Економіка праці (2001)
10.4. Норми затрат праці
а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібно
го для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного
обсягу робіт;
б) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг
роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми
виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах
тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;
в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і об
сяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою
Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний ре
зультат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна
установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годи-
нах, нормо-гривнях;
г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць ус
таткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які об
слуговуються одним робітником або бригадою;
д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють
кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання
певного обсягу робіт;
є) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.
Норми затрат робочого часу за ступенем обгрунтованості поділяються на технічно обгрунтовані й дослідно-статистичні.
Технічно обгрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.
Технічно обгрунтована норма передбачає:
поділ технологічного процесу на окремі операції і послідовність їх виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставляться до якості виробів;
застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащення, найвигідні-ших режимів роботи устаткування;
найраціональнішу в певних виробничих умовах організацію робочого місця;
своєчасне забезпечення робочого місця всім потрібним;
застосування найраціональніших способів виконання трудових прийомів і дій робітника;
найповніше і найдоцільніше суміщення в часі праці окремих робітників за групової і бригадної форм організації праці;
наявність нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці.
У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:
Нч = ОП + ОБ + Воп + ПР + Пз,
де Нч — технічно обгрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;
ОП — затрати оперативного часу;
ОБ — витрати часу на обслуговування робочого місця;
Воп — перерви на відпочинок і власні потреби;
ПР — регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;
Пз — витрати підготовчо-завершального часу.
Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).
Перші елементи утворюють так звану норму штучного часу (Тшт):
Н.Тшт = ОП + ОБ + Воп. + ПР.
В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу.
Н.Тшк = Тшт н ,
де Н.Тшк — норма часу;
п — кількість виробів у партії, шт;
Тшт — норма штучного часу, хв;
Тпз — норма підготовчо-завершального часу на партію.
Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.
Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже пройдений етап виробництва.
Отже, такі норми не мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.
Вихідними даними для визначення величини і рівня норми часу є нормативи з праці, які становлять регламентовані величини режимів роботи устаткування, затрат часу на виконання елементів (або комплексів) виробничого завдання, затрат праці на обслуговування одиниці устаткування (або одного робітника, бригади, дільниці), по-
трібної кількості робітників для виконання одиниці виробничого завдання або виробничої операції. Якість нормативів праці визначає і якість технічно-обгрунтованих норм.
З розвитком технічного прогресу і вдосконаленням організації виробництва і праці нормативи треба періодично коригувати. Вони мають відбивати рівень сучасної техніки, організації виробництва і праці, враховувати передові методи праці, вплив різних чинників на тривалість виконання операції та її окремих складових елементів, бути зручними для користування під час розрахунку технічно-обгрунтованих норм тощо.
За сферою застосування нормативи поділяються на міжгалузеві, галузеві і місцеві; за складністю структури — на диференційовані (елементні) й укрупнені; за характером — на нормативи режимів роботи устаткування, нормативи часу, нормативи обслуговування, нормативи чисельності.
Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані величини параметрів роботи устаткування, які забезпечують найдоцільніше їх використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблюваних матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей виготовленої продукції.
Нормативи часу — це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів роботи або операцій. Вони призначені для нормування машинно-ручних і ручних робіт, а також ручних елементів операцій, виконуваних на різному устаткуванні.
Нормативами обслуговування називаються регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої бригади.
Нормативи чисельності— це регламентована кількість працівників, які потрібні для виконання певної роботи.