Державне регулювання економіки (2006)

Аграрно-промисловий комплекс (АПК) країни — це сукупність галузей, пов'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства.

Особливості сучасного стану АПК України:

накопичення та загострення суперечностей економічного і політичного характеру;

масова збитковість сільськогосподарських підприємств;

повільні темпи реформування аграрного сектору економіки;

збереження тенденції до звуженого відтворення.

Загальносвітові тенденції розвитку відносин "держава — аграрний сектор економіки"

Дотаційність сільського господарства.

Посилення регулюючої ролі держави в аграрному реформуванні.

Державне сприяння розширенню місткості аграрного ринку.

Державна підтримка сільськогосподарських підприємств різних форм власності.

Протекціонізм вітчизняного сільгоспвиробника.

Зміст аграрної політики держави в умовах трансформаційної економіки:

проведення земельної реформи;

приватизація об'єктів АПК;

розвиток нових форм господарювання;

реалізація абсолютних та порівняльних переваг країни;

забезпечення умов для становлення сучасних фінансово-економічних, правових та організаційно-інституційних відносин в агропромисловій сфері;

формування ринкового механізму управління АПК;

соціальний розвиток села;

інформаційне забезпечення пропаганди реформ.

Суб'єкти державного регулювання АПК в Україні:

Міністерство економіки;

Міністерство аграрної політики;

Державний комітет по земельних ресурсах;

Державний комітет по водному господарству;

Державний комітет лісового господарства;

відповідні управління і департаменти міністерств і комітетів.

Фактори ефективного вирішення проблем АПК:

рівноправне функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності;

раціональне використання ресурсів;

впровадження у виробництво новітніх технологій;

сучасні способи відтворення, охорони землі та природних багатств у цілому.