Інформаційні системи в міжнародному бізнесі (1999)

З розвитком виробництва і збільшенням товарообігу виникла проблема пошуку універсальних засобів маркірування, які б дозволили визначати рух товарів на шляху від виробника до споживача. Передбачалося, що маркіровка повинна бути простою й доступною для нанесення на упаковку, нести необхідний мінімум інформації, іншими словами, давати змогу ідентифікувати товар. Водночас зазначена маркіровка має легко й безпомилково читатися за допомогою відносно простих, надійних і недорогих технічних засобів, доступних для придбання підприємствами. Поєднання подібних засобів з обчислювальною технікою, її необмеженими можливостями з нагромадження, обробки й передачі інформації дозволило б вийти на якісно новий рівень автоматичної ідентифікації товарів.

Таким універсальним засобом маркіровки, яка характеризує споживчі властивості товару і несе інформацію про його виробника, стала невелика смужка на упаковці, що являє собою чергування темних і світлих штрихів різної ширини, під якими розміщені цифри, інколи цифри й букви — так званий «штриховий код».

Повертаючись до питання щодо введення інформації в ЕОМ, слід зазначити, що найпростіший спосіб введення реалізується за допомогою клавіатури, однак він не зовсім досконалий. Навіть висококваліфікований оператор ЕОМ фізично не може досить швидко і безпомилково ввести інформацію в машину. За даними статистики, оператор робить у середньому одну помилку на 300 знаків.

Зовсім інші результати дає автоматизоване зчитування інформації, яку відображають штрихові коди. При цьому швидкість, порівняно з ручним введенням, зростає в десятки, а вірогідність — у сотні разів.

Уперше штрихове кодування стало застосовуватись у США в 60-ті роки для ідентифікації залізничних вагонів. У 1973 р. універсальний код UPC (Universal Product Code) набув поширення в промисловості й торгівлі. У 1977 р. штриховий код з’являється в Європі. Цей рік став датою народження Європейської системи кодування товарів EAN (European Artiсle Numbering).

Асоціація EAN у 1987 р. виділила СРСР десять тризначних кодів — з 460 по 469. Наприкінці 1990 р. 14 підприємств, розташованих на території колишнього СРСР, вирішили об’єднати свої зусилля й створили зовнішньоекономічну асоціацію ЮНІСКАН.

Одним із основних напрямків роботи асоціації ЮНІСКАН є надання практичної допомоги промисловим, сільськогосподарським, транспортним та іншим організаціям щодо впровадження систем автоматичної ідентифікації та штрихового кодування.

Асоціація ЮНІСКАН як член EAN видає підприємствам реєстраційні номери в системі EAN і веде відповідні банки даних. Для підприємств України спочатку було виділено код 465, а пізніше 482. В Україні створено подібну організацію СКАН, яка поки що не є членом EAN. Тому за спільною домовленістю реєстраційні номери підприємствам України видає асоціація ЮНІСКАН.

Штрихове кодування в країнах далекого зарубіжжя широко використовується в комерційній діяльності, оптовій і роздрібній торгівлі, сфері послуг. У США 90 % товарів, які виробляються, несуть на упаковці штриховий код, у Німеччині — 80%, у Франції — близько 70 %. Використання інформації, отриманої зчитуванням штрихових кодів, — сьогодні одна з найпривабливіших технологій автоматичної ідентифікації. Це пояснюється низькою вартістю, а також можливістю нанесення й зчитування коду практично з будь-якого предмета.

Розглянемо різновиди кодів, які застосовуються в різних сферах людської діяльності:

— коди сім’ї 2 із 5 (ITF);

— код Codabar;

— код 39;

— код 93;

— код 128;

— коди сім’ї UPC (UPC-A, UPC-Е);

— коди сім’ї EAN (EAN-8, EAN-13);

— код JAN (Japan Artiсle Numbering);

— код NCB (багатокомірковий код);

— коди підвищеної щільності (мозаїчний, PDF-417).

Кожний код має свою галузь застосування, правила нанесення і використання. Найбільшого поширення набули коди сім’ї EAN.

Штрихове кодування являє собою систему збирання даних (цифр, букв, інших знаків), записаних у вигляді штрихів і пробілів. Носієм закодованої інформації є відносна ширина темних і світлих смужок. Основна одиниця інформації штрихового коду — знак. Знак складається із штрихів і пробілів (найвужчий з них прийнято називати модулем. Наприклад, у системі EAN-13 знак складається із семи модулів).

Кожному типу товару присвоюється номер, який найчастіше складається з 13 цифр (рис. 3.1) (EAN-13). Жодний інший товар, який обертається в міжнародній торгівлі, не може мати такий самий номер. Отже, що саме означають ці 13 цифр? Для відповіді на це запитання розглянемо рисунок.

Перші дві цифри (40) — так звані «прапори» — присвоюються країнам які входять до EAN, штаб-квартира якої знаходиться в Брюсселі. Наступні п’ять цифр (12345) присвоюються національними відомствами підприємству, яке виробляє або реалізує продукт. І ще п’ять цифр (98765) присвоюються товару безпосередньо самим підприємством з урахуванням його споживчих властивостей, розмірів, кольору, упаковки. І остання цифра (2) — контрольна — використовується для перевірки правильності зчитування штрихового коду спеціальним пристроєм — сканером. Можливий також варіант, коли для коду країни-виробника відводиться три знаки, а для коду підприємств — чотири.

Прапори країн наведено в табл. 3.8.

Коди EAN можуть відображати лише цифрову інформацію, що обмежує галузь їх застосування в основному сферою торгівлі. У виробництві, медицині, поштово-пакункових відправленнях, бібліотечній справі застосовуються інші типи штрихових кодів, у яких зберігається загальний принцип: чергування темних і світлих смужок різної ширини, але конкретна система кодування для кожного коду індивідуальна. Яку ж користь мають власники торгових точок при впровадженні штрихового кодування і оснащенні магазинів електронно-реєструючими апаратами?

По-перше, це збільшення продажу, а отже, прибутку на 1–1,5%. Це залежить від інформованості власника про ціни. Краща інформація дає змогу укласти більш вигодні угоди. По-друге, зменшення на 2–5% обслуговуючого персоналу. Це важливий чинник.

При використанні цієї системи немає потреби виконувати ручну роботу, підраховувати кількість замовлень і прибуток. Ще один найбільш важливий чинник — зменшення «усадки». Цей термін використовується замість слова «крадіжка». Випадки крадіжок зменшуються на 10–30% завдяки більш легкому ідентифікуванню товарів.

Звичайне повернення капіталу при використанні штрихових кодів досягає 30%. Це означає, що на кожні вкладені $ 100 буде отримано $ 130 прибутку. Отже, витрати на штрихове кодування і оснащення торгових підприємств електронно-касовою технікою є необхідною і прибутковою справою.