Державне регулювання економіки (2006)

Інвестиції — це:

всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей (засобів), які вкладаються в об'єкти діяльності, в результаті чого створюється продукт (прибуток) або досягається соціальний ефект (фінансове визначення інвестицій);

витрати на створення, розширення, реконструкцію основного капіталу, а також пов'язані з цим зміни оборотного капіталу (економічне визначення інвестицій).

Процес вкладення названих цінностей називається інвестиційною діяльністю, яку здійснюють інвестори — фізичні та юридичні особи, в тому числі й органи державної влади та управління.

Державна інвестиційна політика — це:

діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації цілей економічної, науково-технічної та соціальної політики;

комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефективності національної економіки.

Фактори, що визначають та впливають на інвестиційну політику держави:

рівень розвитку економіки в цілому;

структура економіки та завдання щодо її удосконалення;

стан основних виробничих фондів, ефективність їх використання;

рівень науково-технічного розвитку країни;

фінансові можливості, тип та ефективність державного управління;

ступінь розвитку інститутів ринкової інфраструктури.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

пряме управління інвестиціями;

регулювання умов інвестиційної діяльності (опосередковане управління);

контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами.

Пряме управління інвестиціями, яке здійснюється центральними та місцевими органами державної влади, передбачає:

прогнозування, планування та програмування розвитку національної економіки, її окремих елементів;

формування бюджету, передбачення у ньому обсягів державного фінансування;

планування централізованих державних засобів;

розміщення держконтрактів і контроль за їх виконанням;

визначення умов реалізації інвестиційних проектів та їхню експертизу;

проведення інвестиційної діяльності (інвестування бюджетних, позабюджетних та інших коштів, призначених для цих цілей).

Державні інвестиції фінансуються за рахунок:

державного бюджету;

прибутків державних підприємств;

емісії грошей;

випуску внутрішніх державних позик?

зовнішніх позик уряду.

Регулювання умов інвестиційної діяльності (вплив на приватні інвестиційні рішення) здійснюється за допомогою макро- та мікроекономічних, інституційних інструментів.

Макроекономінні важелі визначають загальноекономічний клімат інвестицій (ставка облікового процента, рівень інфляції, темпи розвитку, розмір дефіциту державного бюджету, способи його фінансування, зовнішньоекономічний режим тощо).

Мікроекономінні інструменти — це засоби впливу держави на окремі галузі, сфери або окремі складові інвестицій (податкові ставки, норми амортизації, пільгові кредити, гарантії і т. ін.).

Інституційні інструменти дають можливість узгодити дії інвесторів і створюють умови для проведення інвестиційної діяльності у найоптимальнішому режимі (макроекономічне прогнозування, планування та програмування, інформаційні системи, а також державні органи інвестиційної політики, об'єднання підприємців тощо).

Механізм реалізації інвестиційної політики

Система оподаткування з визначенням суб'єктів та об'єктів оподаткування, податкових ставок, пільг.

Облікова та процентна політика, операції на фондовому ринку, регулювання діяльності комерційних банків стосовно розвитку інвестиційної діяльності.

Грошова політика — забезпечення стабільності національної валюти.

Амортизаційна політика.

Надання дотацій, субсидій та субвенцій, бюджетних позик окремим регіонам, галузям та виробництвам за їх пріоритетністю.

Бюджетна політика та політика державних інвестицій.

Конкурентна політика.

Зовнішньоекономічна політика.

Державні норми, стандарти.

Державна експертиза інвестиційних проектів.

Цінове регулювання.

Амортизаційна політика — визначення норм і порядку амортизаційного списання, формування та використання амортизаційного фонду.

Розрізняють два види амортизації:

рівномірна амортизація — щорічне списання вартості основного капіталу за однаковими частинами;

прискорена амортизація — зменшення строків служби основного капіталу, списання його вартості на ранніх стадіях експлуатації (нерівномірне списання).

