Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)
9.1.2. Управління змінними (експлуатаційними) витратами
Розрахунок змінних виробничих витрат має особливо важливе значення при прийнятті конкретних управлінських рішень. У цьому також полягає відмінність між постійними та змінними витратами постійні витрати не змінюються в короткостроковому періоді, яким є річний цикл виробництва в сільському господарстві, тобто на їх рівень не впливають виробничі рішення в цьому періоді й вони не впливають на рівень прибутку. Зовсім іншу картину ми спостерігаємо відносно змінних витрат. Саме від їх рівня й залежить прибуток.
Регулюванням змінних витрат можна досягати максимуму прибутку, а також приймати ефективні виробничі рішення. Існує такий постулат: якщо ціна на продукцію перевищує або хоча б дорівнює питомим змінним витратам, то вже в цьому разі доцільно продовжувати виробництво в короткостроковому періоді. Основне завдання виробника в цьому періоді максимізувати прибуток або мінімізувати збиток. Якщо ціна не перевищує питомих сумарних витрат або собівартості одиниці продукції, але є вищою або дорівнює питомим змінним витратам, відбувається мінімізація збитку. По-перше, в цьому разі виробник компенсує свої витрати на оплату праці, по-друге, все перевищення ціни над питомими змінними витратами йде на покриття постійних витрат, зменшуючи прямі збитки від виробництва.
Важливою складовою оперативного управління виробничими витратами є й формування такого виду змінних виробничих витрат, як запаси. До них входять витрати на корми, садивний матеріал, запасні частини, мінеральні добрива, будівельні й допоміжні матеріали, які виробник періодично купує (замовляє) й доставляє в господарство. Особливістю цього виду змінних витрат є те, що вони мають тенденцію до зростання пропорційно періоду складування в господарстві чи орендованому складі. Виходячи з того, що саме змінні виробничі витрати є основними у формуванні прибутку, а витрати на складування та транспортування є досить суттєвими, оперативне управління ними набуває особливого значення. Існує методика визначення оптимальної кількості завезення в господарство певного виду ресурсу (ОКЗ). У формалізованому вигляді цю кількість визначають так:
![](/media/content/5331b33c1ca5d.gif)
Використовуючи відомі формули, визначимо оптимальну кількість комбікорму на одне замовлення, складські витрати, які при цьому будуть, фактичні витрати на замовлення й загальні витрати:
![](/media/content/5331b33c1d22d.gif)
Для детальнішого ознайомлення з цією методикою формування виробничих витрат на базі наведеного прикладу побудуємо графік, де наочно можна побачити взаємозв’язок між усіма складовими частинами формування витрат. Дані для побудови графіка 9.1 наведено в табл. 9.5.
![](/media/content/5331b33c1d9fd.gif)
![](/media/content/5331b33c1e5b4.gif)
Розглянемо приклад розрахунку виробничих витрат із застосуванням чотирьох описаних методів оцінки матеріальних запасів. Протягом місяця в період інтенсивних польових робіт фермерові довелося двічі купувати дизпаливо. На початку місяця він купив 10 ц палива за ціною 40 грн. за 1 ц і всередині місяця 7 ц за 50 грн. за 1 ц. Розрахуємо собівартість палива за чотирма методами його оцінки за умови, що фермер виконував протягом місяця три види робіт і має віднести на собівартість продукції рослинництва вартість дизпалива, відповідно 6, 8 і 2 ц. У табл. 9.6 наведено приклад розрахунку вартості дизпалива за чотирма методиками її визначення.
Для розрахунку фактичної вартості дизпалива, яке списується на виробництво за першим методом його оцінки (за конкретним надходженням і використанням), ми припускаємо, що фермер використовував спочатку куплене в певному місяці дизпаливо, а не брав його зі своїх запасів. У такому разі вартість дизпалива становитиме 700 грн. (6 ц 40 грн. + 4 ц 40 грн. + 4 ц 50 грн. + 2 ц 50 грн.). Залишок дизпалива на кінець місяця дорівнюватиме 140 грн. (3 ц 30 грн. + 1 ц 50 грн).
За методом оцінки дизпалива перше надходження перший відпуск його фактична вартість становитиме 640 грн. (3 ц 30 грн.+3 ц 40 грн. + 7 ц 40 грн. + 1 ц 50 грн. + 2 ц 50 грн.), а залишкова вартість 200 грн. Отже, фермер відносить на собівартість виробництва спочатку дизпаливо, що він мав у запасі, за його вартістю, а потім те дизпаливо, яке він купив першим.
![](/media/content/5331b33c1ed86.gif)
Останній із методів списання матеріальних ресурсів оцінка запасів за середньозваженою ціною всіх надходжень ресурсів. За цим методом спочатку визначають середню зважену ціну дизпалива, яка в нашому прикладі дорівнює 42 грн. (3 ц 30 грн. + 10 ц 40 грн. + 7 ц 50 грн.) / (3 ц + 10 ц + 7 ц). Потім обчислюють собівартість використаного дизпалива (6 ц + 8 ц + 2 ц) 42 грн. = 672 грн.) і вартість його залишку 168 грн. (3 ц + 10 ц + 7 ц) (6 ц + 8 ц + 2 ц) 42 грн.).
Таким чином, використовуючи різні методи оцінки матеріальних запасів та їх списання на виробництво, можна регулювати рівень виробничих витрат і розмір прибутку. У свою чергу це впливає на суму податків і на загальний рівень прибутковості господарювання. З переходом системи бухгалтерського обліку України на світові стандарти чинник оцінки виробничих запасів і його вплив на собівартість продукції сільського господарства набуватиме все більшого значення.