Інформаційні системи в міжнародному бізнесі (1999)

Елемент даних — це одиниця даних, для якої визначено методи ідентифікації, опису й подання значення.

Щорічно робоча група WP4 уточнює довідник елементів даних, який вміщує ідентифікатори та описи елементів, розподілених за такими групами:

група 0 — службові елементи даних;

група 1 — документація, довідки;

група 2 — дата, час, періоди часу;

група 3 — сторони, адреса, пункти, країни;

група 4 — статті, обставини, умови, інструкції;

група 5 — суми, витрати, відсотки;

група 6 — покажчики мір, кількості (крім грошей);

група 7 — товари й вироби: описи і позначення;

група 8 — типи та засоби транспорту, контейнери;

група 9 — усі інші елементи даних (митні формальності тощо).

Кожний елемент з довідника даних має унікальний чотиризначний цифровий ідентифікатор, у якому перша цифра відповідає номеру групи. Наприклад, елемент даних «Номер документа/повідомлення» з першої групи («Документація, довідки») має таке позначення: 1004 Document/Message Number an..35, де «an..35» означає, що зміст елемента може бути як алфавітним — позначка «а», так і цифровим — позначка «n» або їх комбінацією — «an». Водночас загальна довжина поля номера документа є змінною і не повинна перевищувати 35 знаків — позначено «...35» (дві крапки перед цифрами визначають змінну довжину). Невикористані поля елемента даних змінної довжини відкидаються. Загальне правило відкидання незначущих знаків формулюється так: вирівнювання цифрових полів (n) змінної довжини здійснюється за правим розрядом, алфавітно-цифрових (an) і алфавітних (а) полів змінної довжини — за лівим розрядом.

Деякі елементи даних можуть мати фіксовану довжину. Наприклад, «номер версії синтаксису з нульової версії синтаксису з нульової групи (службові елементи даних)» має таке позначення: 0002 Syntax version number n1, де n1 визначає, що поле, в якому розміщується номер версії синтаксису, може бути лише цифровим і постійної довжини (один знак). Зазначимо, що після опублікування першої версії синтаксису UN/EDIFACT (1988 р.) у 1990 р. вийшла наступна редакція синтаксичних правил (версія 2), а тому зараз у повідомленнях UN/EDIFACT обов’язково вказується, на базі яких синтаксичних правил вони складені (версія синтаксису 1 чи 2).

У чотиризначному ідентифікаторі елемента даних перша цифра інформує про функціональне призначення елемента (відповідає номеру групи), а наступні три цифри вказують на належність до фірмового, національного або міжнародного стандарту:

001– 499 — зарезервовано для міжнародного стандарту;

500–799 — зарезервовано для національного використання;

800–999 — зарезервовано для використання в межах фірми.

Тому якщо в довіднику міжнародного стандарту відсутні елементи даних, необхідні для позначення змісту фірмового документа, можна ввести свої. При використанні цих елементів для передачі повідомлень у межах країни їм надаються ідентифікатори з номерами 800–999.

Розрізняють елементи даних прості та складені. Прості елементи не є складовими частинами інших, більш укрупнених елементів даних, містять лише одне значення і в довідниках UN/EDIFACT позначаються великими літерами.