Соціальна економіка (2003)

Для того, щоб зрозуміти нове для нас поняття "суспільних благ" треба згадати, що окремий товар, призначений для індивідуального споживання, має ту істотну ознаку, що він є ділимим, тобто складається з численних дрібних одиниць, які може придбати кожний споживач. На цей товар поширюється також принцип "виключення": той, хто не може, або не бажає платити за товар, не отримує від нього ніякої користі

або вигод.

Існує, однак, велика група товарів і послуг колективного користування, тобто таких, в споживанні яких беруть участь всі громадяни даного суспільства або велика їх кількість (скажімо, мешканці певного міста, регіону чи селища). Йдеться про т.зв. "суспільні блага", відмітними рисами яких є їхня "неділимість" і непоширення на них принципу "виключення". Коли такий товар вже виготовлений, виробник не може позбавити кого-небудь можливості ним користуватися, навіть тим, хто за це нічого не сплатив. "Суспільними благами" національної оборони, охорони громадського порядку, державного управління, єдиної енергетичної системи, національної мережі комунікацій і таким іншим користується кожний член даного суспільства. Є в цьому користуванні, безумовно, і певний регіональний або груповий аспект. Якщо, скажімо, національна оборона поширюється на все населення країни, республіканський парламент обслуговує всіх громадян республіки, то місцеві органи влади вже надають свої послуги переважно мешканцям даного району чи регіону, а міський водопровід постачає воду в основному міському населенню.

Таким чином, головне призначення "суспільних благ" - задовольняти ті потреби населення, які не можуть бути задоволені і надані, так би мовити, індивідуально. Тут треба вказати ще на одну особливість "суспільного товару" порівняно з "приватним": він дістається споживачам приблизно порівну. Армія чи поліція не може захищати одного чи групу громадян у більшій мірі, аніж інших.

Оскільки механізм ринку дозволяє людям задовольняти лише ті потреби, які виражаються через індивідуальний попит, надання населенню громадських благ (товарів і послуг колективного призначення) стає важливою функцією держави в соціальній економіці.

Щодо виробництва, відтворення і надання "суспільних благ" в соціальній економіці складається ситуація, яка суттєво відрізняється від традиційних економічних відносин на ринкових засадах. "Суспільні блага" не можуть продаватися на ринках, оскільки вони мають специфічні властивості виробничого характеру і пропозиції, або ж споживання й попиту на них. Зрозуміло, що в реальному житті навряд чи існує якесь благо, котре має усі ці особливості в сукупності, а тому межа між благами індивідуального і суспільного користування досить рухома, а іноді ледь помітна.

Поняття "суспільного блага" досить розпливчасте. Оскільки потенційні споживачі отримують користь від суспільного товару, незалежно від того чи платили вони за нього, чи ні, важко виявити їх споживчі уподобання та інтенсивність використання блага. Так, майже неможливо обрахувати межі інтенсивності використання парку, в якому одночасно перебуває велика кількість людей. Оскільки споживачі добровільно не платять за користування суспільним благом, виходить, що показників ринкового попиту на такі блага або не існує, або вони суттєво занижені. Тому попит на такі блага не створює доходу, достатнього, щоб покрити витрати виробництва, хоча колективна вигода від цього блага може дорівнювати відповідним економічним витратам або навіть перевищувати їх. В реальному житті - житті суспільства - надання "суспільних благ" та їх фінансування лягає на центральний і місцевий (регіональний) бюджети. Цим займається спеціальний сектор в національній економіці.