Державне регулювання економіки (2006)

Мікроекономічна (регуляторна) політика держави:

у широкому аспекті — заходи держави, спрямовані на створення сприятливих макроекономічних умов становлення та розвитку підприємництва, насамперед проведення інституційних перетворень;

у вузькому аспекті — система заходів щодо підтримки і розвитку підприємництва.

Принципи мікроекономічної (регуляторної) політики держави:

адекватність загальнодержавним економічним інтересам;

однакові умови для усіх суб'єктів економіки: вільний доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо;

заохочення вітчизняного товаровиробника на основі критеріїв економічної ефективності й соціально-економічної значимості;

селективна державна підтримка (у тому числі фінансова) секторів, галузей і виробництв, що забезпечують розвиток прогресивних процесів у економіці країни;

стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності;

заохочення розвитку експортного потенціалу країни.

Інституційні перетворення — формування системи соціально-економічних відносин шляхом створення відповідних економічних, правових і соціальних інститутів (лат. institutum — установа, устрій).

Основні напрямки інституційних перетворень

Реформування правових інститутів та створення ринкового законодавства.

Трансформація відносин власності (роздержавлення і приватизація), забезпечення легітимності цих процесів, пошук ефективного власника.

Демонополізація економіки та формування конкурентного середовища.

Реформування системи державного управління (адміністративна реформа).

Формування системи нових організацій і установ ринкового типу, створення інститутів ринкової інфраструктури.

Макроекономічне прогнозування, планування та програмування.

Реформування кредитно-грошової, фінансової та банківської систем.

Проведення структурної перебудови національної економіки, технічна та технологічна модернізація виробництва.

Створення інституту соціального партнерства і соціальний контроль за господарською та фінансовою діяльністю.

Механізм впливу держави на діяльність підприємства:

формування нормативно-правового поля;

державна підтримка підприємництва;

адміністративно-економічне регулювання;

організаційно-економічна та інформаційна допомога.

Форми фінансово-економічної підтримки підприємництва

Цілі державної підтримки підприємництва:

формування потужного підприємницького сектору;

стимулювання перспективних видів і напрямків діяльності;

сприяння нагромадженню інвестиційних ресурсів та інвестиційно-інноваційній діяльності у пріоритетних галузях;

забезпечення стабільного функціонування вітчизняного підприємництва в умовах міжнародної конкуренції.

Основні напрямки державної підтримки підприємництва в Україні

Вдосконалення нормативно-правової бази підприємництва.

Проведення ефективної конкурентної політики.

Створення ефективної системи фінансово-кредитної та гарантійної підтримки підприємця.

Дерегуляція економіки.

Створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату.

Забезпечення стабільності національної валюти.

Удосконалення приватизаційного процесу.

Проведення реструктуризації, системної трансформації підприємств, адаптації їхньої діяльності до вимог ринку.

Підтримка ефективно працюючих підприємств незалежно від форм власності, сприяння розвитку малого підприємництва.

Підвищення ефективності функціонування державного сектору економіки.

Розвиток "економіки погоджень" і третього сектору економіки (приватні підприємства, які є об'єктом ДРЕ і використовуються для реалізації цілей державної політики).

Заохочення іноземних інвестицій, залучення їх у приватизаційну сферу і в реальне виробництво.

Сприяння держави у створенні та розвитку ринкової та соціальної інфраструктури.

Обмеження тінізації економіки шляхом стимулювання трансформації некримінальної тіньової економіки у легальну, а також перекриття джерел кримінального бізнесу.

Ефективне використання міжнародної допомоги з метою розвитку підприємництва.

Формування у суспільстві відповідного типу економічної культури та морально-психологічної атмосфери.

Конкурентна політика держави — це діяльність держави, спрямована на створення і розвиток конкурентного середовища, антимонопольне регулювання з метою сприяння зростанню ефективності виробництва, кращому задоволенню потреб суспільства, підвищенню конкурентноздатності національної економіки.

Основні напрямки конкурентної політики держави

Демонополізація економіки.

Захист та сприяння розвитку економічної конкуренції.

Антимонопольне регулювання.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

Дерегуляція економіки — це обмеження державного втручання у діяльність підприємців шляхом проведення організаційно-правових, адміністративних та економічних заходів.

Складові процесу дерегуляції економіки:

усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод, які стримують створення і розвиток підприємств, їхню ефективну економічну діяльність;

спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензування;

проведення адміністративної реформи (скорочення кількості державних органів, зміна їхніх функцій, удосконалення системи управління економікою, її дієвість і результативність, децентралізація і розвиток місцевого самоврядування тощо);

припинення зловживань, свавілля і корумпованості державного апарату.