Менеджмент: прийняття рішень і ризик (1998)

З розвитком різних організаційних форм господарювання на селі і, насамперед, селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, виникненням менших за розмірами колективних сільськогосподарських підприємств у процесі приватизації і розукрупнення колгоспів, радгоспів, крім рішення про підряд, з’явився ще один новий тип економічного рішення, яке повинні приймати сільськогосподарські підприємства: купувати нову чи потриману техніку або обладнання. Раніше, коли в сільському господарстві існувало лише дві організаційні форми господарювання — великі за розмірами колгоспи і радгоспи, коли вони без перешкод могли взяти кредити під символічні процентні ставки, такої дилеми не існувало — підприємства купували лише нову техніку і нерідко навіть тоді, коли потреби в цьому не було. В багатьох таких господарствах нагромаджувалась «зайва» техніка, яка могла бути продана і використана іншими підприємствами, де її не вистачало.

В сучасних умовах економічно сильні підприємства з метою швидшого оновлення своєї матеріально-технічної бази і досягнення на цій основі кращих результатів виробництва, підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, очевидно, продаватимуть свою техніку ще до завершення строку її служби. Покупцями потриманої техніки і обладнання можуть бути різні підприємства, але насамперед ті, що зіштовхуються з проблемою нестачі власного капіталу для нових інвестицій. Зараз ця проблема, як уже відзначалося, особливо гостро стоїть перед більшістю уже створених селянських (фермерських) господарств і сільськогосподарських кооперативів і перед тими, що тільки створюються.

Ситуація з нестачею стартового капіталу може скластися в аграрних підприємств для будь-якого типу і в наступні роки з різних причин суб’єктивного і об’єктивного характеру, що зумовлюють погіршення їх фінансового стану. Серед таких причин можуть бути, наприклад, допущений прорахунок у прийнятті важливих господарських рішень, зниження кон’юнктури ринку на продукцію, виробництво якої є профілюючим для даного підприємства, несприятливі погодні умови, стихійне лихо тощо. Якщо обставини складатимуться так, що без придбання необхідної техніки і обладнання такі підприємства не матимуть змоги далі ефективно здійснювати процес виробництва, то їх керівництво постає перед дилемою: або брати кредит і купувати нову техніку, або ж за рахунок власних коштів (можливо з частковим залученням кредитних ресурсів) купувати потриману техніку. Щоб прийняти правильне рішення, потрібно передбачити усі бажані й небажані наслідки вибору однієї з альтернатив. Насамперед необхідно порівняти переваги і втрати від придбання нової техніки з перевагами і втратами від купівлі потриманої техніки.

Переваги купівлі нової техніки (обладнання): вона, як правило, більш продуктивна, надійніша в експлуатації, зручніша в управлінні, більш комфортабельна, а отже, «престижніша»; вимагає менших витрат на ремонт, технічне обслуговування, пальне і мастильні матеріали; забезпечує кращу якість виконуваних робіт; не потребує швидкої заміни.

Втрати від придбання нової техніки (обладнання): потрібний більший обсяг капіталовкладень, зростають витрати на амортизацію і страхові платежі; збільшується податок (проценти) на майно; за нестачі власного капіталу потрібний кредит, що призводить до появи додаткових витрат на виплату процентів за користування кредитом; нерідко необхідні витрати на перекваліфікацію працівників, що обслуговують нову техніку.

Переваги купівлі потриманої техніки (обладнання): потрібний менший стартовий капітал; зменшуються витрати на амортизацію і страхові платежі; скорочуються витрати на виплату податку за майно; відпадає необхідність у перекваліфікації фермера (обслуговуючого персоналу) для експлуатації техніки.

Втрати і загрози при придбанні потриманої техніки: зростають витрати на ремонт, пальне, мастила і нерідко на робочу силу, яка обслуговує стару техніку; вона, як правило, менш продуктивна; має нижчу надійність в експлуатації, отже, існує більша вірогідність поломок у період збігу сільськогосподарських робіт і втрат від простою техніки; не завжди забезпечує високу якість виконуваних робіт.

Порівняння переваг і втрат зводиться насамкінець до визначення обсягу річних витрат на експлуатацію нової і потриманої техніки на одиницю роботи і до оцінки можливостей забезпечення надійності при експлуатації техніки.

Перевага віддається тому варіанту купівлі техніки, за якого досягаються менші загальні річні витрати на її утримання. Якщо різниця у витратах невелика, то остаточне рішення доцільно приймати з урахуванням інших факторів, що відіграють важливу роль у конкретних умовах роботи підприємства. Наприклад, рішення на користь купівлі нової техніки підприємство може прийняти, коли доступний кредит і низькі процентні ставки за нього; відсутні технічні навички у фермера або обслуговуючого техніку персоналу, що необхідно для підтримання техніки у робочому стані і проведення своєчасного та якісного ремонту, що дало б змогу уникнути довготривалих її простоїв, особливо в пікові періоди; коли невідома причина продажу техніки колишнім власником і неможливо більш-менш точно визначити її технічний стан та надійність в експлуатації.

Рішення на користь купівлі потриманої техніки може бути прийняте тоді, коли названі фактори діють у зворотному напрямі, тобто коли обмежені можливості одержання кредиту і високі процентні ставки за нього, обслуговуючий персонал підприємства або ж сам фермер мають необхідну кваліфікацію для раціонального обслуговування і експлуатації такої техніки тощо.