Основні принципи державного регулювання інвестиційних процесів

Підвищення ролі власних джерел інвестування національної економіки.

Забезпечення мікроструктурних зрушень.

Децентралізація інвестиційного процесу — передача функції забезпечення інвестиціями суб'єктам господарювання.

Збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів економіки.

Розміщення централізованих капіталовкладень на конкурсній основі.

Фінансування інвестиційних проектів відповідно до державних цільових програм (принцип адресності).

Обов'язкова державна експертиза кожної інвестиційної програми і проекту для визначення їхньої відповідності цілям і пріоритетам соціально-економічної політики, економічної та соціальної ефективності.

Перехід від бюджетного фінансування до кредитування інвестиційної діяльності.

Розширення джерел фінансування інвестиційних проектів.

Впровадження системи страхування інвестицій.

Заходи держави, спрямовані на активізацію інвестиційного процесу

Створення сприятливого інвестиційного клімату для власних та іноземних інвесторів (ефективна бюджетно-податкова, облікова, кредитно-грошова, зовнішньоекономічна, амортизаційна політика).

Формування податкової системи, сприятливої для інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

Переорієнтація інвестицій у реальний сектор та пріоритетні галузі економіки.

Підтримка приватних інвестицій у житлове будівництво через надання довгострокових пільгових кредитів для покриття частини витрат інвестора.

Формування та розвиток інвестиційного ринку, заохочення конкуренції.

Розширення джерел фінансування інвестицій (способів їх залучення).

Збереження національного інтелектуального потенціалу — збільшення інвестицій в науку, освіту, перепідготовку кадрів.

Заохочення іноземного капіталу на тендерній основі — створення правової бази (гарантування прав власності, довгострокова оренда на землю) та механізму концесій.

Основні шляхи залучення інвестицій

Підвищення рентабельності підприємств і можливостей самофінансування.

Створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації на основі економічно обґрунтованих нормативів амортизаційних відрахувань.

Випуск цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств та населення.

Розширення іпотечного кредитування.

Залучення коштів позабюджетних та інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик.

Залучення коштів громадян, у тому числі шляхом компенсації втрат грошових заощаджень, їх конвертації в інвестиційні цінні папери або прямі інвестиції у малі підприємства.

Удосконалення механізму гарантій збереження внесків населення у фінансово-кредитних установах, отримання сталих відсоткових доходів, запровадження інших заходів щодо посилення довіри населення до комерційних банків.

Детінізація капіталу.

Репатріація капіталів (стимулювання повернення з-за кордону українського капіталу).

Використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій тощо.

Реалізація інвестиційної політики держави передбачає розробку інвестиційних проектів, їхній аналіз.

Інвестиційний проект — це планування, аналіз та освоєння інвестицій (здійснення інвестиційної діяльності).

Проектний аналіз — зіставлення витрат на інвестиційний проект та вигоди від його реалізації.

Основні стадії (напрямки) проектного аналізу

Технічний аналіз — визначення необхідної техніки та технології.

Комерційний (маркетинговий) — з'ясування потреби певного виду продукції, визначення ринків її реалізації, цін, планування обсягів тощо.

Інституційний — визначення організаційно-правового, адміністративного та політичного середовища реалізації проекту, його відповідність чинному законодавству та вимогам, а також адаптованість проекту до умов, що склалися.

Соціальний та екологічний аналіз — дослідження впливу реалізації пропонованого проекту на населення та навколишнє середовище.

Фінансовий — оцінка доходності (рентабельності) з точки зору конкретного підприємства та його кредитора.

Економічний аналіз — визначення макроекономічної ефективності (вигода для країни в цілому).

Способи визначення економічної ефективності інвестиційних проектів

"3 проектом — без проекту".

Метод "найменших витрат".

Обчислення складного відсотка та дисконтування.

Чиста теперішня вартість.

Внутрішня ставка доходу.

Рентабельність проекту.

Період окупності.