Статистика праці

Для вивчення впливу окремих чинників на динаміку продуктивності праці може використовуватися індексний метод, метод ланцюгових підстановок, метод групувань, кореляційний та інші статистичні методи.

Прикладом використання індексного методу є побудова індексів продуктивності праці змінного складу, постійного складу і впливу структурних зрушень за сукупністю підприємств. За допомогою цих індексів аналізується динаміка середнього рівня продуктивності праці деякої сукупності виробничих одиниць під впливом двох чинників.

Розглянемо факторний аналіз впливу використання робочого часу на продуктивність праці за допомогою методу ланцюгових підстановок. На рівень і динаміку середньомісячного виробництва продукції в розрахунку на одного працюючого впливають такі чинники:

середньогодинне виробництво продукції в розрахунку на одного робітника (позначимо його рівень у базисному періоді а0, а у звітному періоді а1);

середня фактична тривалість робочого дня (позначимо її рівень у базисному періоді b0, а у звітному періоді b1);

середня фактична тривалість робочого періоду в днях (позначимо її рівень у базисному періоді с0, а у звітному періоді с1);

частка робітників у загальній чисельності працюючих (позначимо її рівень у базисному періоді d0, а у звітному періоді d1).

Уведемо таке позначення: W0 — середньомісячне виробництво продукції на одного працюючого в базисному періоді, a W1 — середньомісячне виробництво продукції на одного працюючого у звітному періоді.

Абсолютна зміна середньомісячного виробництва одного працюючого характеризується різницею:

Визначимо вплив кожного з чотирьох чинників окремо. Передусім виразимо вплив зміни частки робітників у загальній чисельності працюючих на зміну середньомісячного виробництва (при цьому звернемо увагу на те, що a0b0c0 — середнє місячне виробництво в розрахунку на одного робітника, яке можна розглядати як якісний показник).

Другим чинником розглянемо тривалість робочого періоду в днях (при цьому a0b0 — середньодобове виробництво, яке можна також розглядати як якісний чинник).

Метод групувань дає змогу встановити наявність або відсутність зв’язку, характер залежності між певним чинником і продуктивністю праці. З цією метою сукупність (підприємства, дільниці виробництва, працівники), що вивчається, групується за факторною ознакою. Наприклад, підприємства за рівнем спеціалізації виробництва, механізації виробничого процесу, плинності кадрів або за ознакою, що нас цікавить. Працівники групуються за рівнем кваліфікації, стажем, віком або іншими ознаками. У кожній виділеній групі обчислюється середній рівень продуктивності праці. Далі за результатами розрахунків будується варіаційний ряд у порядку зростання факторної ознаки:

Якщо з переходом від групи до групи рівень продуктивності праці загалом зростає, можна зробити висновок про існування прямої залежності між цим чинником і рівнем продуктивності праці. Якщо з переходом від групи до групи рівень продуктивності праці загалом знижується, то це можна розглядати як свідчення наявності оберненої залежності. Якщо рівень продуктивності праці приблизно однаковий у всіх групах або змінюється хаотично, то зв’язок між вибраною ознакою і рівнем продуктивності праці відсутній або дуже слабкий.

Кореляційний аналіз дає змогу встановити не тільки факт наявності залежності, а й виразити це кількісно, а саме:

1) знайти аналітичний вираз зв’язку — рівняння регресії, що показує залежність продуктивності праці від одного або кількох факторних ознак:

Вирішення цієї задачі передбачає визначення параметрів рівняння регресії;

2) виміряти рівень зв’язку, тобто кількісно оцінити, наскільки сильно залежить продуктивність праці від чинників, що вивчаються. З цією метою застосовують коефіцієнт кореляції, кореляційне відношення та інші показники.