Фінансова діяльність підприємства (2000)

Стаття 162 КпАП передбачає відповідальність за порушення правил про валютні операції, що проявились у незаконному скуповуванні, продажу, обміні, використанні валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Фінансова діяльність підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках тісно пов'язана з валютними операціями, правила здійснення яких встановлює держава і захищає їх у законодавчому порядку. Суб'єкти підприємницької діяльності мають право бути власниками валютних цінностей (валюта України, кошти в ній на банківських рахунках, платіжні документи — акції, векселі, чеки, іноземна валюта в готівці і на банківських рахунках у межах і за межами України, а також платіжні документи, виражені в іноземній валюті, і монетарні метали) і здійснювати операції з ними з урахуванням обмежень, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (має силу закону), Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Статтею 1642 КпАП встановлено відповідальність за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій. Щодо останнього маються на увазі факти нецільового використання готівки, одержаної в банку, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі тощо. Проступок може полягати також у перешкоджанні працівникам державної контрольно-ревізійної служби в проведенні ревізій та перевірок, невжитті заходів щодо відшкодування з винуватих осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок, безгосподарності тощо.

Відповідальність за несвоєчасне здавання виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, тобто з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій, передбачена ст. 1644 КпАПа. До фінансових санкцій вдаються на підставі Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки".

Відповідно до ст. 165і КпАП настає відповідальність за ухилення громадян-підприємців та адвокатів від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України як платників обов'язкових страхових внесків, приховування (заниження) службовою особою підприємства, установи, організації фонду оплати праці та громадянами-підприємцями і адвокатами суми доходу, з яких обчислюються внески на соціальне страхування, порушення встановленого порядку витрачання коштів на це страхування та строків перерахування внесків до відповідних фондів, несвоєчасне подання або неподання за встановленою формою бухгалтерських звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на соціальне страхування.

Згідно зі ст. 1652 КпАП України, посадові особи притягаються до відповідальності у випадках порушення порядку формування та застосування цін і тарифів на товари (роботи, послуги). Це й пряме перевищення цін і тарифів, які підлягають державному регулюванню, і встановлення договірних цін з порушенням обмежень щодо питомої ваги прибутку в ціні, перевищення рівнів націнок і знижок при посередництві в торгівлі товарами тощо.

Кількома статтями КпАП (166і, 1662) передбачено адміністративну відповідальність за дії, які можна кваліфікувати як зловживання монопольним становищем на ринку і невиконання інших положень антимонопольного законодавства (наприклад дії, спрямовані на встановлення або підтримання монопольних чи дискримінаційних цін, у тому числі шляхом укладення неправомірних угод між підприємцями).

, Стаття 166 КпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи. Формами такого порушення можуть бути неподання або несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою чи недостовірної фінансової звітності, ліквідаційного балансу, пов'язаних із ліквідацією юридичної особи, головою ліквідаційної комісії, ліквідатором, іншими відповідальними особами, залученими до ліквідації юридичної особи; ведення з порушенням установленого порядку бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних із ліквідацією юридичної особи, включаючи оцінку майна і зобов'язань юридичної особи та складання ліквідаційного балансу, що здійснюється відповідальними за це особами; ухилення голови ліквідаційної комісії, ліквідатора, інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації юридичної особи, від організації ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, включаючи оцінку майна і зобов'язань юридичної особи та складання ліквідаційного балансу.

Нарешті, ст. 1883 КпАП передбачає відповідальність за невиконання законних вимог органів державного контролю за цінами щодо усунення порушень порядку формування та застосування цін і тарифів чи припинення операцій по рахунках в установах банків та інших фінансово-кредитних установах.

Як зазначалося, крім КпАП України адміністративну відповідальність регулюють ще й деякі інші законодавчі акти. Щодо правопорушень у сфері фінансової діяльності підприємств найважливішими є Закони «Про Державну податкову службу в Україні» і «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Передбачено відповідальність керівників та інших посадових осіб підприємств, які не виконують законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби. Згідно з законодавством, до таких вимог належать вимоги щодо одержання безоплатно довідок, копій документів про фінансово-господарську діяльність, інформації, пов'язаної з обчисленням та сплатою податків, інших платежів у порядку, визначеному законодавством, відомостей для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб— платників податків та інших обов'язкових платежів, про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків, інших платежів; усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби, тощо.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону «Про Державну податкову службу в Україні» посадові особи підприємств підлягають також адміністративній відповідальності у вигляді штрафу за неутримання, неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахування податку за рахунок коштів підприємств, установ та організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Закон «Про Державну податкову службу в Україні» та деякі інші законодавчі акти передбачають застосування санкцій не тільки до керівників та інших посадових осіб підприємств, а й до самих підприємств. Варто зауважити, що теоретично юридичні особи визнаються суб'єктами адміністративної відповідальності, але в законодавстві термін "адміністративна відповідальність" щодо цих осіб не використовується. Більше того, Конституційний Суд України в Рішенні у справі про відповідальність юридичних осіб від ЗО травня 2001 р. наголосив, що КпАП визнає суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення лише фізичну особу (в тому числі посадову), а не юридичну особу (підприємство, установу, організацію). У зв'язку з цим Конституційний Суд вважає стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави, і рекомендував Верховній Раді України у найкоротший термін врегулювати зазначене питання відповідно до положень Конституції України.

