінімумі витрат. Суть комерційного розрахунку зумовлює специфічні вимоги до організації фінансового господарства підприємства, яке має зважати на те, що суб'єкти господарювання у ринковій економіці володіють не уявною, а дійсною фінансовою незалежністю і що вони несуть реальну економічну відповідальність за ефективність свого функціонування, своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, банками, іншими діловими партнерами, а також перед державою. Здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить своє відображення у його фінансовому стані.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами, тобто фінансової роботи. Бо, як уже зазначалося, для отримання доходу, прибутку підприємство повинне на належному рівні, з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпорядитися наявними власними і позиковими ресурсами, тими ресурсами, які воно одержує, реалізовуючи новостворену вартість.

Найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;

оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань;

наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позикових), перш за все недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, яке довгий час не монтується і не використовується, наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші позапланові і непродуктивні витрати;

платоспроможність;

ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямах необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

Прибуток підприємства — головне джерело збільшення обсягу фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери; тим більше він не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення, "проїдання" його фінансових ресурсів, передусім статутного капіталу. Ось чому першочерговим завданням фінансової служби в забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства mє фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань щодо випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, за зниженням витрат на виробництво, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках виробництва та управління ними. Такий контроль є важливим чинником зростання прибутковості підприємства.

Зв'язок між фінансовим станом підприємства та іншими з перелічених вище елементів використання фінансових ресурсів (як-от: оптимальність розподілу прибутку, раціональне розміщення основних і оборотних коштів тощо) не викликає сумніву і достатньою мірою висвітлений у попередніх розділах. Більшої уваги в цьому аспекті потребують питання платоспроможності і ліквідності як визначальних ознак фінансового стану підприємства; вони розглядаються нижче.

Чинний порядок бухгалтерського обліку і фінансової звітності (зокрема П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів") вміщує інформацію, яка дає змогу аналізувати й відповідним чином спрямовувати грошові потоки підприємства, які опосередковують усі сторони діяльності — операційну, інвестиційну, фінансову (у вузькому значенні слова) — у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Грошові кошти (чи то у формі безготівкових грошей на банківських рахунках, чи то у готівковій або в інших формах) періодично приймають усі складові капіталу, які задіяні в обороті, і від того, як підприємство управляє накопиченням і витратою грошових коштів, значною мірою залежить його фінансова стійкість.

У "Звіті про рух грошових коштів" розкривається інформація про зміни залишку грошових коштів під впливом процесів, які відбуваються у трьох вищеозначених сферах руху грошових потоків (ці зміни за термінологією П(С)БО 4 називаються "чистим рухом грошових коштів"). Нижче подається звіт підприємства за 2001 р.

Звіт про рух грошових коштів промислового підприємства за 2001 р. (тис. грн.)

Як показують дані "Звіту", у підприємства за рік грошові кошти в усіх формах зменшилися з 217 до 147 тис. грн., тобто на 70 тис. грн. Сама по собі ця величина не несе якогось важливого аналітичного навантаження (вона скоріше має значення для контролю за якістю складання самого "Звіту", бо є балансуючою). Стосовно управління грошовими потоками мають значення показники "чистого руху" грошових коштів на окремих його ділянках. Так, додатне значення цього показника в результаті операційної діяльності (за звітом даного промислового підприємства 411 тис. грн.) означає, що підприємство певною мірою досягає повного і своєчасного отримання коштів за реалізовану продукцію, причому розмір цих коштів перевищує витрати (підприємство рентабельне), а тому воно здатне своєчасно вкладати кошти в інвестиції, своєчасно сплачувати проценти за отримані кредити. Додатне значення чистого руху коштів від фінансової діяльності зазвичай віддзеркалює погіршення фінансового стану підприємства. Що ж до чистого руху коштів від інвестиційної діяльності, то, оскільки в надходженнях у цьому розділі не враховуються основні джерела капітальних вкладень (прибуток, амортизаційні відрахування), нормальним є від'ємне значення за підсумком цього розділу.