В теорії права адміністративною відповідальністю юридичних осіб визнається застосування до них різних фінансових санкцій, які мають штрафний характер, обмеження (припинення) діяльності та інших подібних заходів, що не переслідують компенсаційної мети, тобто заходів, мета і зміст яких дозволяє співвіднести їх з адміністративними стягненнями.

Так, п. 7 ст. 11 Закону «Про Державну податкову службу в Україні» передбачає застосування до банків або юридичних осіб, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за неповідомлення у встановлений законом строк про відкриття або закриття рахунків у банках. Застосування такої санкції передбачено також п.Ю ст. 10 Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», який, крім цього, надає право підрозділам контрольно-ревізійної служби вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані й занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, стягувати у дохід держави кошти, одержані різними органами, підприємствами, установами та організаціями за незаконними угодами, без усиновлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Відповідальність підприємств за правопорушення у сфері фінансової діяльності може наставати також відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Декрет, зокрема, передбачає застосування штрафів у різних розмірах, у тому числі до юридичних осіб, за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України, без одержання індивідуальної ліцензії; порушення порядку розрахунків між резидентами і нерезидентами; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції, невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна тощо.

Слід зазначити, що в законодавстві встановлюються тільки розміри фінансових санкцій та інші заходи впливу, які можуть застосовуватися до юридичних осіб, і повноваження різних органів щодо їх застосування; що ж стосується процедур притягнення юридичних осіб до відповідальності, яка в теорії визнається адміністративною, то вони в наш час здебільшого законом не врегульовані (на це звернув увагу Конституційний Суд України, формулюючи рекомендації Верховній Раді з цього приводу).

За порушення фінансового законодавства поряд із адміністративною відповідальністю застосовуються також спеціальні санкції — фінансові. Фінансова санкція — це покарання уповноваженим державою органом суб'єкта фінансових правовідносин, тобто фізичної чи юридичної особи, що вчинила фінансове правопорушення, в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами з метою забезпечення фінансових інтересів держави, додержання фінансової дисципліни та профілактики вчинення таких правопорушень у майбутньому.

В сучасній правовій науці найпоширенішою є думка, відповідно до якої фінансові санкції виступають мірою адміністративної відповідальності. На жаль, на сьогодні питанню застосування фінансових санкцій не приділяється достатньої уваги в правовій науці. На думку окремих науковців, питання про фінансові санкції правомірно ставити лише в тому разі, якщо не вдається їх ідентифікувати в межах наявних видів. Але деякі автори все ж здійснюють спроби дослідження природи фінансової відповідальності та висловлюють думку щодо існування підстав для розширення кола "традиційних" видів юридичної відповідальності.

У процесі дослідження питання фінансової відповідальності найважливішим є момент відмежування її від адміністративної. Спільними для них є такі ознаки, як нерівність сторін, спрощена процедура накладання стягнення та ін. Та все ж між ними є досить багато відмінностей. Основні з них такі:

1. Фінансова відповідальність настає тільки за порушення фінансово-правових норм, що встановлюють правила поведінки суб'єктів фінансових правовідносин, захищають фінансові інтереси держави. Сутність фінансової відповідальності проявляється в застосуванні фінансових санкцій, якими на суб'єкта фінансового правопорушення покладається обов'язок відшкодувати заподіяну державі матеріальну шкоду (причому для цього немає потреби використовувати цивільно-правові засоби) та зазнати покарання за вчинене правопорушення.

Фінансова відповідальність може реалізовуватись паралельно з адміністративною, кримінальною та дисциплінарною.

Суб'єктами фінансової відповідальності є підприємства, установи, організації та їхні філії, фізичні особи, але не посадові особи, які є суб'єктами дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу застосовується в установлених законом межах (певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а фінансова санкція може виражатися в конкретній сумі неправомірно одержаного доходу, в повному розмірі прихованого податку, частині прихованого обов'язкового платежу тощо, тобто розмір цієї суми, як правило, попередньо не визначено.

На сьогодні чинним законодавством передбачено стягнення таких фінансових санкцій:

штрафи за порушення норм валютного законодавства, правил здійснення банківських операцій. Наприклад, за здійснення операцій з валютними цінностями, що не потребують індивідуальної ліцензії, без одержання генеральної ліцензії Національного банку України — застосовується штраф, у вигляді стягнення всієї суми зазначених валютних цінностей, перерахованої у валюту України (застосовується НБУ до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19 лютого 1993 p.);

штрафи за порушення норм з регулювання обігу готівки. Наприклад, за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (застосовується органами державної податкової служби до суб'єктів підприємницької діяльності на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 р. № 439 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 11 травня 1999 року № 491/99);

штрафи за порушення податкового законодавства, в тому числі правил обліку та звітності (застосовується органами державної податкової служби до платників податків на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року);

повне або часткове припинення бюджетного фінансування та вилучення бюджетних коштів у разі їх нецільового та неефективного використання (застосовується Міністерством фінансів та органами Державного казначейства до суб'єктів бюджетного регулювання, бюджетної позики, підприємств, установ, організацій, що фінансуються з бюджету на підставі п. 2 і 5 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента від 26 серпня 1999 р. № 1081/99 та Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590);

пеня за порушення терміну внесення платежів у бюджет (застосовується органами державної податкової служби на підставі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р.)

Штрафні санкції за порушення законодавства в сфері оподаткування накладаються на платників податків на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".